Постанова Запорізький апеляційний суд № 331/4479/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/807/201/21 Єдиний унікальний № 331/4479/20 Головуючий в 1-й інстанції Кольц Д.М. Категорія ст. 172-6 ч.1 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції Білоконев В.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2021 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Білоконев В.М., розглянувши клопотання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яке викладено в апеляційній скарзі, про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2020 року, в с т а н о в и в: постановою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку м. Донецьк, яка працює заступником начальника відділу фінансів, бухгалтерського обліку та звітності Запорізького місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-6 ч.1 КУпАП, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності. Як зазначено в постанові, відповідно до опису протоколу №615 від 20.11.2020 року, заступник начальника відділу фінансів, бухгалтерського обліку та звітності ОСОБА_1 будучи згідно з п.п. «а» п.2 ч. 1 ст. 3, ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», приміткою до ст. 172-6 КУпАП суб`єктом відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 № 3, подала щорічну декларацію особи, уповноваженої виконання функцій держави або місцевого самоврядування несвоєчасно, лише 04.06.2020 року, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. 19.02.2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій міститься клопотання про поновлення її строку на апеляційне оскарження наведеної вище постанови, посилаючись на те, що копію постанови суду вона отримала лише 11.02.2021 року. По суті скарги просить постанову судді суду першої інстанції скасувати, а провадження по справі закрити. Перевіривши матеріали справи та доводи наведені у скарзі, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді від 21 грудня 2020 року з огляду на наступне. Відповідно до норм, викладених у статті 289, частині 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. ОСОБА_1 апеляційну скаргу на постанову судді від 21.12.2020 року подала 19.02.2021 року (згідно вихідного штемпелю на конверті), тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження майже два місяці (кінцевий строк подачі скарги припадав на 31.12.2020 року, робочий день четвер). Доводи ОСОБА_1 про те, що вона отримала копію постанови лише 11.02.2021 року, з цих підстав пропустила строк на оскарження постанови суду, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 була присутня в судовому засіданні, яке було призначене на 11.12.2020 року, вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, вказала, що в протоколі відсутні докази того, що вона подала декларацію несвоєчасно умисно, таким чином просила закрити провадження по справі за відсутності складу адміністративного правопорушення. Слухання справи було відкладено на 21.12.2020 року, в судовому засіданні 21.12.2021 року був присутній захисник Габуєв Г.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , та який підтримав надані раніше пояснення, з вищевказаного вбачається, що ОСОБА_1 була обізнана про перебіг справи щодо неї, а суд прийняв всі міри та заходи для того, щоб належним чином повідомити її про дату, час і місце розгляду справи, зберегти її права як бути присутньою при розгляді справи так на своєчасне оскарження постанови суду. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Заяв або клопотань про відкладення справи від ОСОБА_1 до суду не надходило. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутньою на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи. На підставі ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя повинен це зробити в розумні строки, а на підставі ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Законність та обґрунтованість такого висновку, підтверджується також постановою Верховного Суду (Велика Палата) від 23.08.2018 року. Верховний Суд, зокрема, відзначив про те, що суддям необхідно дотримуватися необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом з дотриманням, як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності. При цьому Верховний Суд звернув увагу на те, що право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлена ч.1 ст. 268 КУпАП, не є абсолютним. Право на суд, особливо щодо умов прийнятності скарги, може бути обмеженим настільки, щоб не було порушено саму сутність цього права, тобто, обмеження повинні мати законну мету і зберігати пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями. В клопотанні щодо поновлення строків на апеляційне оскарження доводів, які заслуговують на увагу, окрім вказаних, щодо того, з яких підстав ОСОБА_1 не могла оскаржити постанову суду у визначений законом строк, апелянт не наводить. З наведеного вище вбачається, що ОСОБА_1 була обізнана щодо вищевказаної події, її було повідомлено про час та дату слухання справи, в судовому засіданні 21.12.2020 року був присутнім її захисник, тому зважаючи на це, ОСОБА_1 мала реальну нагоду, після 21.12.2020 року, хоча б поцікавитись в Жовтневому суді м. Запоріжжя про стан та перебіг справи щодо неї або стежити за ходом справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, щоб зберегти своє право на своєчасне оскарження постанови суду у передбачений законом строк, однак не скористалася своїми правами. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини, у своїх рішеннях, вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. В рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2010 року у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Як встановила судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України в постанові від 01 жовтня 2015 року №5-103кс15, для особи, яка оспорює рішення, ухвалене за викликом цієї особи, але без її участі, початком (початковим моментом) перебігу строку для подання апеляційної скарги є момент проголошення такого рішення. Тому, посилання ОСОБА_1 на той факт, що оскаржувану постанову суду вона отримала в суді лише 11.02.2021 року, зважаючи на вищевказане, в даному випадку, на строки апеляційного оскарження не впливає і саме по собі не свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Під поважними підставами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв`язку з обставинами, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язаними з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Інші докази, які могли бути підставою для поновлення пропущеного з поважних причин строку, в матеріалах справи відсутні. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови судді від 21.12.2020 року стосовно неї. Керуючись ст. ст. 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п о с т а н о в и в: відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2020 року, у зв`язку з чим повернути її апеляційну скаргу із доданими до неї матеріалами. Постанова Запорізького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.М. Білоконев Дата документу Справа № 331/4479/20