Постанова 4806 № 308/13435/19

Справа № 308/13435/19 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23.03.2020 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення №33/4806/329/20, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18. 12. 2019. Цією постановою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт на строк 120 (сто двадцять) годин. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп. Із протоколу про адміністративне правопорушення №171 від 29. 10. 2019 та постанови судді від 18. 12. 2019 вбачається, що на виконанні Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області перебуває виконавче провадження АСВП за №49649951 по виконанню виконавчого листа №308/2579/15-ц, виданого 05. 06. 2015 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , аліментів на утримання синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі по 500 грн., на кожну дитину, починаючи з 10. 03. 2015 до їх повноліття. 15. 12. 2011 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання даного виконавчого документу. Згідно розрахунку державного виконавця від 29. 10. 2019, заборгованість зі сплати аліментів станом на 28. 10. 2019 становить суму 73 048, 00 грн., яка сукупно перевищує суму платежів (аліментів), за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документу до виконання. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк оскарження вищевказаної постанови суду. Просить рахувати з моменту фактичного отримання постанови суду тобто з 21. 02. 2020, строк оскарження якої закінчується 01. 03. 2020 ( з врахуванням вихідних днів), оскільки постанова виносилась за відсутності сторін, без належного його повідомлення. Постанову судді від 18. 12. 2019 скасувати, закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення у відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП. Зазначає, що на момент розгляду постанови не був -2- присутній в судовому засіданні та взагалі не був повідомлений про час та місце розгляду справи і навіть не знав про наявність справи в суді. Про наявність постанови суду йому стало відомо 21. 02. 2020 шляхом отримання вказаної постанови від працівників органу пробації і до цього часу йому не було відомо про вказане рішення суду. Вважає постанову суду незаконною, такою що не відповідає фактичним обставинам справи, винесена з порушенням матеріального та процесуального права. Зазначає, що систематично здійснював сплату аліментів перебуваючи за кордоном, в чому є наявне часткове підтвердження і відповідно не було жодної підстави ухилятися від їх сплати. Також на даний час працює за наймом і в разі втрати цієї роботи відповідно не зможе оплачувати аліменти, а ризик втрати роботи існує так як йому було необхідно виконувати рішення суду у вигляді суспільно корисних робіт строком на 120 годин. Вказує, що саме неповідомлення або неналежне повідомлення однієї із сторін істотно порушує принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Суд першої інстанції належним чином не повідомив його про дату судового розгляду. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд розглядає справу про адміністративне правопорушення у відсутності ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про що свідчить поштове рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 16.03.2020, заяви про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не подавав. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді та апеляційна скарга підлягають задоволенню, з таких підстав. Із оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 не приймав участь у розгляді справи, при цьому копія постанови про адміністративне правопорушення надіслана ОСОБА_1 із порушенням строку передбаченого ст. 285 КУпАП, що стверджується наявним у матеріалах справи супровідним листом від 04. 02. 2020 за №308/13435/19 ( а.с. 24). Зазначені обставини, на переконання апеляційного суду, перешкодили своєчасно подати апеляційну скаргу на постанову, а тому, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та захист, причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, визнаються поважними, у зв`язку із чим, клопотання про поновлення строку визнається обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, а строк поновленню. За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Проте, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не дотримані. -3- Приймаючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183-1 КУпАП, суддя місцевого суду, не звернувши уваги на те, що протокол про адміністративне правопорушення складений без дотримання вимог ст. 256 КУпАП, виходив з того, що ОСОБА_1 мав заборгованість по сплаті аліментів, стягнутих на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі у розмірі по 500 грн., на кожну дитину, починаючи з 10. 03. 2015 до їх повноліття, згідно розрахунку державного виконавця від 29.10.2019 заборгованість по виконавчому листу № 308/2579/15 від 05.06.2015 станом на 29.10.2019 становить 73048,00 грн. Однак висновок суду першої інстанції про те, що дії ОСОБА_1 за встановлених судом обставин, утворюють склад правопорушення, передбаченого ст.183-1 КУпАП, є помилковим, з огляду на наступне. Адміністративна відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 183-1 КУпАП, запроваджена Законом України № 2234-VІІІ від 07.12. 2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів", який набрав чинності 06.02.2018. Відповідно до частин 1 та 2 статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. За загальним положенням, встановленим цією статтею Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти, не мають зворотної сили в часі, тобто не поширюються на поведінку, що мала місце в той період, коли відповідний акт ще не був прийнятий або ще не набрав чинності. Не має зворотної сили як закон, що вперше встановлює юридичну відповідальність за певну поведінку, так і акт, який обтяжує відповідальність за вчинення будь-якого діяння порівняно з діючим законом. Виняток з цього правила становлять закони або інші нормативно-правові акти, що пом`якшують або скасовують відповідальність і саме тому мають зворотну силу. Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7). З огляду на те, що ст. 183-1 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за несплату аліментів та передбачає суспільно корисні роботи, як вид адміністративного стягнення, то дана норма не має зворотної дії в часі. При цьому період часу несплати аліментів особою до вступу в дію статті 183-1 КУпАП не може братися до уваги при обрахунку сукупного розміру аліментної заборгованості, як умови притягнення до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення. В матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів, натомість наявна у матеріалах справи довідка № 11 - 49649951 від 29.10.2019 складена головним державним виконавцем містить дані про загальну суму -4- заборгованості в розмірі 73 048 00 грн. станом на 29. 10. 2019, проте конкретних даних до якого саме періоду виникла ця заборгованість, та чи враховано при її складанні дату введення положень статті 183-1 КУпАП в дію, вказана довідка, не містить. Крім того, згідно вищенаведеної довідки, заборгованість по сплаті аліментів у ОСОБА_1 була нарахована з 10.03.2015. Таким чином заборгованість була нарахована в тому числі і за період коли законодавством ще не була передбачена адміністративна відповідальність за законом про адміністративні правопорушення. З урахуванням наведеного необхідно вважати, що ОСОБА_1 незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки йому була нарахована заборгованість по сплаті аліментів за період, коли не діяла норма ст. 183-1 КУпАП. Із постанови суду вбачається, що вирішуючи питання про відповідальність ОСОБА_1 , суд першої інстанції визнав його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-1 КУпАП, зазначивши при цьому, що заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 29. 10. 2019 становить суму 73 048,00 грн., яка сукупно перевищує суму платежів (аліментів) за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документу до виконання та з дати набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості за сплати аліментів», яким запроваджено з 06. 02. 2018 адміністративну відповідальністю за несплату аліментів. Проте, із яких саме письмових доказів, за відсутності належного розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , суд прийшов до такого висновку, у постанові суду не зазначено. Також, в порушення вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, із протоколу про адміністративне правопорушення №171 від 29. 10. 2019 не вбачається, за якою частиною статті 183-1 КУпАП, яка складається з трьох частин, ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення № 171 від 29.10.2019 виготовлено нечитабельним текстом з переривчатими смужками (а. с. 1, 2). На вказані порушення суд першої інстанції увагу не звернув, та самостійно встановивши обставини, не зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення №171 від 29.10.2019, прийшов до передчасного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. Відповідно до вимог ст. 283 КУпАП «Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення» вимагає щоб в постанові, крім інших даних, був викладений опис обставин, установлених при розгляді справи, в даному випадку встановлених судом. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, суддя дав невірну оцінку обставинам адміністративного правопорушення, які не вбачаються із наявних доказів та не відповідають змісту ч. 1 ст. 183-1 КУпАП. Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Таким чином, приймаючи рішення в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 суддя місцевого суду, всупереч вимогам ст. ст. 8, 245, 251, 252, 280 КУпАП, належним чином не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, розглянув справу без об`єктивного з`ясування фактичних обставин, не врахував положень закону про те, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення, помилково притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183-1 КУпАП. -5- При цьому апеляційний суд не вправі вирахувати заборгованість, яку має сплатити ОСОБА_1 на утримання дітей з моменту набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» №2 2234-VIII від 07.12. 2017, а саме з 06.02. 2018, оскільки це входить до компетенції особи, що складала протокол про адміністративне правопорушення. Таким чином, з огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.09. 2016 у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист і свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд. Таким чином, висновок суду не ґрунтується на зібраних матеріалах справи про адміністративне правопорушення, яка до того ж розглянута з грубим порушенням вимог ст. 268 КУпАП, а сама постанова щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-1 КУпАП, є не вмотивованою. Апеляційний суд приходить до висновку, що наведені обставини події, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, дають підстави стверджувати, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183-1 КУпАП, а винність останнього у його вчиненні не знайшла свого підтвердження вказаними доказами у справі. Таким чином постанова судді підлягає до скасування, а провадження по справі закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-1 КУпАП. За наведених обставин, апеляційна скарга підлягає до задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : клопотання про поновлення строку задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.12.2019. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18. 12. 2019 про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-1 КУпАП скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя: