Постанова 4803 № 216/6351/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/309/21 Справа № 216/6351/20 Суддя у 1-й інстанції - Кузнецов Р. О. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2021 року м. Дніпро Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 листопада 2020 року в справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, В С Т А Н О В И Л А : Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини. Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт строком сто двадцять годин. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 420, 40 (чотириста двадцять гривень 40 копійок). ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він має заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, яка станом на 01.11.2020 становить 100617,52 грн, що тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 183-1 КУпАП. За вказаним фактом 05.11.2020, державним виконавцем Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Матвієнко А.О. складено протокол про адміністративне правопорушення №57065911. Вимоги апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала. Не погоджуючись з вищевказаною постановою особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк апеляційного оскарження та скасувати постанову Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 листопада 2020 року, а провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Стосовно пропущеного строку на апеляційне оскарження зазначає, що ніяких повісток або інших повідомлень про розгляд справи призначене на 30 листопада 2020 року він не отримував. В матеріалах справи відсутнє поштове повідомлення про вручення йому повістки про розгляд справи. Стосовно апеляційних вимог вказує на те, що 30 листопада 2020 року ним була сплачена заборгованість з аліментів у сумі 95 000,00 грн. Зазначає, що вказану суму він зміг зібрати лише 30 листопада 2020 року. Вказує на те, що надавав державному виконавцю чеки про оплату частини суми аліментів, але в матеріалах виконавчого провадження вони відсутні. Акцентує увагу на те, що станом на 30 листопада 2020 року розмір його заборгованості зі сплати аліментів становить 5617, 52 грн., що не перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Наголошує на тому, що під час складання протоколу йому не було нічого відомо і він складався за його відсутності. Позиція учасників апеляційного перегляду. В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати і провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Мотиви апеляційного суду. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 в підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, доводи апеляції, перевіривши постанову суду в межах поданої апеляції, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 294 КУпАП України постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Враховуючи позицію ОСОБА_1 стосовно пропуску процесуального строку оскарження, а також те, що останній не був повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи, а також копія постанови своєчасно йому не направлялась, про розгляд справи він не був повідомлений належним чином, з метою дотримання принципу доступу до правосуддя приходжу до висновку про поважність причини пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення та вважаю за необхідне задовольнити клопотання, поновити строк на оскарження постанови та розглянути подану апеляційну скаргу по суті. Згідно матеріалів справи, судовий розгляд справи в суді першої інстанції та притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 відбулося 30 листопада 2020 року без участі останнього. В постанові суд першої інстанції зазначив, що в судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Суд апеляційної інстанції вважає, що за відсутності належної інформації про обізнаність ОСОБА_1 про судовий розгляд протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього, всупереч вимог ст. 268, ст. 277-2 КУпАП, суд першої інстанції незаконно розглянув справу без його участі. За вказаних обставин, суд першої інстанції проявивши поспішність, допустив істотне порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, гарантованих ст.268, 254 КУпАП, що є підставою для скасування постанови суду. Виходячи з вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення по суті апеляційний суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст.183-1 КУпАП. Апеляційний суд бере до уваги, що 06 лютого 2018 року набрав чинності Закон України № 2234-VIII від 07.12.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», яким главу 14 КУпАП доповнено статтею 183-1. Диспозиція ч.1 ст.183-1 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім`ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. З об`єктивної сторони даний адміністративний проступок характеризується бездіяльністю, яка полягає у невиконанні особою свого обов`язку по сплаті аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім`ї. При цьому, для утворення складу правопорушення є обов`язковим настання суспільно шкідливих наслідків у виді виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Статтею 8 КУпАП передбачено, що закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. З огляду на наведене, за загальним положенням, закони та інші нормативно-правові акти, не мають зворотної сили в часі, тобто не поширюються на поведінку, що мала місце в той період, коли відповідний акт ще не був прийнятий або ще не набрав чинності. Не має зворотної сили закон, що вперше встановлює юридичну відповідальність за певну поведінку, так і акт, який обтяжує відповідальність за вчинення будь-якого діяння порівняно з діючим законом. Виняток з цього правила становлять закони або інші нормативно-правові акти, що пом`якшують або скасовують відповідальність і саме тому, мають зворотну силу. Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє відображення і в ст. 7 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини. Враховуючи викладене, оскільки ст. 183-1 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за несплату аліментів та передбачає суспільно корисні роботи, як вид адміністративного стягнення, то дана норма не має зворотної дії в часі. Таким чином, період несплати аліментів особою до вступу в дію ст.183-1 КУпАП не має прийматися до уваги при обрахунку сукупного розміру аліментної заборгованості, як умови притягнення до адміністративної відповідальності за ст.183-1 КУпАП. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, послався на докази, які містяться в матеріалах справи. Поряд з цим, державним виконавцем Центрально Міського ВДВС у м. Кривому Розі Південно Східного міжрегіонального управління МЮУ Матвієнко А.О. протокол про адміністративне правопорушення №57065911 від 05 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 був складений за відсутністю останнього, оскільки ОСОБА_1 не був повідомлений належним чином про складання щодо нього вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, а відтак був позбавлений можливості надавати свої пояснення, знайомитись з матеріалами справи, що є порушенням ст. 268 КУпАП. Крім цього, суд першої інстанції розглянув справу за відсутністю ОСОБА_1 без його належного повідомлення, як це передбачено чинними нормами КУпАП, а саме ст. 277-2 КУпАП, що є грубим порушенням прав ОСОБА_1 на справедливий розгляд справи та право на захист В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази на підтвердження факту повідомлення належним чином у відповідності до вимог КУпАП судом першої інстанції ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи та як слідує з оскаржуваної постанови суду справу розглянуто судом за відсутності учасників, а тому суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованими доводи апелянта про порушення його права на захист, а саме те, що суд першої інстанції розглянув справу про адміністративне правопорушення за його відсутності без отримання даних про його своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи. Згідно з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, оскільки здійснення цих прав передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і зіставити їх з матеріалами судової справи. ОСОБА_1 звертався 01 лютого 2021 року до Центрально Міського ВДВС у м.Кривому Розі Південно Східного міжрегіонального управління МЮУ із заявою про долучення чеків зі сплати аліментів від 30 листопада 2020 року, але державним виконавцем вказані чеки про оплату аліментів не були враховані до матеріалів справи. Своє рішення державний виконавець мотивував тим, що через погану чіткість на квитанціях на суму 2000 грн. неможливо розібрати дату перерахування коштів, на іншій квитанції неможливо розібрати дату перерахування коштів, суму, платника та отримувача аліментів. Вказані дії державного виконавця апеляційний суд вважає неналежними та необґрунтованими, оскільки в своїй заяві ОСОБА_1 вказав, що має при собі оригінали квитанцій про оплату аліментів, натомість державний виконавець Матвієнко А.О. відмовилась їх оглянути та долучити до матеріалів справи. Більш того, на момент розгляду справи судом першої інстанції, ОСОБА_1 сплатив 95 000 (дев`яноста п`ять тисяч) гривень, що підтверджується квитанцією про оплату 0.0.1924526464.1 від 30 листопада 2020 року. Отже, станом на час ухвалення Центрально - Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області постанови від 30 листопада 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, його заборгованість по сплаті аліментів була меншою ніж сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП. Отже приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з винесенням нової постанови, якою ОСОБА_1 слід визнати невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, та закрити провадження у справі, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, - П О С Т АН О В И В : Поновити особі, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження на постанову Центрально - Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 листопада 2020 року. Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Центрально - Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 листопада 2020 року- скасувати. Винести нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП та провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Г.П. Слоквенко