Постанова 4815 № 571/395/20

Рівненський апеляційний суд ___________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 липня 2020 року м. Рівне Рівненський апеляційний суд в складі судді Шимківа С.С., з участю секретаря судового засідання Міщук Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від 27 квітня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП,- в с т а н о в и в : Постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 27 квітня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк 120 (сто двадцять) годин. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що вважає оскаржувану постанову незаконною. Враховуючи його місце проживання, стан здоров`я, карантинні міри, обмежуючі пересування між областями, що діють на території України з березня 2020 року, а головне відсутність повідомлень про протокол про адміністративне правопорушення № 47962063 від 11.03.2020 року та провадження по справі № 571/395/20 були грубо порушені його конституційні права та норми КУпАП. Про існування справи він дізнався 15.06.2020 року, тому був позбавлений можливості надавати пояснення та докази. Судом в оскаржуваній постанові безпідставно вказано, що він був повідомлений належним чином про час, день та місце розгляду справи. Він, як інвалід третьої групи отримує пенсію, з якої кожен місяць, з моменту присудження аліментів, ідуть відрахування на їх виплату, що судом фактично не було взято до уваги. Розглянувши справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд не вжив заходів для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, внаслідок чого залишились нез`ясованими обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Враховуючи вищевикладене, оскаржувана постанова не може бути визнана законною та обґрунтованою, оскільки вона не ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності та суперечить вимогам закону. Просив поновити строк апеляційного оскарження та скасувати оскаржувану постанову. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , апеляційний суд приходить до висновку про задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Із матеріалів справи вбачається, що про час, день та місце розгляду справи ОСОБА_1 не повідомлявся, а про її існування дізнався лише 15.06.2020 року, а тому клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає до задоволення. За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Проте, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не дотримані. Постановляючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не сплачує аліменти на утримання дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно рішення суду за виконавчим листом № 367/4632/14-ц, виданого 06.02.2015 року Ірпінським міським судом Київської області, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 01.01.2020 року становить 18452,47 грн., що сукупно перевищує суму платежів (аліментів) за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документу до виконання. Однак висновок суду першої інстанції про те, що дії ОСОБА_3 за встановлених судом обставин, утворюють склад правопорушення, передбаченого ст. 183-1 КУпАП, є помилковим, з огляду на наступне. Адміністративна відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 183-1 КУпАП, запроваджена Законом України № 2234-VІІІ від 07.12.2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів", який набрав чинності 06. 02. 2018. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.8 КУпАПособа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. За загальним положенням, встановленим цією статтею Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти, не мають зворотної сили в часі, тобто не поширюються на поведінку, що мала місце в той період, коли відповідний акт ще не був прийнятий або ще не набрав чинності. Не має зворотної сили як закон, що вперше встановлює юридичну відповідальність за певну поведінку, так і акт, який обтяжує відповідальність за вчинення будь-якого діяння порівняно з діючим законом. Виняток з цього правила становлять закони або інші нормативно правові акти, що пом`якшують або скасовують відповідальність і саме тому мають зворотну силу. Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7). З огляду на те, що стаття 183-1 КУпАПвстановлює адміністративну відповідальність за несплату аліментів та передбачає суспільно корисні роботи, як вид адміністративного стягнення, то дана норма не має зворотної дії в часі. При цьому, період часу несплати аліментів особою до вступу в дію статті183-1 КУпАП не може братися до уваги при обрахунку сукупного розміру аліментної заборгованості, як умови притягнення до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення. Між тим, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що частина заборгованості внаслідок несплати аліментів у ОСОБА_1 виникла ще до дати введення положень статті 183-1 КУпАП в дію, зокрема, згідно довідки-розрахунку від 09.01.2020 року станом на 01. 05. 2015 року заборгованість по сплаті аліментів становила 3966,70 грн., та в подальшому нараховувалась, починаючи з 01.05.2020 року. Місцевим судом її загальний розмір станом на 01.01.2020 року визнано таким, що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, і притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, тобто без урахування вищевказаних вимог закону. У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутній розрахунок заборгованості до 01.05.2015 року, оскільки державним виконавцем зазначено лише про такий борг у загальній сумі 3966,70 грн. При цьому розрахунок заборгованості по аліментах не містить розмежування заборгованості, яка виникла до вступу в дію ст.183-1 КУпАП, так і після вступу, на що місцевий суд також не звернув уваги. Відповідно до ст. 62 Конституції Україниусі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Таким чином, приймаючи рішення в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суд першої інстанції, всупереч вимогам ст.ст. 8, 245, 251, 252, 280 КУпАП, належним чином не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, розглянув справу без об`єктивного з`ясування фактичних обставин, не врахував положень закону про те, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення, а тому дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183-1 КУпАП. При цьому, апеляційний суд не вправі вирахувати заборгованість, яку має сплатити ОСОБА_1 на утримання дітей з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» №2234-VIII від 07. 12. 2017, а саме з 06. 02. 2018, оскільки це входить до компетенції особи, що складала протокол про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд приходить до висновку, що наведені обставини події, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, дають підстави стверджувати, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.183-1КУпАП, а винність останнього у його вчиненні не знайшла свого підтвердження вказаними доказами у справі. Таким чином, постанова судді підлягає до скасування, а провадження в справі закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.183-1 КУпАП. Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Рокитнівського районного суду Рівненської області від 27 квітня 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від 27 квітня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови виготовлений 13 липня 2020 року. Суддя Рівненського апеляційного суду С.С. Шимків