Постанова 4806 № 308/7998/19

Справа № 308/7998/19 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 17.02.2020 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Вотьканича Ф.А., з участю секретаря судового засідання Федич Т.О., захисника-адвоката Ковача І.В., перевірив у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи № 33/4806/713/19 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Ковача І.В. в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 9 вересня 2019 року. Цією постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді виконання суспільно корисних робіт на строк 120 годин. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 384,20 грн судового збору. Згідно з постанови на виконанні в Ужгородському МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області перебуває виконавче провадження за АСВП № 57794501 з примусового виконання виконавчого листа № 308/9884/17, виданого 03.10.2018 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2 500 гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.10.2017 і до досягнення дітьми 18 річного віку. 29.11.2018 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого документа. Відповідно до розрахунку державного виконавця від 18.06.2019 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 18.06.2019 становить у розмірі 105 000 грн, яка сукупно перевищує суму платежів (аліментів) за шість місяців із дня пред`явлення виконавчого документа до виконання. В апеляційній скарзі захисник Ковач І.В. просить скасувати зазначену постанову судді та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу цього адміністративного правопорушення. Посилається на те, що на час винесення оскаржуваної постанови заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30.07.2018, що слугувало підставою для видачі виконавчого листа про стягнення з нього аліментів та нарахування заборгованості по них державним виконавцем, було скасовано цим же судом 6 серпня 2019 року, а розгляд цивільної справи про стягнення з нього аліментів призначено до розгляду. До того ж указував, що ОСОБА_1 не було відомо про виклик до органів державної виконавчої служби та суду, оскільки він проживає за іншою адресою. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 07.11.2019 ОСОБА_1 поновлено строк апеляційного оскарження зазначеної постанови судді місцевого суду. Заслухавши пояснення захисника Ковача І.В., який підтримав подану ним апеляційну скаргу і просив її задовольнити, перевіривши доводи апелянта та матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких обставин. За змістом ч.2 ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 дотримані не були. Приймаючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.183-1 КУпАП, суддя місцевого суду не звернув уваги на те, що протокол про адміністративне правопорушення складений без дотримання вимог ст.256 КУпАП, оскільки протокол ОСОБА_1 не підписував, з ним не ознайомлений, права йому не роз`ясненні, його копія йому не вручена, пояснень з приводу адміністративного правопорушення він не давав, у протоколі не зазначено про потерпілу особу, немає її пояснень, а також з нього не вбачається за якою частиною ст.183-1 КУпАП, що складається з трьох частин, ОСОБА_1 притягається до відповідальності. Визнаючи ОСОБА_1 винуватим у цьому правопорушенні, суддя виходив із того, що ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті аліментів, стягнутих на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2 500 гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.10.2017 і до досягнення дітьми 18 річного віку, згідно з виконавчого листа № 308/9884/17, виданого 03.10.2018 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання і станом на 18.06.2019 становить 105 000 грн. Висновок суду першої інстанції про те, що дії ОСОБА_1 за установлених судом обставин, утворюють склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП, є передчасним з огляду на таке. Адміністративна відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 183-1 КУпАП, запроваджена Законом України № 2234-VІІІ від 07.12.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом удосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів", який набрав чинності 06.02.2018. Відповідно до ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Згідно зі ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Не має зворотної сили як закон, що вперше установлює юридичну відповідальність за певну поведінку, так і акт, який обтяжує відповідальність за вчинення будь-якого діяння порівняно з діючим законом. Виняток із цього правила становлять закони або інші нормативно-правові акти, що пом`якшують або скасовують відповідальність і саме тому вони мають зворотної сили. Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення і в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 7). Зважаючи на те, що ст.183-1 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за несплату аліментів та передбачає суспільно корисні роботи, як вид адміністративного стягнення, то дана норма не має зворотної дії в часі. При цьому період часу несплати аліментів особою до вступу в дію цієї статті не може братися до уваги при обрахунку сукупного розміру аліментної заборгованості, як умови притягнення до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення. У матеріалах справи відсутній належний розрахунок заборгованості, оскільки наявний щомісячний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 починається з жовтня 2017 року по липень 2019 року. При цьому розрахунок заборгованості по аліментах не містить розмежування заборгованості, яка виникла до вступу в дію ст.183-1 КУпАП, так і після вступу, на що місцевий суд належним чином не звернув уваги. Із постанови судді вбачається, що вирішуючи питання про відповідальність ОСОБА_1 , суд першої інстанції визнав його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП, зазначивши при цьому, що його заборгованість зі сплати аліментів станом на 18.06.2019 становить суму 105 000 грн, яка сукупно перевищує суму платежів (аліментів) за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документу до виконання. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суддя дав невірну оцінку обставинам адміністративного правопорушення, які не вбачаються із наявних доказів та не відповідають змісту ч.1 ст.183-1КУпАП. При цьому апеляційний суд не вправі вирахувати заборгованість, яку має сплатити ОСОБА_1 на утримання дитини з моменту набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» №2234-VIII від 07.12.2017, а саме з 06.02.2018, оскільки це входить до компетенції особи, що складала протокол про адміністративне правопорушення. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який у порядку ст.251 КУпАП є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд. Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова про України (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофеєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має право самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно зі ст.129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Отже, приймаючи рішення в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 суддя місцевого суду, всупереч вимогам статей 8, 245, 251, 252, 280 КУпАП, належним чином не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, самостійно кваліфікував дії ОСОБА_1 за частиною 1 ст.183-1 КУпАП та розглянув справу без об`єктивного з`ясування фактичних обставин, не врахував положень закону про те, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення, а тому дійшов до невірного висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.183-1 КУпАП. Окрім того, матеріалами справи установлено, що на час розгляду цієї справи судом першої інстанції, заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.07.2018, яке слугувало підставою для видачі виконавчого листа і відкриття виконавчого провадження, скасовано ухвалою цього ж суду від 06.08.2019, а справу призначено до розгляду. Як наслідок, 19.11.2019 постановою державного виконавця виконавче провадження закінчене. З огляду на наведене, висновок суду не ґрунтується на зібраних матеріалах справи про адміністративне правопорушення, яка до того ж розглянута з грубим порушенням вимог ст. 268 КУпАП, а сама постанова щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1КУпАП, є не вмотивованою. Зважаючи на наведені вище порушення, а також, що протокол про адміністративне правопорушення не містить частину статті за якою його складено на ОСОБА_1 , відсутні пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зазначено про потерпілу і немає її пояснень, відсутність належного розрахунку заборгованості з часу набрання чинності ст.183-1 КУпАП, скасування рішення суду на час розгляду справи 09.09.2019, що слугувало підставою для відкриття виконавчого провадження, апеляційний суд доходить висновку, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 слід повернути органу, що його надіслав для належного оформлення. За наведених обставин апеляційна скарга захисника-адвоката Ковача І.В. в інтересах ОСОБА_1 підлягає частковомузадоволенню, постанова судді - до скасуванню, а протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає поверненню органу, що його надіслав для належного оформлення. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника-адвоката Ковача І.В. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 9 вересня 2019 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.183-1 КУпАП, скасувати, а протокол про адміністративне правопорушення № 33 від 18.06.2019 відносно нього повернути Ужгородському міському відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області для належного оформлення. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Ф. А. Вотьканич