Ухвала КЦС ВС № 567/955/15-ц

Ухвала 20 березня 2020 року м. Київ справа № 567/955/15-ц провадження № 61-4490ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Острозького районного суду Рівненської області від 17 грудня 2015 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у справі за клопотанням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про надання дозволу на примусове виконання рішення та судового наказу Вищого суду юстиції, підрозділ Ченсері, Лондон, Великобританія від 19 серпня 2013 року, ВСТАНОВИВ: 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ). 10 березня 2020 року на електронну адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Острозького районного суду Рівненської області від 17 грудня 2015 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року без накладення електронного цифрового підпису. За таких обставин перевірка оформлення касаційної скарги ОСОБА_1 щодо додержанням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону № 460-ІХ. Згідно з частиною першою статті 392 ЦПК України касаційна скарга подається у письмовій формі. Частиною третьою статті 392 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга підписується особою, яка її подала, або представником такої особи. Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог частини третьої статті 392 ЦПК України касаційну скаргу не підписано особою, яка її подала, або представником такої особи. Подання касаційної скарги в електронній формі є можливим, однак, відповідно до частини 7 статті 14 ЦПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Частинами першою-третьою статті 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі. Виходячи з того, що касаційна скарга надійшла на електронну адресу Верховного Суду в електронній формі, однак не підписана з використанням власного електронного цифрового підпису заявника, вона вважається такою, що не підписана особою, яка її подала, або представником такої особи. Крім того, вказана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки всупереч пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено підстави (підстав), передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин заявнику необхідно направити на адресу Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги, яка повинна бути підписана особисто заявником, надіслана на адресу суду електронною поштою з використанням власного електронного цифрового підпису або ж засобами поштового зв`язку, в якій необхідно зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав), уточнити в чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, чітко вказати яку саме норму (закон) суд застосував не правильно, як її слід було б застосувати до спірних правовідносин і як це вплинуло на вирішення спору. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 389, 392 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Острозького районного суду Рівненської області від 17 грудня 2015 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 20 квітня 2020 року, але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Сердюк