Постанова КЦС ВС № 216/2222/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2026 року м. Київ справа № 216/2222/24 провадження № 61-14058св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Ситнік О. М. суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 серпня 2025 року в складі судді Гайтко Л. А.та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року в складі колегії суддів Остапенко В. О., Бондар Я. М., Зубакової В. П. у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа: старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пероговська -Харітонова Яна Олексіївна, в порядку контролю за виконанням рішення суду та ВСТАНОВИВ: Короткий зміст скарги У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області зі скаргою, в якій просила: - визнати незаконною та неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пероговської - Харітонової Я. О. (далі - старшого державного виконавця Пероговської-Харітонової Я. О.) щодо невиконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2025 року в справі № 216/2222/24 в частині зобов`язання старшого державного виконавця Пероговської - Харітонової Я. О. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області від 19 серпня 2024 року в справі № 216/2222/24, яке набрало законної сили; - постановити щодо старшого державного виконавця Пероговської -Харітонової Я. О. окрему ухвалу щодо умисного невиконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2025 року в справі № 216/2222/24 в частині зобов`язання повторно розглянути її заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області від 19 серпня 2024 року в справі № 216/2222/24, яке набрало законної сили, на підставі поданих скаржником виконавчих листів; - зобов`язати старшого державного виконавця Пероговську - Харітонову Я. О. прийняти виконавчі листи про стягнення з рф на користь ОСОБА_1 майнової шкоди в розмірі 1 990 149,79 доларів США, що підлягає сплаті у національній валюті України (гривні) за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на день здійснення платежу, і моральної (немайнової) шкоди в розмірі 5 200 000,00 грн до виконання та ухвалити постанову про відкриття виконавчого провадження за цими виконавчими листами, виданими 26 вересня 2024 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 28 серпня 2025 року ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Суд першої інстанції керувався тим, що старшим державним виконавцем Пероговською-Харітоновою Я. О. на виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2025 року в справі № 216/2222/24 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 28 лютого 2025 року щодо відкриття виконавчого провадження, а відтак вимога про визнання незаконною та неправомірною бездіяльності старшого державного виконавця щодо невиконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2025 року в справі № 216/2222/24 в частині, яка стосується зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 серпня 2024 року в справі № 216/2222/24, яке набрало законної сили, а також вимога щодо постановлення окремої ухвали не підлягають задоволенню. Вимога про зобов`язання старшого державного виконавця Пероговської-Харітонової Я. О. прийняти виконавчі листи про стягнення з рф майнової шкоди в розмірі 1 990 149,79 доларів США до виконання та ухвалити постанову про відкриття виконавчого провадження за цими виконавчими листами не підлягає до задоволення, з огляду нате, що звернення до суду з вимогами про зобов`язання державного виконавця до дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, не ґрунтуються на вимогах закону. 14 жовтня 2025 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 серпня 2025 року залишено без змін. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 у порядку контролю за виконанням рішення суду. Зазначив, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Короткий зміст вимог касаційної скарги У листопаді 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 серпня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року, в якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув її скаргу без її участі, чим порушив пункти 2, 3 частини першої статті 43, частину п`яту статті 4, частину п`яту статті 128, частину другу статті 211, частину п`яту статті 272 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Судами не враховані висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 234/8333/16-ц, від 08 травня 2019 року в справі № 2-2581/11, від 20 листопада 2019 року в справі № 2-2403/2007, від 22 січня 2020 року в справі № 759/1958/15-ц, від 29 січня 2020 року в справі № 635/3414/16-ц, від 26 лютого 2020 року в справах № 336/6515/17, № 505/3408/14-ц, від 17 березня 2020 року в справі № 194/1276/15-ц, від 08 квітня 2020 року в справі № 360/375/18, від 15 квітня 2020 року в справі № 370/2754/14-ц, від 02 червня 2020 року в справі № 910/17792/17, від 30 липня 2020 року в справі № 755/13782/15-ц, від 12 серпня 2020 року в справі № 225/4880/17, від 19 серпня 2020 року в справі № 303/5161/19, від 02 вересня 2020 року в справі № 203/1235/17, від 30 вересня 2020 року в справі № 759/6512/17, від 21 жовтня 2020 року в справі № 202/7607/14-ц, від 04 листопада 2020 року в справі № 505/5007/15-ц, від 11 листопада 2020 року в справі № 495/639/17, від 02 грудня 2020 року в справі № 617/1322/15-ц, від 07 грудня 2020 року в справі № 686/31597/19, від 20 січня 2021 року в справі № 450/1805/18, від 03 лютого 2021 року в справі № 638/15016/16-ц, від 24 лютого 2021 року в справах № 361/8730/15-ц, № 466/5632/14-ц, від 10 березня 2021 року в справі № 761/26280/17, від 18 березня 2021 року в справі № 911/3142/19, від 22 березня 2021 року в справі № 757/43966/16-ц, від 24 березня 2021 року в справі № 211/1971/15-ц, від 21 квітня 2021 року в справі № 642/8473/14-ц, від 27 квітня 2021 року в справі № 184/104/17, від 12 травня 2021 року в справі № 216/3765/16-ц, від 11 серпня 2021 року в справах № 567/955/15-ц, № 545/690/18, від 22 вересня 2021 року в справі № 369/9465/20, від 29 вересня 2021 року в справах № 202/1824/20, № 520/163/13-ц, № 336/7603/13-ц, від 03 листопада 2021 року в справі № 205/5106/15-ц, від 17 листопада 2021 року в справі № 760/21831/18, від 24 листопада 2021 року в справі № 753/5990/17, від 14 грудня 2021 року в справі № 370/1226/15-ц, від 19 січня 2022 року в справі № 325/2132/19, від 02 лютого 2022 року в справі № 127/2-4507/09, від 09 лютого 2022 року в справі № 344/11947/20, від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18, від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/5034/11, зокрема, про те, що жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи, неповідомлення належним чином учасників справи про дату і час судового засідання є порушенням права на справедливий суд; належним повідомленням є відправлення рекомендованого листа з повідомленням про його вручення. Відмовляючи в задоволенні скарги, суди позбавили її права на виконання рішення суду, яке є обов`язковим. Суд може зобов`язати державного виконавця здійснити певні дії в разі ухилення ним від обов`язку відкрити виконавче провадження. В іншому судовому провадженні зобов`язано старшого державного виконавця Пироговську-Харітонову Я. О. повторно розглянути її заяву про відкриття виконавчого провадження, чого зроблено не було. Позиція інших учасників справи Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Позиція Верховного Суду Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України). Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Верховний Суд, оцінюючи доводи касаційної скарги, першочергово надає оцінку доводам щодо порушення судом норм процесуального права, які згідно з частиною першою статті 411 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Конституційний Суд України в Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що належний перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1. пункту 3 мотивувальної частини). Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, становить фундаментальний принцип, та має на увазі зокрема право на «усне слухання». При цьому право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона у справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (Trudov v. Russia, № 43330/09, § 24, 27, рішення від 13 грудня 2011 року). Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 43 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України). Згідно із частиною другою статті 211 ЦПК України про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. За частиною першою статті 450 ЦПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду. Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик (частини перша, третя статті 128 ЦПК України). Згідно з частиною п`ятою статті 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (абзац перший частини шостої статті 128 ЦПК України). Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення. У разі відсутності в адресата електронного кабінету судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки (частина перша статті 130 ЦПК України). Відповідно до частини тринадцятої статті 128 ЦПК України за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має електронного кабінету, та технічної можливості повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (частина дев`ята статті 128 ЦПК України). Верховний Суд зазначає, що повідомлення сторін про час та місце розгляду справи суд здійснює відповідно до статті 128 ЦПК України. Якщо в матеріалах справи немає доказів про повідомлення учасника справи про час та місце розгляду справи, то він не може вважатися повідомленим належним чином. Отже, процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судової повістки - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23) сформульовано подібний правовий висновок щодо надсилання судової кореспонденції, де зазначено, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України(. У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим. Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонено, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України. У судове засідання, призначене на 28 серпня 2025 року, сторона виконавчого провадження, а саме стягувач - ОСОБА_1 повідомлялася судом у додаток «Viber» (а. с. 18). Однак матеріали справи не містять інформації про те, що ОСОБА_1 відповідно до частини тринадцятої статті 128 ЦПК України надала письмову згоду надсилати їй судову кореспонденцію в такий спосіб. Отже, додаток «Viber» в цій справі не є засобом офіційного зв`язку з ОСОБА_1 . На вказану нею в скарзі на дії державного виконавця адресу суд першої інстанції судову кореспонденцію, зокрема повістку про виклик до суду, не надсилав. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження належного повідомлення заявниці про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 28 серпня 2025 року. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстави, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Суд першої інстанції вирішив скаргу ОСОБА_1 у одному судовому засіданні без ужиття заходів з метою виклику стягувача в судове засідання. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням права на справедливий судовий розгляд та статті 6 Конвенції. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , у якій, зокрема, остання вказувала про неповідомлення її про розгляд справи місцевим судом, на вказане порушення норм процесуального права суду першої інстанції уваги не звернув, залишивши ухвалу цього суду без змін. Згідно із зазначеною нормою процесуального права повноваженням апеляційного суду в такому разі є виключно скасування судового рішення та ухвалення нового рішення. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21), на яку посилається заявниця, зазначено, що обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. У ситуації, коли суд першої інстанції розглянув справу за відсутності учасника справи, який не був належним чином повідомлений про час та місце її розгляду, а суд апеляційної інстанції, повідомивши відповідного учасника належним чином, залишив таке рішення суду першої інстанції без змін, якщо такий учасник справи обґрунтовував свою апеляційну скаргу такою підставою, суд касаційної інстанції не може застосувати правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» (частина друга статті 410 ЦПК України). Подібні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 234/8333/16-ц, від 08 травня 2019 року в справі № 2-2581/11, від 20 листопада 2019 року в справі № 2-2403/2007, від 22 січня 2020 року в справі № 759/1958/15-ц, від 29 січня 2020 року в справі № 635/3414/16-ц, та інших, на які посилається заявниця в касаційній скарзі, що не враховані апеляційним судом. Апеляційний суд на доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про її неповідомлення судом першої інстанції про розгляд справи відповіді не надав, що є обов`язковою підставою скасування постанови апеляційного суду із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Оскільки встановлено підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду, інші підстави відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції не перевіряє. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. У частині четвертій статті 411 ЦПК України визначено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Оскільки ОСОБА_1 обґрунтовує свою касаційну скаргу, зокрема, тим, що суд першої інстанції не повідомив її про розгляд справи, а суд апеляційної інстанції на вказану обставину уваги не звернув, то касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, що відповідає правовій позиції Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеній в постанові від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21). Керуючись статтями 389, 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Ситнік В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська