Постанова 4802 № 567/955/15-ц

Справа № 567/955/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Венгерчук А. О. Провадження № 22-ц/802/1259/21 Категорія: Доповідач: Киця С. I. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 вересня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Киці С. І., суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я., секретар судового засідання Галицька І. П., з участю: представника заявника ОСОБА_1 адвоката Богатира В. В., представника боржника ОСОБА_2 адвоката Януля В. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за клопотанням заявників ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, за апеляційними скаргами боржника ОСОБА_2 та його представника адвоката Януля Віктора Степановича на ухвалу Острозького районного суду Рівненської області від 17 грудня 2015 року, В С Т А Н О В И В: У вересні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до суду з клопотанням, в якому просили визнати в Україні рішення Вищого суду юстиції, підрозділ Ченсері, Лондон, Великобританія від 22 квітня 2013 року № НС11С0442 та надати дозвіл на виконання рішення і судового наказу Вищого суду юстиції, підрозділ Ченсері, Лондон, Великобританія від 19 серпня 2013 року про стягнення з відповідачів судових витрат позивачів за подання позову, витрат за судовий розгляд справи та стягнути з боржника ОСОБА_2 на користь стягувачів ОСОБА_3 і ОСОБА_1 судові витрати позивачів за подання позову та витрати за судовий розгляд справи у розмірі 110 087,53 фунтів стерлінгів відповідно до судового наказу. Вимоги клопотання мотивовані тим, що Вищим судом юстиції, підрозділ Ченсері, Лондон, Великобританія, в особі судді пана Воррена, за позовом компанії Баркат Інвестментс Лімітед (Barcat Investments Limited, номер компанії 4565678), ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , компанії Коддан Менеджерз Сервіс Лтд (Coddan Managers Service Ltd), компанії Коддан Секретарі Сервіс Лтд (Coddan Secretary Service Ltd) та ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ) і зустрічним позовом ОСОБА_4 , компанії Колодам Менеджерз Сервіс Лтд, компанії Коддан Секретарі Сервіс Лтд, ОСОБА_5 та Юхнюка В. до компанії Баркат Інвестментс Лімітед, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ) та компанії Фінапо Лтд (Finapo LTD) прийнято рішення від 22 квітня 2013 року № НС11С04422 про зміну керівництва компанії Баркат Інвестментс Лімітед, його місця реєстрації та складу акціонерів (далі Рішення Суду). Суд встановив, що саме ОСОБА_1 є власником часток у компанії Баркат Інвестментс Лімітед та компанії Кросскомбе Консалтінг Лімітед (Crosscombe Consulting Limited, номер компанії 05554646), а не ОСОБА_9 , який не має часток у даних компаніях і ніколи не мав. Суд зробив висновок, що збори акціонерів компанії Баркат Інвестментс Лімітед від 28 жовтня 2011 року, на яких прийнято рішення про призначення Ешлі Дамалі головою правління компанії Баркат Інвестментс Лімітед, є недійсними, а рішення скасованим. Судовим наказом від 19 серпня 2013 року передбачено, що цей судовий наказ поширюється на всіх відповідачів, стягувачі мають право стягнення з будь-якого відповідача незалежно від їхньої дольової участі. Відповідно до судового наказу відповідачі мають компенсувати позивачам судові витрати позивачів за подання позову та витрати за судовий розгляд справи у розмірі 110 087,53 фунтів стерлінгів. Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 17 листопада 2015 року клопотання ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання рішення та судового наказу Вищого суду юстиції, підрозділ Ченсері, Лондон, Великобританія від 19 серпня 2013 року задоволено. Визнано в Україні рішення Вищого суду юстиції, підрозділ Ченсері, Лондон, Великобританія від 22 квітня 2013 року № НС11С04422 та надано дозвіл на виконання рішення і судового наказу Вищого суду юстиції, підрозділ Ченсері, Лондон, Великобританія від 19 серпня 2013 року на стягнення з відповідачів судових витрат позивачів за подання позову та витрат за судовий розгляд справи, стягнено з боржника ОСОБА_2 на користь стягувачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 судові витрати позивачів за подання позову та витрати за судовий розгляд справи у розмірі 110 087,53 фунтів стерлінгів, що відповідно до курсу Національного банку України на день постановлення ухвали 17 грудня 2015 року складає 3 887 190,68 грн відповідно до судового наказу. 20 січня 2020 року ОСОБА_2 подано до суду апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу місцевого суду та відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання рішення та судового наказу Вищого суду юстиції, підрозділ Ченсері, Лондон, Великобританія від 19 серпня 2013 року. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду є незаконною, прийнята з порушенням норм процесуального права. Вказує, що копія рішення іноземного суду та переклад такого документа не засвідчені у встановленому законом порядку. Судом не було проведено огляду письмових доказів та їх дослідження. Судом першої інстанції не надано достатньо часу та можливості для підготовки до розгляду справи та вбачається порушення принципу змагальності сторін, визначеного ст. 10 ЦПК України. Клопотання було подано особами, які не є стягувачами. Згідно примітки в судовому наказі від 19 серпня 2013 року платежі мають здійснюватися на користь особи, яка вказана в графі «реквізити для здійснення оплати» з зазначенням номеру посилання такої особи та номеру судової справи. В графі «реквізити для здійснення оплати» такою особою зазначено: «Zaiwalla & Co LLP Chancery House 53-64 Chancery Lane WC2A 1QS». Стягувачем є саме вищезазначена компанія. ОСОБА_3 не мав права на звернення до суду з відповідним клопотанням на підставі переуступки права вимоги. ОСОБА_3 уступив/передав своє право вимоги ОСОБА_1 25 листопада 2014 року. В порушення вимог п. 4 ч. 3 ст. 394 ЦПК України (у редакції, яка діяла на момент розгляду справи), заявники свідомо приховали від суду ту обставину, що вказане судове рішення англійського суду раніше вже виконувалося. Згідно вимог п. 4 ч. 3 ст. 394 ЦПК України (у редакції, яка діяла на момент розгляду справи) до клопотання має приєднуватися документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше). На виконання вказаного рішення було сплачено грошові кошти в розмірі 20 000 фунтів стерлінгів, що стверджується пунктом 11 письмових Свідчень під присягою Зої Бурбези адвоката юридичної компанії «Zaiwalla & Co LLP», наданих суду США 18 лютого 2019 року та електронними листами ОСОБА_10 і її адвокатів «Walter Jennings and Son» від 2013 року. До клопотання про надання дозволу на примусове виконання Судового наказу Вищого суду юстиції, підрозділ Ченсері, Лондон, Великобританія від 19 серпня 2013 року не було додано документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено Судовий наказ іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи. 23 січня 2020 року представником ОСОБА_2 адвокатом Янулем Віктором Степановичем подано апеляційну скаргу, у якій він також, покликаючись на порушення судом норм процесуального права, просив суд скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Апеляційна скарга мотивована незаконністю оскаржуваної ухвали. Вказує, що клопотання було подано особами, які не є стягувачами. Клопотання не відповідає вимогам ст. 394 ЦПК України, так як до клопотання має приєднуватися документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше). Заявники свідомо приховали від суду ту обставину, що вказане судове рішення англійського суду раніше вже виконувалося. Судом порушено норми права щодо порядку розгляду клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, що містяться в ст. 395 ЦПК України. Суд не повідомив належним чином боржника про надходження клопотання та не надав місячного терміну для подання заперечень. Суд не надав належного значення тій обставині, що судове рішення від 22 квітня 2013 року стосується також юридичних осіб ТзОВ «АВТОСОЮЗ» і ТзОВ «СТОЇК-АВТО», котрі зареєстровані в Україні. ОСОБА_1 подав відзив в якому вказує, що предметом розгляду судового провадження при визнанні та наданні дозволу на примусове виконання в Україні рішення іноземного суду була не матеріально-правова вимога кредитора, що лягла в основу рішення іноземного суду, а публічно-правова вимога стягувачів про наділення іноземного судового акту відсутніми у нього на території України властивостями по його виконанню. Острозький районний суд Рівненської області, як компетентний суд, при розгляді клопотання перевірив його на предмет відповідності встановленим формі та змісту і наявності підстав для визнання і виконання рішення. Просить залишити ухвалу Острозького районного суду Рівненської області від 17.12.2015 в цій справі без змін. Постановою Рівненського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та його представника адвоката Януля В. С. залишено без задоволення, а ухвалу Острозького районного суду Рівненської області від 17 грудня 2015 року без змін. Постановою Верховного Суду від 11 серпня 2021 касаційні скарги ОСОБА_2 та його представника адвоката Януля В. С. задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року скасовано. Передано справу № 567/955/15-ц на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Представник боржника ОСОБА_2 адвокат Януль В. С. в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційні скарги з підстав, що в них наведені. Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Богатир В. В. в суді апеляційної інстанції апеляційні скарги не визнав та просив залишити їх без задоволення. Інші учасники справи в суд апеляційної інстанції не з`явились. Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, заслухавши представника боржника ОСОБА_2 адвоката Януля В. С. та представника заявника ОСОБА_1 адвоката Богатира В. В., приходить до висновку, що апеляційні скарги боржника ОСОБА_2 та його представника адвоката Януля В. С. необхідно задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 11 серпня 2021 року у цій справі прийшов до висновку, що відповідно до частини дев`ятої статті 74 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частини четвертої цієї статті. Тому не може вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання оголошення у газеті «Вісті «Рівненщини» № 49 від 11 грудня 2015 року, яким опубліковано судове повідомлення про виклик ОСОБА_2 у судове засідання на 17 грудня 2015 року, оскільки такий порядок повідомлення розрахований на відповідача, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме. Даних про направлення повістки про судове засідання на 17 грудня 2015 року матеріали не містять. ОСОБА_2 та/або його представник не були присутні у судових засіданнях суду першої інстанції 09 грудня 2015 року та 17 грудня 2015 року. За таких обставин відсутні підстави вважати про належне повідомлення ОСОБА_2 про час і місце судового розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. В апеляційних скаргах ОСОБА_2 та представник ОСОБА_2 адвокат Януль В. С. посилались на те, що суд першої інстанції не повідомив належним чином боржника про розгляд справи, тому порушено принцип змагальності сторін та не забезпечено рівні права сторін у судовому розгляді. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 395 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду суд у п`ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання. Після подання боржником заперечень у письмовій формі або у разі його відмови від подання заперечень, а так само коли у місячний строк з часу повідомлення боржника про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що сторони повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду. Неявка без поважних причин у судове засідання будь-якої із сторін або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою з сторін не було порушено питання про перенесення його розгляду. У частині п`ятій статті 74 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) передбачено, що судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. За змістом статті 169 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки. Відповідно до довідки Острозького районного сектора Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області від 03 вересня 2015 року ОСОБА_2 зареєстрований з 13.03.2013 за адресою: АДРЕСА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_2 також зазначив адресу: АДРЕСА_1 . Іншої адреси для повідомлень не зазначено. Повідомлення суду першої інстанції від 26 жовтня 2015 року про надходження до суду клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з роз`ясненням права подання заперечення на клопотання та копію клопотання надіслано ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , які повернуто із зазначенням причини повернення поштового відправлення відправнику «за зазначеною адресою не проживає». Ухвала від 30 листопада 2015 року про призначення розгляду справи на 09 грудня 2015 року та повістка направлені ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначені ухвала та повістка повернулись із довідкою «за зазначеною адресою не проживає. У матеріалах справи відсутні дані про направлення та вручення судової повістки ОСОБА_2 про виклик до суду першої інстанції на 17 грудня 2015 року. Суд першої інстанції розглянув справу у відсутності боржника не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду. Оскільки суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, то колегія суддів приходить до висновку про його скасування та ухвалення нового судового рішення. Судом встановлено, що 22 квітня 2013 року Вищим судом юстиції, підрозділ Ченсері, Лондон, Великобританія, в особі судді пана Воррена, було прийнято рішення під № НС11С04422 про зміну керівництва компанії Баркат Інвестментс Лімітед, його місця реєстрації та складу акціонерів, за позовом компанії Баркат Інвестментс Лімітед (Barcat Investments Ltd, номер компанії 4565678), ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_11 , компанії Коддан Менеджера Сервіс Лтд (Coddan Managers Service Ltd), компанії Коддан Секретарі Сервіс Лтд (Coddan Secretary Service Ltd) та ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ) і зустрічним позовом ОСОБА_11 , компанії Колодам Менеджерз Сервіс Лтд, компанії Коддан Секретарі Сервіс Лтд, ОСОБА_5 та ОСОБА_12 до компанії Баркат Інвестментс Лімітед, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ) та компанії Фінапо Лтд (Finapo LTD). У п. 15 вказаного рішення, зокрема, встановлено, що відповідачі, а також п`ятий позивач по зустрічному позову ( ОСОБА_15 ) оплачують судові витрати позивачів за подання відповідної заяви та витрати позивачів за судовий розгляд даної справи. Згідно судового наказу від 19 серпня 2013 року до сплати підлягає загальна сума у розмірі 110 087,53 фунтів стерлінгів. Відповідно до ч. 1 ст. 390 ЦПК України (у редакції чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У відповідності до п. 1 ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних та господарських правовідносин. Згідно з п.1 ст. 390 Цивільного процесуального кодексу України рішення іноземного суду, яке підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. Так як міжнародного договору, що передбачає порядок та умови визнання іноземних рішень, між Україною та Великобританією не існує, рішення Вищого суду юстиції, підрозділ Ченсері, Лондон, Великобританія, може бути визнано в Україні за принципом взаємності. Згідно із п. 2 ст. 390 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) у разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається що він існує, оскільки не доведено інше. Принцип взаємності застосовується також із тих підстав, що рішення українських судів визнаються та виконуються у Великобританії. За ст. 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше. Питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника (ст. 464 ЦПК України). Відповідно до ст. 468 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено: 1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; 2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи; 3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; 4) якщо раніше ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; 5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; 6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; 7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України; 8) якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання; 9) в інших випадках, встановлених законами України. Підстав для відмови в наданні дозволу на примусове виконання рішення суду судом не встановлено. Зі змісту рішення Вищого суду юстиції, підрозділ Ченсері, Лондон, Великобританія від 22 квітня 2013 року № НС11С04422, переклад якого здійснено на українську мову відповідно до вимог чинного законодавства України, вбачається, що боржник ОСОБА_16 брав участь та робив особисту доповідь у судовому процесі, за результатами якого було ухвалено рішення іноземного суду. Доводи апеляційних скарг стосовно того, що стягувачем є тільки компанія «Zaiwalla & Co LLP Chancery House 53-64 Chancery Lane WC2A 1QS» спростовуються змістом рішення Вищого суду юстиції, підрозділ Ченсері, Лондон, Великобританія від 22 квітня 2013 року №НС11С04422, у якому чітко зазначено, що позивачами по справі є, зокрема, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , і відповідно до пункту 15 рішення відповідачі, а також п`ятий позивач по зустрічному позову (яким є ОСОБА_2 ), оплачують судові витрати позивачів за подання відповідної заяви; витрати позивачів за судовий розгляд даної справи. Не заслуговують на увагу доводи апеляційних скарг, що заявник ОСОБА_3 не мав права на звернення до суду з клопотанням на підставі переуступки права вимоги, оскільки в рішенні іноземного суду він зазначений позивачем, а отже є стягувачем і подальші його дії з приводу переуступки права вимоги не підтвердженні рішенням Вищого суду юстиції, підрозділ Ченсері, Лондон, Великобританія. Як в суд першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції боржником, його представником не надано доказів, що рішення іноземного суду вже виконувалось боржником. В матеріалах справи відсутній документ, який би підтверджував коли і в якій сумі були перераховані кошти боржником стягувачам на виконання рішення іноземного суду, а тому апеляційний суд не приймає до уваги посилання в апеляційних скаргах на свідчення адвоката юридичної компанії «Zaiwalla & Co LLP», наданих в іншому суді суді США 18 лютого 2019 року, та електронні листи К.Остапчук і посилання на п. 4 ч. 3 ст. 394 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції) є безпідставним. Рішення іноземного суду в частині стягнення судових витрат позивачів за подання відповідної заяви та витрат позивачів за судовий розгляд даної справи, з клопотанням про надання дозволу на його примусове виконання звернулись стягувачі, не стосується юридичних осіб ТОВ «АВТОСОЮЗ» та ТОВ «СТОЇК-АВТО». При вирішенні клопотання про визнання та надання дозволу на виконання рішення іноземного суду, суд не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни. За ч. 8 ст. 467 ЦПК України якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали. На день винесення судового рішення апеляційним судом відповідно до курсу Національного банку України станом на 23.09.2021 офіційний курс гривні щодо фунту стерлінгів становить 36,3665. Доводи апеляційних скарг не дають підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду. Апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства і рішення Вищого суду юстиції, підрозділ Ченсері, Лондон, Великобританія від 22 квітня 2013 року № НС11С04422 підлягає визнанню в Україні. Суд постановляє судове рішення про надання дозволу на виконання рішення Вищого суду юстиції, підрозділ Ченсері, Лондон, Великобританія від 22 квітня 2013 року № НС11С04422 та судового наказу Вищого суду юстиції, підрозділ Ченсері, Лондон, Великобританія від 19 серпня 2013 року на стягнення з відповідачів судових витрат позивачів за подання позову, витрат за судовий розгляд справи і стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_1 судових витрат позивачів за подання позову та витрат за судовий розгляд справи у розмірі 110 087,53 фунтів стерлінгів (сто десять тисяч вісімдесят сім фунтів стерлінгів 53 пенси), що відповідно до курсу Національного банку України станом на 23.09.2021 складає 4003498,16 грн (чотири мільйони три тисячі чотириста дев`яносто вісім гривень 16 коп.). Клопотання заявників у цій справі про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду підлягає задоволенню. Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги боржника ОСОБА_2 та його представника адвоката Януля Віктора Степановича задовольнити частково. Ухвалу Острозького районного суду Рівненської області від 17 грудня 2015 року у цій справі скасувати та постановити нову ухвалу. Клопотання заявників ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання рішення та судового наказу Вищого суду юстиції, підрозділ Ченсері, Лондон, Великобританія від 19 серпня 2013 року задовольнити. Визнати в Україні рішення Вищого суду юстиції, підрозділ Ченсері, Лондон, Великобританія від 22 квітня 2013 року № НС11С04422 та надати дозвіл на виконання рішення та судового наказу Вищого суду юстиції, підрозділ Ченсері, Лондон, Великобританія від 19 серпня 2013 року на стягнення з відповідачів судових витрат позивачів за подання позову та витрат за судовий розгляд справи. Стягнути з боржника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_1 судові витрати позивачів за подання позову та витрати за судовий розгляд справи у розмірі 110 087,53 фунтів стерлінгів (сто десять тисяч вісімдесят сім фунтів стерлінгів 53 пенси), що відповідно до курсу Національного банку України станом на 23.09.2021 складає 4003498,16 грн (чотири мільйони три тисячі чотириста дев`яносто вісім гривень 16 коп.) відповідно до судового наказу. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий Судді