Постанова 4852 № 160/11268/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 березня 2020 року м. Дніпросправа № 160/11268/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 (суддя першої інстанції Тулянцева І.В.) в адміністративній справі №160/11268/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування припису,- ВСТАНОВИВ: У листопаді 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, в якій просила визнати протиправним та скасувати припис Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил від 21.01.2019 року, який видано фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 щодо проведення позапланової перевірки об`єкта містобудування, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .Дніпро, АДРЕСА_2 . Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 позовні вимоги залишено без розгляду. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач, через свого представника, звернулась з апеляційною скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвала суду першої інстанції постановлена з неповним з`ясуванням судом обставин, невідповідністю висновків суду обставинам справи, судом неправильного застосовані норми матеріального права. Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. З урахуванням відсутності клопотань щодо відкладення справи, справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до п. п. 1,2 ч.1 ст. 311 КАС України. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне. Аналізуючи наведені в позові та апеляційній скарзі причини звернення до суду не у строк, визначений законом, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Частина 1 ст. 41 цього Закону передбачає, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Відповідно до п. 9, 13 Постанови № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва. Суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право: - вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства; - перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно- будівельного контролю службових посвідчень; - бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; - за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю; - подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки. У п.п. 16-19 Постанови № 553 встановлено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис). Акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю. Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку та суб`єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль. Припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль. Припис підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку. Згідно п. 21 Постанови № 553 якщо суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід`ємною частиною такого акта. У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис. У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням. Згідно вимог до форми акту, встановлених Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.05.2012р. № 240, акт складається у присутності керівника (уповноваженої ним особи) юридичної особи, фізичної особи/фізичної особи - підприємця, що перевіряється, а також вказується повне найменування юридичної особи та місцезнаходження, прізвище та ініціали фізичної особи/фізичної особи підприємця та місце проживання. Наведені правові норми свідчать, що перевірка, як вид державного архітектурно-будівельного контролю, здійснюється у присутності суб`єкта містобудування або його представника, що будують об`єкт будівництва, які мають право допустити чи не допустити посадову особу органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки і така посадова особа зобов`язана пред`явити суб`єкту містобудування службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки. При цьому за результатами перевірки складається акт та, у разі необхідності, припис, які суб`єкт містобудування має право відмовитись підписувати, про що посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить в акті відповідний запис. І лише у випадку наявності такої відмови суб`єкта містобудування від їх отримання, надсилаються останньому рекомендованим листом з повідомленням. Матеріалами справи встановлено, що 21 січня 2019 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради проведено перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , за результатом якої складено акт, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем частини 8 статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, пункту 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461, а саме ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 побудовано у 2018 році нежитлову багатофункціональну одноповерхову капітальну будівлю, розмірами у плані 28,0 м. х 11,2 м. висотою 6,5 м., яка експлуатується без декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), що забороняється законодавством. У зв`язку з виявленням вказаного порушення в ході проведення заходу державного нагляду (контролю), на підставі статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку здійснення архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011 року, відповідачем винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 21.01.2019 року, яким вимагається з 21 січня 2018 року зупинити експлуатацію об`єкта містобудування, який знаходиться за адресою: 49125, м. Дніпро, Донецьке шосе, буд. 100к до введення в експлуатацію згідно чинного законодавства України. Також, 21 січня 2019 року відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності за виявленим правопорушенням, розгляд якого призначено на 10:45 год. 07 лютого 2019 року. 07 лютого 2019 року відповідачем винесена постанова №28/0702 від 07.02.2019 року про визнання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 2 пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладено штраф у сумі 69 156,00 грн. Позивач зазначила, що 29 травня 2019 року до відповідача було подано адвокатський запит про надання належним чином завіреної копії акту, складеного за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт; припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; протоколів про правопорушення у сфері містобудівної діяльності по об`єкту: АДРЕСА_4 шосе АДРЕСА_5 буд. 100к. Запитувані документи на вказаний запит отримано 07.06.2019 року, а тому, на думку позивача, позов подано у межах строку звернення до суду. Відповідачем надана копія списку згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, з якої вбачається, що 23.01.2019 року ОСОБА_1 було направлено акт, протокол та припис. Із повідомлення про отримання поштового відправлення, наданого відповідачем, встановлено, що позивач 20.01.2019 отримала вищезазначені документи, тоді як документи направлені позивачу 23.01.2019, що ставить під сумнів отримання рекомендованого листа саме позивачем. Крім того, на сайті «Укрпошта» в мережі Інтернет в розділі відстеження відправлень за № 4900068926942 відомості про відправлення відсутні, оскільки не зареєстровані в системі. Наведене свідчить, що позивач не була обізнана про наявність оскаржуваного припису. Однією з гарантій дотримання чинного законодавства під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю є дотримання прав суб`єктів містобудування, закріплених у п. 13 Порядку. Зокрема, у пп. 3-5 п. 13 Порядку встановлено, що суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право: бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки. Окрім того, у п. 21 Порядку також зазначено, що якщо суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід`ємною частиною такого акта. Таким чином, оскільки відповідачем порушено процедуру проведення позапланової перевірки та ознайомлення позивача з її результатами, що і зумовило позивача звернутися самостійно із адвокатським запитом, а в подальшому на підставі отримання запитуваних документів із адміністративним позовом до суду. Колегія суддів звертає увагу на те, що при вирішенні питання про поновлення строку на звернення до суду із адміністративним позовом, суд має звертати увагу на ті обставини, що послугували підставою для пропуску строку, та надавати їм належну оцінку. Недостатньою є лише констатація факту порушення строку, без визначення підстав та обставин такого порушення, надання їм ґрунтованої та мотивованої індивідуальної оцінки. Натомість, суд першої інстанції обмежився лише констатацією факту надсилання вказаних документів на адресу позивача, що свідчить про передчасність висновків останнього, відносно неповажності пропуску позивачем строку на звернення до суду з адміністративним позовом. Тобто, судом не встановлено обставин, які є визначальними для вирішення питання як щодо дотримання строків звернення до суду так і щодо наявності підстав для поновлення такого строку. Щодо посилання суду першої інстанції на копію відповіді АТ Райффайзен Банк Аваль про надання інформації на скаргу ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що відповідь містить також інформацію про арешт коштів за іншим виконавчим провадженням від 05.06.2018 року № 56084078, а отже не може бути безперечним доказом обізнаності про існування спірного припису. Таким чином, оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, то клопотання позивача про призначення судово-почеркознавчої експертизи, судом апеляційної інстанції не розглядається. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 312, ст. 320 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 в адміністративній справі №160/11268/19 скасувати. Справу № 160/11268/19 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 328 КАС України - не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 20.03.2020 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя С.В. Білак суддя В.А. Шальєва