Постанова 4852 № 160/11268/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 160/11268/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., секретарі судового засідання Сколишеві О.О., за участі представника позивача Коваленко Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року року в адміністративній справі №160/11268/19 (головуючий суддя першої інстанції Озеряньска С.І.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування припису, - В С Т А Н О В И В: Позивач 11.11.2019 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, в якому просила визнати протиправним та скасувати припис Управління ДАБК Дніпровської міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил від 21.01.2019 року. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року адміністративний позов залишено без розгляду на підставі ч.3, ч.4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав. Представник позивача в судовому засіданні апеляційної скарги підтримала вимоги апеляційної скарги. Позивач та представник відповідача в судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне. Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції зазначив, що саме 25.02.2019 року позивач дізналась про порушення своїх прав та саме з зазначеної дати почав відлік строк звернення до адміністративного суду з вимогою щодо оскарження припису від 21.01.2019 року, кінцевою датою якого є 25.08.2019 року. З адміністративним позовом позивач звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду лише 11.11.2019 року, що свідчить про пропуск шестимісячного строку на звернення до суду. При цьому, в якості поважної причини пропуску строку та підстави для поновлення строку звернення до суду зазначено неналежне виконання адвокатом ОСОБА_2 своїх обов`язків та неповернення наданих їй документів, зокрема й вказаного припису. Інших обгрунтованих причин, що перешкоджали звернутись з позовом до суду позивачем не наведено. Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною 2 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. З аналізу наведеної вище норми частини 2 статті 122 КАС України вбачається, що законодавець початок строку звернення до суду з адміністративним позовом пов`язує не з дня звернення до органу або отримання від цього органу у будь-який час рішення, а з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. В тексті адміністративного позову зазначено, що 21.01.2019 року Управлінням ДАБК ДМР проведено перевірку позивача, за результатами якої в цей же день складено акт перевірки протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Далі позивачем зазначено, що на запит адвоката оскаржуваний припис отримано 07.06.2019 року, позов подано до суду 11.11.2019 року, тобто у шестимісячний строк для звернення до суду (а.с.4, 8). 30.06.2019 року позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, в якому зазначено, що оскаржуваний припис отримано нею поштою 25.02.3019 року разом із актом перевірки від 21.01.2019 року, протоколом про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 21.01.2019 року та постановою про накладення штрафу від 07.02.2019 року (а.с.164). Такі ж обставини зазначені позивачем і в апеляційній скарзі (а.с.186). Зазначене спростовує наведені раніше позивачем аргументи про отримання нею спірного припису лише 07.06.2019 року. Посилання позивача на те, що вона 20.01.2019 року не отримувала спірний припис, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки вказана обставина вже не має значення за наявності підтвердження позивачем отримання припису саме 25.02.2019 року. Позивач, отримавши спірний припис 25.02.2019 року, була достеменно обізнана про його наявність, а відтак про порушення своїх прав та інтересів дізналась саме 25.02.2019 року та мала право звернутись до суду з позовом про його оскарження до 25.08.2019 року . Проте, як зазначалось вище, ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом лише 11.11.2019 року, тобто з порушенням строку, встановленого частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Посилання позивача на ту обставину, що нею всі документи, в тому числі і спірний припис, були передані адвокату для подання позову про скасування припису, та адвокатом не виконані умови договору правової допомоги та не повернуті надані позивачем документи, не є поважною підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки позивач мала право звернутись до суду у встановлений законом строк навіть за відсутності на руках вказаного припису, але з з дня, коли дізналася про існування спірного припису, що порушує її права, свободи чи інтереси. Будь-яких підстав, які б заважали позивачу звернутись до суду із даним позовом у встановлений законом строк в заяві про поновлення строку звернення до суду з позовом та в апеляційній скарзі не зазначено, та в матеріалах справи такі докази відсутні. Судом апеляційної інстанції не встановлено поважних обставин та не знайдено будь-яких доказів для поновлення такого строку з вказаними позовними вимогами, матеріали справи таких підстав також не містять. Відповідно до частини четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відповідно до вимог пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних та обгрунтованих юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 121,122,123, 240, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року року в адміністративній справі №160/11268/19 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року року в адміністративній справі №160/11268/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 07 жовтня 2020 року. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Чабаненко суддя С.Ю. Чумак