Постанова 4811 № 463/3227/19
від 19.03.2020 ·Справа № 463/3227/19 Головуючий у 1 інстанції: Стрепко Н.Л. Провадження № 22-ц/811/4205/19 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2020 року м.Львів Справа № 463/3227/19 Провадження № 22ц/811/4205/19 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В., секретар Іванова О.О. розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Личаківського районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 7 листопада 2019 року, у складі судді Стрепка Н.Л., у справі за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- встановив: АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся з цим позовом. В обґрунтування позову посилається на те, що 20 червня 2006 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № б/н, згідно умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 10 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік. Вказує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/rules, та складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві. Стверджує, що кредитор свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах кредитного ліміту. Відповідач, на порушення умов договору, свої зобов`язання належним чином не виконував, в результаті чого утворилася заборгованість за кредитом. Просить позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 20 червня 2006 року в розмірі 75 626,57 грн., з яких: 5 277,34 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 62 521,77 грн. нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 3 750 грн. нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500 грн. штраф (фіксована частина), 3 577,45 грн. штраф (процентна складова). Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 7 листопада 2019 рокув позові відмовлено. Рішення суду оскаржуєАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати на ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на доводи позовної заяви. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою прийняття рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним. Встановлено, що 20 червня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», укладено кредитний договір з ОСОБА_2 , згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 000 грн., шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. У заяві зазначено, що відповідач погоджується з тим, що Заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, становить між ним і банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.privatbank.ua. Позивачем надано Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. Згідно із наданими банком розрахунками, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором станом на 19 березня 2019 року становить 75 626,57 грн., з яких 5 277,34 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 62 521,77 грн. нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 3 750 грн. нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500 гривеньн. штраф (фіксована частина), 3 577,45 грн. штраф (процентна складова). Відповідно до ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно із ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 638 цього Кодексу, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 цього Кодексу). Згідно із ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1,2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Встановлено, що у заяві позичальника відсутні відомості про встановлення відсотків за користування кредитними коштами. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за пенею і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів ОСОБА_2 та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_2 на момент підписання заяви-анкети був ознайомлений з Тарифами та Умовами надання банківських послуг. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. З урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_2 . Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо не підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Вид банківського кредиту, з огляду на його характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є - споживчим кредитуванням, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису ОСОБА_2 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Згідно з частиною першою ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Відповідно до ч.1, 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Встановлено, що договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг. Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 9 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Банком не доведено, що при укладенні договору з ОСОБА_2 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правила надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Заборгованість за простроченим тілом кредиту виникає у разі невчасної плати за користування кредитом, яка передбачена зазначеними вище Умовами, не є сама по собі складовою тіла кредиту, а являє собою фактично штрафну санкцію, що застосовується у разі неповернення кредиту у термін, передбачений договором. Колегія суддів не може погодитися з мотивами суду першої інстанції з урахуванням наступного. Спір виник з приводу погашення заборгованості за кредитом. Встановлено, що із цим позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до ОСОБА_2 19 квітня 2019 року. Із актового запису про смерть №06 від 13 січня 2016 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.56). Зазначений актовий запис долучено до матеріалів справи 26 червня 2019 року. Відповідно до частини 4 статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. 19 липня 2019 року до матеріалів справи долучено відомості про відкриття спадкової справи. Після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняла ОСОБА_1 , якій 28 липня 2016 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с.65). Копія свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_1 , долучена до матеріалів справи 8 серпня 2019 року. У чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції частин 2 і 3 статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він мав право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року після настання строку вимоги. Відповідно до частин 2 і 3 статті 1281 ЦК України у чинній на час розгляду справи судом редакції кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Позивач таких вимог до ОСОБА_1 не заявив, відповідачем її не вказав. Судом 8 серпня 2019 року ОСОБА_1 залучено як правонаступника відповідача ОСОБА_2 (а.с.69) з урахуванням статті 55 ЦПК України. Стаття 55 ЦПК України визначає поняття процесуального правонаступництва. Мова йде про вибуття із процесу учасника і заміна його правонаступником. ОСОБА_2 не був учасником цивільного процесу, оскільки позов заявлено до нього після його смерті та припинення цивільної правоздатності. Через процедуру залучення до участі в справі процесуального правонаступника фактично за своєю ініціативою суд замінив сторону у справі (відповідача) та підставу позову. У зв`язку з наведеним, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості у розмірі 75 626,57 грн. за кредитним договором № б/н від 20 червня 2006 року. Керуючись ст. 367, п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 7 листопада 2019 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 75 626, 57 грн. за кредитним договором №б/н від 20 червня 2006 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 19 березня 2020 року. Головуючий Судді