Постанова Львівський апеляційний суд № 462/3599/19

Справа № 462/3599/19 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І. Провадження № 22-ц/811/1166/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я. Категорія: 39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого- судді Мельничук О.Я., суддів Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 20 лютого 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В : В травня 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 127346,26 грн. за кредитним договором №б/н від 04.05.2008 року. В обґрунтування вимог покликається на те, що 04.05.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н згідно умов якого позивачем було надано останньому кредит у розмірі 2000 грн., у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач зобов`язувався погашати заборгованість по кредиту, відсотках за його користування, на умовах, визначених даним договором. Проте, ОСОБА_1 не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків та допустив заборгованість перед банком, яка станом на 30.04.2019 року становить 188252,46 грн. Тому позивач змушений звернутись до суду. Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 20 лютого 2020 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Рішення суду оскаржив позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк». Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права при неповно встановлених обставинах справи. Звертає увагу, що перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня дії картки. Зазначає, що перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня дії картки, тобто, з 01.11.2016, а позов подано до суду 24.05.2019 в межах 3 років. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 20.02.2020 та ухвалити нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» повному обсязі. Судові витрати просить покласти на відповідача. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 27 серпня 2020 року, є дата складення повного судового рішення 31 серпня 2020 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції частково таким вимогам не відповідає. Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», суд виходив з тих обставин, що останнім пропущено строк позовної давності. З такими висновком колегія суддів не погоджується частково з наступних обставин. Судом встановлено, що 04.05.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н згідно умов якого позивачем було надано останньому кредит у розмірі 500,00 грн., у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, 03/12 Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк», на підставі укладеного б/н кредитного договору ОСОБА_1 отримував наступні кредитні картки з строком їх дії: НОМЕР_1 , від 04.03.2008 з строком дії до 03/12; НОМЕР_2 , від 17.05.2012 з строком дії до 08/15; НОМЕР_3 , від 08.01.2013 з строком дії до 08/16; НОМЕР_4 , від 08.01.2013 з строком дії до 08/16; НОМЕР_5 , від 11.01.2013 з строком дії до 08/16; НОМЕР_6 , від 18.11.2013 з строком дії до 10/16. Також встановлено, що станом на 19.08.2015 року банком встановлено ОСОБА_1 кредитний ліміт в розмірі 2000 грн. Долучені виписки по карткових рахунках ОСОБА_1 відображають рух коштів із зазначенням дати, деталей, суми грошових операцій, тобто містить деталізацію усіх дебетних та кредитних платежів по платіжних картках в період їх дії (а.с.33-41). Згідно розрахунку за Договором №б/н від 04.05.2008 року заборгованість станом на 30.04.2019 року склала 127346,26 грн., з них: 1998,81 грн. заборгованість за кредитом; 125347,45 грн. заборгованість за процентам за користування кредитом з 29.05.2008 по 31.10.2018 (а.с.4-6). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України). З підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, виникають зобов`язання (ч.2 ст.509 ЦК України). Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст.526 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). На підставі укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 договору №б/н від 04.05.2008 року виникло грошове зобов`язання, що мало сторонами договору виконуватись належним чином, проте, фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуто, що мало наслідком звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості. ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок та видано платіжну картку, остання картка № НОМЕР_6 має строк дії строком дії 10/16, тобто до 31 жовтня 2016 року включно, що підтверджено довідкою банку. Також встановлено, що останній платіж на погашення суми заборгованості за кредитним договором б/н від 04.05.2008 року ОСОБА_1 здійснив 20 березня 2016 року 03 вересня 2019 року та 20 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про застосування строків позовної давності та в зв`язку з цим відмовити в задоволенні позову. Відповідно до правових висновків Верховного Суду, які аналогічні правовим висновкам Верховного Суду України, перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України). Строк дії виданої ОСОБА_1 останньої платіжної картки № НОМЕР_6 встановлено до 10/16, тобто до 31 жовтня 2016 року, з позовом до суду АТ КБ «ПриватБанк» звернувся 24 травня 2019 року, тобто в межах строку загальної позовної давності тривалістю у три роки. Таким чином, апеляційний суд виходить з того, що АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду в межах строку загальної позовної давності, зокрема, щодо вимоги про повернення отриманих у користування коштів в повному обсязі. 3 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду в справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) прийнято Постанову щодо стягнення грошових коштів по договору приєднання, за змістом якої банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Отже, з огляду на дотримання АТ КБ «ПриватБанк» при зверненні до суду строку позовної давності, перебіг якого слід відраховувати зі спливу останнього дня місяця дії платіжної картки, тобто в даному випадку з 31 жовтня 2016 року, зважаючи на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у Постанові від 3 липня 2019 року в справі №342/180/17, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 фактично отриманих, використаних та в добровільному порядку не повернутих грошових коштів (тіла кредиту) в сумі 1998,81 грн. Із аналізу прийнятої Великою Палатою Верховного Суду в справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) постанови від 3 липня 2019 року, висновки якої щодо застосування відповідних норм права в силу положень частини 4 статті 263 ЦПК України підлягають врахуванню, встановлено, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених раніше у рішеннях Верховного Суду України, та орієнтувала судову практику у справах, де банк звертається до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором, укладеним шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, на те, що на підставі норм матеріального права, які застосовуються до стандартної (типової) форми кредитного договору, не підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами та застосуванню відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. А відповідно до ч. 1 ст. 81 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У своїй позовній заяві позивач посилається на те, що підписана заява разом з "Умовами та Правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті, складає між ОСОБА_1 та банком договір кредиту. Однак, Умови та правила надання банківських послуг на обслуговування карти, які долучені до справи, не можуть визнаватись як складова частина кредитного договору укладеного між позивачем та відповідачем, оскільки вони не містять ані дати їх складання, ані підпису позичальника, чи будь-якої іншої ознаки, яка б могла дозволити встановити факт обізнаності позичальника саме із цими умовами та тарифами на момент підписання заяви про отримання кредиту. Позивач не довів того, що саме з Витягом з Умов, які долучені до матеріалів справи відповідач ознайомився і погодився, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг «ПриватБанку». Тому суд позбавлений можливості визначити, чи вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили наведені банком у позовній заяві умови, зокрема, щодо можливості одностороннього збільшення кредитного ліміту, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами та неустойки (пені, штрафів). Роздруківки із сайту позивача Умов та Правил, Тарифів належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом. Тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Однак, слід звернути увагу, що умовами кредитного договору б/н від 04.05.2008 року, підписана 29.05.2008 року встановлено базову відсоткову ставку за кредитним лімітом на момент підписання договору в розмірі 3% на місяць на кредитну картку з терміном її дії до 03/12. У матеріалах справи міститься довідка про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду, яка підписана відповідачем 29 травня 2008 року. Відповідно до указаної Довідки про умови кредитування базова процентна ставка дорівнює 3 % на місяць (тобто 36 % на рік), порядок погашення заборгованості - щомісячний платіж в розмірі 7 % від суми заборгованості, але не менше 50,00 грн., строк щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним, штраф за порушення строків платежів за будь-яким грошовим зобов`язанням більше ніж на 120 днів становить 250 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, процентна ставка (в місяць) на суму перевищення ліміту кредитування 4,5% Оскільки Довідка підписана відповідачем, то договір банківського кредиту є узгодженим сторонами на умовах, викладених у Довідці. До позовної заяви долучені витяг з Умов і правил надання банківських послуг, які не підписані відповідачем (далі Умови і правила) Матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви Умови і правила розумів ОСОБА_1 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву від 29 травня 2008 року, тому вони не можуть братися до уваги. Слід звернути увагу, що з закінченням строку дії кредитної картки 10/16, банк втрачає право на нарахування процентів та інших платежів за неналежне виконання умов кредитного договору. В позовні заяві банк просить стягнути заборгованість за процентами з 29.05.2008 по 31.10.2018 року, однак враховуючи дату здійснення відповідачем останнього платежу 20.03.2016, строк дії картки до 31.10.2016 та заяву відповідача про застосування строків позовної давності, з ОСОБА_1 в користь банку підлягають стягненню заборгованість за процентами з відсотковою ставкою 4,5% на місяць за період з 24 травня 2016 року по 31.10.2016 року, що з врахуванням суми заборгованості по тілу кредиту 1998,81 грн., становить 450 грн. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Крім цього, відповідно до ч.ч.1, 3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою. Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідно до розрахунку заборгованості за договором №б/н від 04.05.2008 року, укладеного між ПАТ «Приватбанк» та ОСОБА_1 станом на 30.04.2019 року ОСОБА_1 останній платіж на погашення суми заборгованості за даним кредитом здійснював 20.03.2016 року, банком пропущено строк позовної давності на звернення до суду із позовом щодо стягнення заборгованості по процентах за період з 29.05.2008 по 23.05.2016, в зв`язку з чим суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позову в частині стягнення процентів за згаданий період у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Відповідно до ст.. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.13 ст. 142 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково, до задоволення підлягає стягненню сума заборгованості в розмірі 2448,81 грн., з ОСОБА_1 в користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати в розмірі 92,36 грн. Керуючись ст.141, ч. 5 ст. 268, ст.ст., 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376 380, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 20 лютого 2020 року в частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 05.05.2008 року в розмірі 2448,81 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_7 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.05.2008 року в сумі 2448,81 грн. (з яких: 1998,81 грн. заборгованість та тілом кредиту та 450 грн. заборгованість за процентами). В решті рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 20 лютого 2020 року залишити без змін. Стягнути із ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_7 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) судовий збір в розмірі 92 грн. 36 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 31 серпня 2020 року. Головуючий: О.Я. Мельничук Судді: О.М. Ванівський Р.П.Цяцяк