Постанова Одеський апеляційний суд № 505/721/18

Номер провадження: 22-ц/813/234/20 Номер справи місцевого суду: 505/721/18 Головуючий у першій інстанції Івінський О. О. Доповідач Вадовська Л. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.04.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М., суддів - Ващенко Л.Г., Сєвєрової Є.С., при секретарі - Сороколет Ю.С., переглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу №505/721/18 за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 червня 2018 року у складі судді Івінського О.О., - в с т а н о в и в : Позивач АТ КБ «ПриватБанк», звернувшись 19 березня 2018 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено Договір №б/н від 12 вересня 2008 року, за яким отримано кредит у розмірі 10000,00 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Посилаючись на порушення зобов`язань за договором, позивач АТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 за Договором №б/н від 12 вересня 2008 року заборгованість станом 12 грудня 2017 року в загальній сумі 23108,06 грн. та судові витрати в сумі 1762,00 грн. (а.с.2-4). Ухвалою судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2018 року відкрито провадження у справі (а.с.38). Відповідачем ОСОБА_1 пояснень, заперечень суду першої інстанції не надано. Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 червня 2018 року позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» за Договором №б/н від 12 вересня 2008 року заборгованість в загальній сумі 21531,49 грн. та судові витрати в сумі 1762,00 грн. (а.с.44-46). Висновок суду мотивовано невиконанням зобов`язання, що має наслідком стягнення боргу, процентів та застосування відповідальності за порушення у вигляді пені. Відмову у стягненні штрафів обґрунтовано подвійністю цивільно-правової відповідальності. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 вересня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення у відповідності до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 3 липня 2019 року в справі №342/180/17 (а.с.55-58). За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає у помилковості висновку суду про доведеність вимог із заявлених правових підстав щодо стягнення процентів та неустойки. В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані. 12 вересня 2008 року ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в АТ КБ «ПриватБанк» підписав анкету-заяву, в якій зазначив про свою згоду з тим, що анкета-заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складають Договір, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку у письмовому вигляді. Згідно анкети-заяви ОСОБА_1 зобов`язався в подальшому самостійно знайомитися зі змінами Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку на сайті (www.privatbank/ua) (а.с.11). На підставі укладеного у такий спосіб Договору №б/н від 12 вересня 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , останнім отримано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку. Згідно розрахунку за Договором №б/н від 12 вересня 2008 року заборгованість станом на 12 грудня 2017 року склала 23108,06 грн., з них: 639,95 грн. заборгованість за кредитом; 9814,69 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; пеня 11076,85 грн., 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 1076,57 грн. штраф (процентна складова) (а.с.5-10). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України). З підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, виникають зобов`язання (ч.2 ст.509 ЦК України). Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст.526 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). На підставі укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 Договору №б/н від 12 вересня 2008 року виникло грошове зобов`язання, що мало сторонами договору виконуватись належним чином, проте, фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуто, що мало наслідком звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості. Судом першої інстанції задоволено позов в частині стягнення тіла кредиту, процентів, пені та відмовлено у стягненні штрафу з посиланням на подвійну відповідальність. Суд апеляційної інстанції не повністю погоджується з висновком суду першої інстанції та, відповідно, приймає доводи апеляційної скарги з огляду на наступне. Відповідно до Договору №б/н від 12 вересня 2008 року ОСОБА_1 отримав грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування коштами з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок та видано 12 вересня 2008 року платіжну картку №4149 …. …. ….; матеріали справи не містять даних щодо строку дії картки та перевипуску карток, однак аналіз наявного в справі розрахунку заборгованості вказує на те, що ОСОБА_1 користувався декількома платіжними картками у період 2008-2017 років. Відповідно до правових висновків Верховного Суду, які аналогічні правовим висновкам Верховного Суду України, перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України). ОСОБА_1 не посилається на те, що звернення до суду мало місце поза межами строку загальної позовної давності тривалістю у три роки, яка відраховується зі спливу останнього дня місяця дії картки, відтак, апеляційний суд виходить з того, що АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду в межах строку загальної позовної давності, зокрема, щодо вимоги про повернення отриманих у користування коштів в повному обсязі, користування коштами отриманими в межах встановленого на платіжну картку кредитного ліміту не спростовано, вимоги про повернення тіла кредиту відповідають обставинам справи, підтверджені наявними в справі доказами. 3 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду в справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) прийнято постанову щодо стягнення грошових коштів по договору приєднання, за змістом якої банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Отже, зважаючи на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 3 липня 2019 року в справі №342/180/17, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 фактично отриманих, використаних та в добровільному порядку не повернутих грошових коштів (тіла кредиту) в сумі 639,95 грн. Із аналізу прийнятої Великою Палатою Верховного Суду в справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) постанови від 3 липня 2019 року, висновки якої щодо застосування відповідних норм права в силу положень частини 4 статті 263 ЦПК України підлягають врахуванню, встановлено, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених раніше у рішеннях Верховного Суду України, та орієнтувала судову практику у справах, де банк звертається до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором, укладеним шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, на те, що на підставі норм матеріального права, які застосовуються до стандартної (типової) форми кредитного договору, не підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами та застосуванню відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. За таких обставин, враховуючи вищевказаний правовий висновок, суд констатує відсутність підстав для задоволення із заявлених банком правових підстав вимог в частині стягнення процентів в сумі 9814,69 грн., пені в сумі 11076,85 грн., штрафів в загальній сумі 1576,57 грн. Зміна правової позиції виключає необхідність аналізу доводів учасників справи в цій частині вимог. Оскільки суб`єктивне право, враховуючи правовий висновок, в частині стягнення процентів, неустойки тощо із заявлених АТ КБ «ПриватБанк» правових підстав відсутнє, що в цій частині позовних вимог суд відмовляє за їх безпідставністю. ОСОБА_1 є учасником бойових дій, відповідно, в силу пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» має пільги щодо сплати судового збору. В порядку статті 141 ЦПК України понесені та документально підтверджені витрати позивача на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 1762,00 грн. підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 червня 2018 року скасувати. Позов акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) за Договором №б/н від 12 вересня 2008 року заборгованість станом на 12 грудня 2017 року за тілом кредиту в сумі 639 грн. 95 коп. Витрати акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на сплату судового збору в загальній сумі 1762 грн. 00 коп. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 14 квітня 2020 року. Головуючий Л.М.Вадовська Судді Л.Г.Ващенко Є.С.Сєвєрова