Постанова Львівський апеляційний суд № 457/491/18

Справа № 457/491/18 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І. Провадження № 22-ц/811/72/20 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2020 року м.Львів Справа № 457/491/18 Провадження № 22ц/811/72/20 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В., секретар Іванова О.О. розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Трускавецького міського суду Львівської області, ухвалене у м. Трускавці 27 листопада 2019 року, у складі судді Марчука В.І., у справі за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- встановив: АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся з цим позовом. В обґрунтування позову посилається на те, що 29 грудня 2012 року між сторонами укладено кредитний договір б/н, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Вказує, що взятих на себе зобов`язань відповідач не виконувала, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на 6 травня 2018 року становить 46 826,58 грн., і яка складається з: 500 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 38 961,52 грн. - заборгованість за процентами та користування кредитом; 4 659,03 грн. заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи: 500 грн. - фіксована частина та 2 206,03 грн. - процентна складова. Просить позов задовольнити. Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 27 листопада 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором, яка станом на 6 травня 2018 року складає 500 грн. (тіло кредиту). Вирішено питання судових витрат. В решті вимог відмовлено. Рішення суду оскаржуєАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні процентів та неустойки та задовольнити вимоги банку у цій частині, в іншій частині просить рішення залишити без змін, посилаючись на доводи позовної заяви. Вважає, що суд першої інстанції неправомірно з власної ініціативи застосував правову позицію Верховного Суду про що сторони не заявляли. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою прийняття рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним. Встановлено, що між сторонами виникли правовідносини щодо належного виконання умов кредитного договору. Між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» укладено кредитний договір б/н, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. На підтвердження заявлених позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», яка підписана сторонами; також надано витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; витяг з Умов та Правил надання банківських послуг. З Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг вбачається, що вона не містить даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії, кредитний ліміт, тобто не містить ніяких даних, крім прізвища, адреси та підпису відповідача. У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, борг відповідача станом на 6 травня 2018 року становить 46 826,58 грн., який складається з: 500 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 38 961,52 грн. заборгованості за процентами та користування кредитом; 4 659,03 грн. заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи: 500.00 грн. фіксована частина та 2 206,03 грн. процентна складова. У Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг домовленості сторін щодо процентів та штрафних санкцій немає. Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Відповідно до ст. 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно із ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 цього Кодексу визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із ч. 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. З огляду на наведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПРИВАТБАНКУ ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору. Встановлено, що вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених ст. ст. 625,1048 ЦК України позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Позивачем не доведено, що при укладенні договору з АТ КБ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення з відповідача 500 грн. заборгованості за кредитом. У цій частині рішення не оскаржене і не переглядається. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів по кредиту та неустойки, суд першої інстанції виходив з того, що у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг домовленість сторін щодо процентів та штрафних санкцій не обумовлена. З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором вбачається, що величина відсоткової ставки змінювалася ( у вересні 2014 року з 27,60 на 32,40, з квітня 2015 року - на 42) На обґрунтування таких змін докази не надані. Відтак, наданий розрахунок не можна вважати належним та допустимим доказом на підтвердження зазначених позовних вимог. Інші докази у цій частині відсутні. Доводи автора апеляційної скарги про недопустимість застосування судом позиції Верховного Суду з власної ініціативи, про ще не заявила сторона, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Закон не вимагає при цьому наявності заяви сторін у справі чи її учасників. Колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами та неустойки належить відмовити. З висновками суду першої інстанції належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду відсутні. Керуючись ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 27 листопада 2019 року залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 12 березня 2020 року. Головуючий Судді