Постанова 4804 № 234/13342/18

Єдиний унікальний номер 234/13342/18 Номер провадження 22-ц/804/13/20 Єдиний унікальний номер 234/13342/18 Головуючий у 1 інстанції Демидова В.К. Номер провадження 22-ц/804/13/20 Доповідач Корчиста О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 18 березня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Папоян В.В., Тимченко О.О. за участю секретаря Ситнік Д.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу №234/13342/18 за клопотанням суду Республіки Білорусь на підставі клопотання Інспекції Міністерства з податків та зборів Кобринського району Республіки Білорусь про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України заочного рішення суду Кобринського району Брестської області Республіки Білорусь від 11 січня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору, за апеляційною скаргою Управління праці, зайнятості та соціального захисту Кобринського районного виконавчого комітету Брестської області Республіки Білорусь на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 19 листопада 2018 року, постановлену в приміщенні суду в м. Краматорськ Донецької області, суддя Демидова В.К., встановив: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ У липні 2018 року до Краматорського міського суду Донецької області найшло клопотання суду Республіки Білорусь за клопотанням Інспекції Міністерства з податків та зборів Кобринського району Республіки Білорусь про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України заочного рішення суду Кобринського району Брестської області Республіки Білорусь від 11 січня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 86 рублів 30 копійок Національного банку Республіки Білорусь та судових витрат в розмірі 10 рублів 55 копійок Національного банку Республіки Білорусь в дохід держави. КОРОТКИЙ ЗМІСТ УХВАЛИ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 19 листопада 2018 року в задоволенні клопотання суду Республіки Білорусь про надання дозволу на виконання на території України судового рішення Кобринського району Брестської області за позовом Управління по праці, зайнятості та соціального захисту Кобринського районного виконавчого комітету Брестської області Республіки Білорусь до ОСОБА_1 про стягнення боргу по договору субсидії від 11 січня 2017 року відмовлено. Повернуто без виконання клопотання до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, як уповноваженого органу, про надання дозволу на виконання на території України рішення суду. КОРОТКИЙ ЗМІСТ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ В апеляційній скарзі Управління праці, зайнятості та соціального захисту Кобринського районного виконавчого комітету Брестської області Республіки Білорусь просить ухвалу суду скасувати та направити справу для повторного розгляду до Краматорського міського суду Донецької області в іншому складі суду. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції про неналежне повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи не відповідають фактичним обставинам справи. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ПОЯСНЕННЯ СТОРІН У СУДОВОМУ ЗАСІДАННІ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В судове засідання апеляційного суду сторони не з`явились, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи. Відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Кобринського району Брестської області Республіки Білорусь від 11 січня 2017 року позовні вимоги Управління праці, зайнятості та соціального захисту Кобринського районного виконавчого комітету Республіки Білорусь задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління праці, зайнятості та соціального захисту Кобринського районного виконавчого комітету Брестської області Республіки Білорусь 1726 рублів 04 копійки Національного банку Республіки Білорусь по договору субсидії, державного збору в розмірі 86 рублів 30 копійок Національного банку Республіки Білорусь та судові витрати в розмірі 10 рублів 55 копійок Національного банку Республіки Білорусь в дохід держави. Також судом першої інстанції встановлено, що відповідно до довідок голови суду Кобринського району Брестської області Республіки Білорусь заочне рішення суду Кобринського району Брестської області від 11 січня 2017 року набрало законної сили 14 лютого 2017 року і підлягає виконанню. На території Республіки Білорусь рішення не виконувалось. Крім цього судом встановлено, що ОСОБА_1 був своєчасно та в належній формі повідомлений про час та місце судового розгляду відповідно норм Цивільного процесуального кодексу Республіки Білорусь. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційна скарга Управління праці, зайнятості та соціального захисту Кобрінського райвиконкому Брестської області Республіки Білорусь підлягає частковому задоволенню. МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає. Відмовляючи в задоволенні клопотання про надання дозволу на виконання на території України судового рішення Кобринського району Брестської області, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні дані про повідомлення боржника ОСОБА_1 про розгляд справи Кобринським районним судом Брестської області. Таких висновків суд першої інстанції дійшов із порушенням норм процесуального закону за наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.462 ЦПК України, рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. Згідно ст.463 ЦПК України, рішення іноземного суду може бути пред`явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред`явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки. Відповідно до ч.1 ст.464 ЦПК України, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника. Подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду та його розгляд має відбуватись з дотриманням певних умов, зокрема ст.ст.466-467 ЦПК України. Пленум Верховного Суду України у п.1 своєї Постанови №12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» від 24 грудня 1999 року роз`яснив, що розгляд судами клопотань про визнання і виконання рішень іноземних судів є особливою формою взаємної правової допомоги, яка надається Україною та іншими державами учасницями відповідних міжнародних договорів. Порядок визнання та примусового виконання в Україні судових рішень (в тому числі, ухвалених судами Республіки Білорусь) на теперішній час врегульовано нормами Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (Мінськ, 22.01.1993 року), Закону України «Про міжнародне приватне право», Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VІІІ), Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року №1092/5/54, зареєстрована в МЮУ 02.07.2008 року за №573/15264. Згідно зі ст.51 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах кожна з Договірних Сторін на умовах, передбачених цією Конвенцією, визнає і виконує винесені на території інших Договірних Сторін рішення установ юстиції по цивільних і сімейних справах, включаючи затверджені судом мирові угоди по таких справах і нотаріальні акти у відношенні грошових зобов`язань. Відповідно до ч.1 ст.81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили. Визнання та виконання таких рішень здійснюється у порядку, встановленому законом України (ст.82 Закону України «Про міжнародне приватне право»). Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 53 Конвенції «Про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах» від 22 січня 1993 року - клопотання про дозвіл примусового виконання рішення подається в компетентний суд Договірної Сторони, де рішення підлягає виконанню. Воно може бути подано й у суд, що виніс рішення в справі в першій інстанції. Цей суд направляє клопотання судові, компетентному винести рішення по клопотанню. До клопотання про дозвіл примусового виконання рішення додаються: а) рішення або його засвідчена копія, а також офіційний документ про те, що рішення набуло законної сили і підлягає виконанню або про те, що воно підлягає виконанню до набуття законної сили, якщо це не випливає із самого рішення; б) документ, з якого випливає, що сторона, проти якої було винесене рішення, що не прийняла участі в процесі, була в належному порядку і вчасно викликана в суд, а у випадку її процесуальної недієздатності була належним чином представлена; в) документ, що підтверджує часткове виконання рішення на момент його пересилання; г) документ, що підтверджує угоду сторін, по справах договірної підсудності. Також, міжнародним договором, зокрема, є Угода про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №2889-XII від 19 грудня 1992 року, а Республікою Білорусь - ратифікаційна грамота подана 24 листопада 1992 року (відповідно до Довідки про ратифікацію документів і виконання внутрішньодержавних процедур по документах, прийнятих Радою глав держав, Радою глав урядів та Економічною радою Співдружності Незалежних Держав). Згідно ст. 5 вказаної Угоди, компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов`язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування Сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою. Статтею 7 вказаної Угоди передбачено, що Держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав взаємно визнають і виконують рішення компетентних судів, що набули законної чинності. Рішення, винесені компетентними судами однієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав, мають бути виконаними на території інших держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав. Статтею 8 Угоди передбачено, що виконання рішення відбувається за клопотанням заінтересованої Сторони. До клопотання додаються: належним чином завірена копія рішення, про примусове виконання якого порушене клопотання; офіційний документ про те, що рішення набуло чинності, якщо це не випливає з тексту самого рішення; докази про повідомлення іншої Сторони про процес; виконавчий документ. Відповідно до ст. 9 вказаної вище Угоди, у виконанні рішення може бути відмовлено на прохання Сторони, проти якої воно направлене, тільки якщо ця Сторона надасть компетентному суду за місцем, де виклопотується виконання рішення, докази того, що інша Сторона не була повідомлена про процес. Зазначені норми також узгоджуються із положеннями ч.3 ст.466 ЦПК України. Зі змісту довідки голови суду Кобринського району Брестської області Республіки Білорусь вбачається, що ОСОБА_1 був своєчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи у відповідності до норм Цивільного процесуального кодексу Республіки Білорусь. (а.с.8) Доказів, на спростування відомостей, зазначених в довідці голови суду Кобринського району Брестської області Республіки Білорусь, ОСОБА_1 . Краматорському міському суду та до суду апеляційної інстанції не надано. Отже, висновки суду першої інстанції про неналежне повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи судом Республіки Білорусь не відповідають наявним в матеріалах справи письмовим доказам та зроблені із порушенням норм процесуального закону. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для реалізації статті 6 Європейської конвенції з прав людини, якою передбачено виконання судових рішень, що не можуть залишатися невиконаними. Відповідь на питання щодо завершення для особи чи організації акту правосуддя великою мірою залежить від ефективної системи виконання рішень судів, а якщо справа стосується рішень іноземних судів, то й від визнання таких рішень в конкретній державі. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до пункту 3,4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу слід задовольнити частково. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Управління по праці, зайнятості та соціального захисту Кобринського районного виконавчого комітету Брестської області Республіки Білорусь, то судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921 гривня за подання апеляційної скарги покладаються на ОСОБА_1 і, відповідно, підлягають стягненню з нього на користь держави. Керуючись ст.ст. 369, 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Управління по праці, зайнятості та соціального захисту Кобринського районного виконавчого комітету Брестської області Республіки Білорусь задовольнити частково. Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 19 листопада 2018 року скасувати. Клопотання суду Республіки Білорусь на підставі клопотання Інспекції Міністерства з податків та зборів Кобрінського району Республіки Білорусь про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України заочного рішення суду Кобрінського району Брестської області Республіки Білорусь від 11 січня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору, задовольнити. Визнати та надати дозвіл на виконання на території України Заочного рішення суду Кобрінського району Брестської області Республіки Білорусь від 11 січня 2017 року по цивільній справі за позовом Управління по праці, зайнятості та соціального захисту Кобринського районного виконавчого комітету Брестської області Республіки Білорусь до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором субсидії в частині стягнення з ОСОБА_1 : - 86 рублів 30 копійок Національного Банку Республіки Білорусь судової збору в дохід держави; - судових витрат в сумі 10 рублів 55 копійок Національного Банку Республіки Білорусь в дохід держави. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 гривня. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий О.І. Корчиста Судді: В.В. Папоян О.О.Тимченко