Постанова Донецький апеляційний суд № 243/9891/21

Єдиний унікальний номер 243/9891/21 Номер провадження 22-ц/804/515/22 Номер провадження 22-ц/804/515/22 Доповідач Корчиста О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 22 лютого 2022 року Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Кішкіної І.В., Халаджи О.В. за участю секретаря Кіпрік Х.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу №243/9891/21 за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Таргоній Вадим Миколайович, до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця», на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2021 року, встановив: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У вересні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Таргоній В.М., з позовом до АТ «Укрзалізниця» про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог вказала, що 13.11.2018 року приблизно о 13-00 год. поблизу пункту «Олійжиркомбінат» у м. Слов`янську електровоз марки «ВЛ8-727» №2311 сполученням «Лиман-Слов`янськ» під керуванням ОСОБА_2 скоїв наїзд на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який внаслідок отриманих травм помер. За зазначеним фактом було розпочато досудове розслідування, але постановою слідчого від 18.12.2018 року кримінальне провадження було закрито. Висновком судово-медичної експертизи встановлено, що тілесні ушкодження ОСОБА_3 утворились незадовго до смерті від дії з великою силою тупих твердих предметів та могли мати місце при вказаних обставинах травми на залізничному транспорті і мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя. Отже між наїздом на ОСОБА_3 та його смертю є причинно-наслідковий зв`язок. Посилаючись на положення ст. 1167, 1168, 1172, 1187 ЦК України, зауважуючи про безвинну відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки, вказуючи на заподіяння моральної шкоди позивачу, що полягає у втраті чоловіка та моральної і матеріальної підтримки, просила стягнути з відповідача на її користь 300 000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_3 , 80 000 гривень. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в сумі 605,33 гривень. КОРОТКИЙ ЗМІСТ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ В апеляційній скарзі АТ «Українська залізниця», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2021 року, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що транспортна подія та загибель ОСОБА_3 відбулися через грубу необережність потерпілого та його протиправну поведінку. Вина відповідача в загибелі потерпілого відсутня, оскільки, згідно з висновками комісії, причиною смертельного травмування стали порушення ОСОБА_3 п. п. 2.1, 2.5 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства транспорту України №54 від 19.02.1998 року. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ПОЯСНЕННЯ СТОРІН У СУДОВОМУ ЗАСІДАННІ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В судове засідання апеляційного суду сторони не з`явились, повідомлялись належним чином про час та місце розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено, що постановою слідчого СУ ГУНП в Донецькій області від 18.12.2018 року кримінальне провадження № 12018050000000981 від 13.11.2018 року за ч.3 ст.276 КК України закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю в діях машиніста ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення. Згідно мотивувальної частини постанови встановлено, що 13.11.2018 року приблизно о 13-00 год. в світлий час доби на 23 км. пікету № 0 залізничної колії, поблизу зупиночного пункту «Олійжиркомбінат» у м. Слов`янськ стався наїзд електровозу марки «ВЛ8-727» № 2311 сполученням «Лиман-Слов`янськ» під керуванням машиніста ОСОБА_2 , що рухався в напрямку м. Слов`янськ, на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який лежав на поверхні залізничної колії обличчям догори. Внаслідок даної події пішохода ОСОБА_3 було смертельно травмовано. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 670 від 18.12.2018 року причиною смерті ОСОБА_3 стала тупа травма грудної клітини з розділенням тулубу на рівні грудної клітини, що супроводжувались розривами органів з переломами кісток скелету. За відомостями регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», наданими 09.08.2021 року у відповідь на адвокатський запит, електровоз серії ВЛ8 № 727, що прямував 13.11.2018 року по маршруту Лиман-Лозова, приписки СП «Лиманське локомотивне депо» філії. Машиніст електровоза ВЛ8 № 727 перебував у трудових відносинах з АТ «Укрзалізниця» та виконував свої трудові обов`язки. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Слов`янським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 16.11.2018 року складено відповідний актовий запис за № 2113. Згідно свідоцтва про одруження НОМЕР_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 18 вересня 2003 року зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 ». Згідно акту службового розслідування аварії, затвердженого в.о. начальника станції ім. ОСОБА_6 22.11.2018 року, комісія прийшла до висновку, що причиною травмування стороннього залізничному транспорту громадянина ОСОБА_3 стало порушення постраждалим п.2.1 (пішоходам дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо. На станціях, де немає мостів, тунелів, громадянам належить переходити залізничні колії у місцях, обладнаних спеціальними настилами...), п.2.5 (пішоходам забороняється: ходити по залізничних коліях) «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України», затвердженим наказом МТУ № 54 від 19.02.1998 року. Даний випадок травмування громадянина ОСОБА_3 по 1-й колії станції ім. Кожушко О.М., 22 км, ПК8 вважати не пов`язаним з виробництвом. Провини працівників залізничного транспорту в цьому випадку не вбачається. Згідно довідки розшифровки швидкостемірної стрічки №967 машиніста структурного підрозділу «Лиманське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_2 , помічника машиніста ОСОБА_7 , що прямували електровозом ВЛ8-727 поїзд № 2311 вага 4589т 200 осей по маршруту Лиман-Лозова від 13.11.2018 року, зі станції Лиман поїзд № 2311 відправлений об 11-45 год. по білому вогню локомотивного світлофора. На 3 км. Перегону Лиман-Брусіне при швидкості 40 км/год машиніст виконав перевірку дії автогальм на шляху прямування зі зниженням тиску у гальмівній магістралі на 0,8 кгс/см2. При цьому швидкість знизилася з 40 км/год. до 20 км/год. На відстані 350 м. Далі поїзд прямував без зупинок. На 23 км. перегону СлКурорт-Кожушко по зеленому вогню локомотивного світлофору при швидкості 40 км/год (згідно Наказу № 07-Н від 15.01.2016 року допустима швидкість вантажних поїздів 80 км/год) машиніст застосував екстрене гальмування розрядкою гальмівної магістралі до 0 кгс/см2, фактичний гальмівний шлях при цьому склав 190 м при розрахунковому згідно номограм для визначення гальмівного шляху з інструкції ЦТ-ЦВ-ЦЛ-0015-200 м. Зупинився після застосування екстреного гальмування о 13-03 год., відправився о 14-04 год., час зупинки склав 61 хвилину. Далі поїзд прямував до ст.Лозова, куди прибув по білому вогню локомотивного світлофора о 16-25 год. Як вбачається з акту огляду технічного стану електровозу ВЛ-8 727 приписки Лиманського локомотивного депо від 14.11.2018 року, технічний стан відповідає вимогам інструкцій, пошкоджень на кузові не виявлено. З протоколу огляду місця події від 13.11.2018 року вбачається, що слідчим проведено огляд місця події, де виявлено труп ОСОБА_3 . Висновком експерта № 670 від 18.12.2018 року встановлено, що причиною смерті ОСОБА_3 стала тупа травма грудної клітки з розділенням тулубу на рівні грудної клітки, що супроводжувалась розривами органів та переломами кісток скелету. Між тілесними ушкодженнями, виявленими у ОСОБА_3 , та причиною його смерті існує прямий причинний зв`язок. Локалізація та характер виявлених тілесних ушкоджень свідчить про те, що вони утворились від дії великої сили тупих предметів, в процесі рейкової травми з повним перекочуванням коліс рейкового транспорту через грудну клітку, при цьому потерпілий у момент первинного контакту був розташований у горизонтальному або близькому до нього положенні обличчям вгору. При судово-токсикологічному дослідженні крові його трупа спирт етиловий не знайдено. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційна скарга АТ «Укрзалізниця» підлягає залишенню без задоволення. МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачу було завдано моральної шкоди внаслідок непоправної втрати близької людини (чоловіка), який загинув внаслідок наїзду електровоза ВЛ8-727, що підлягає відшкодуванню відповідачем. Та обставина, що шкода спричинена не з вини відповідача, а з необережності самого потерпілого, не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник (володілець) джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду без врахування вини, та може бути звільнений від такої відповідальності лише у разі спричинення шкоди за наслідками непоборної силі або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди. Обставин непереборної силі або умислу потерпілого судом під час судового розгляду не встановлено. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, а також наявним в матеріалах справи письмовим доказам та встановленим обставинам. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. У відповідності до приписів ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес. Згідно з положеннями ст. 55 Конституції України та чинного законодавства фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну і шкоду моральну. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Вимоги частин 2 та 3 статті 23 ЦК України передбачають, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Пунктом 9 вказаної Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Згідно частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. За змістом пункту 1 частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Відповідно до частини 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Відповідно до вимог частин 2 та 5 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Отже, обов`язок доведення вини, власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки. Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року № 14-463цс18 (справа № 210/5258/16-ц) та постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 року № 61-44173св18 (справа № 336/3665/16-ц). Встановлені судом першої інстанції обставини відповідають фактичним обставинам справи та наявним в матеріалах справи письмовим доказам. Доводи апеляційної скарги про те, що шкода спричинена не з вини відповідача, а з необережності самого потерпілого, не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимогах, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник (володілець) джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду без врахування вини, та може бути звільнений від такої відповідальності лише спричинення шкоди за наслідками непоборної силі або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди. Верховний Суд у своїй постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого. З урахуванням викладеного апеляційний суд приходить до висновку, що відсутність вини водія вантажного потягу та закриття кримінального провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати позивачу моральну шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки, тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Діяльність, пов`язана із використанням потягів, є джерелом підвищеної небезпеки, а оскільки володільцем потягу є АТ «Українська залізниця», то відповідач зобов`язаний відшкодовувати шкоду, завдану транспортними засобами, якими він володіє. Доводи апеляційної скарги не спростовують того, що моральна шкода позивачу завдана смертю її чоловіка, що спричинило позивачу та буде спричиняти протягом усього життя душевні страждання, зазначені обставини істотно змінюють життя, тягнуть за собою зараз та потягнуть у подальшому додаткові зусилля щодо організації свого життя. Відновити становище, яке існувало до смерті її чоловіка у житті позивача, неможливо. За наслідками смерті позивач позбавлена моральної підтримки з боку померлого у житті в майбутньому. При цьому, апеляційний суд зазначає, що згідно матеріалів справи, не встановлено факту свідомого порушення потерпілим Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України. Рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Відповідачем не надано належних та достатніх, у розумінні статей 77, 80 ЦПК України, доказів, які б свідчили, що потерпілий передбачив, бажав чи свідомо допускав настання такої події із смертельним наслідком, і за даних обставин, є необґрунтованими доводи апеляційної скарги про відмову в задоволенні позовних вимог. Отже, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування відсутні. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повний текст постанови складено 22 лютого 2022 року. Головуючий О.І. Корчиста