Постанова Харківський апеляційний суд № 640/10246/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова іменем України 18 березня 2020 року м. Харків справа № 640/10246/19 провадження № 22-ц/818/1164/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Котелевець А.В., суддів Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , відповідач - ОСОБА_3 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2019 року в складі судді Бородіної Н.М., у с т а н о в и в: У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на лікування. Позовна заява мотивована тим, що з 10 червня 2008 року він є інвалідом другої групи. Його дохід становить 3710 грн, який складається з пенсії в розмірі 1597 грн та аліментів в розмірі 2113 грн, які стягуються за рішенням суду з сина ОСОБА_3 . Витрати на лікування за шість місяців в період з 10 грудня 2018 року по 06 травня 2019 року склали суму в розмірі 5616, 72 грн. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь додаткові витрати на лікування за період з 10 грудня 2018 року по 06 травня 2019 року в розмірі 5159,50 грн. 25 червня 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали до суду відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити в задоволенні позовних вимог. Відзив мотивовано тим, що за рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2019 року з них на користь батька стягнуто солідарно додаткові витрати на придбання ліків, медичних виробів та медичних послуг за період з 21 березня 2018 року по 11 жовтня 2018 року в розмірі 3815, 00 грн. Рецепти та призначення ліків не є належними доказами, оскільки не засвідчені особистою печаткою лікаря та не оформлені на бланку ордеру № 1(ф-1). Доказів неможливості отримання ліків на пільгових умовах ОСОБА_1 не надав. Зазначають, що на утриманні ОСОБА_3 перебувають троє дітей від різних шлюбів. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за правилами частини першої статті 202 СК повнолітні дочка, син зобов`язані, утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. За рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року, стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на лікування в розмірі 285 грн щомісяця з кожного. Крім того, належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності позивача у додаткових витратах за період з 01 листопада 2018 року по 06 травня 2019 року у зв`язку з наявністю інвалідності та тяжкої хвороби, які б не покривали доходи позивач (пенсія, аліменти з індексацією та щомісячні додаткові витрати), суду не надано. 18 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення за наявності доказів на підтвердження його витрат на придбання ліків, пов`язаних з тяжкою хворобою та інвалідністю. 06 лютого 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали відзив на апеляційну скаргу, в якому просили залишити рішення суду першої інстанції без змін. Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відповідно до довідки Серії 12 ААА № 684737 МСЕК від 13 липня 2017 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності безстроково. На даний час позивач отримує пенсію пенсію в розмірі 1597 грн. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 червня 2009 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти в розмірі 605 грн щомісяця, починаючи з 10 березня 2009 року. Аліменти стягуються з урахуванням індексації. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2019 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто солідарно додаткові витрати на придбання ліків, медичних виробів та медичних послуг за період з 21 травня 2018 року по 11 жовтня 2018 року в розмірі 3815, 92 грн. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року, з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто додаткові витрати на лікування в розмірі 285 грн щомісяця з кожного. Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував вимоги тим, що за період з 10 грудня 2018 року по 06 травня 2019 року витрати на лікування склали суму в розмірі 5616, 72 грн, яку він просив стягнути на свою корить з відповідачів в солідарному порядку. Відповідно до статті 202 СК Україниповнолітні дочка, син зобов`язані, утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Згідно з статтею 205 СК Українисуд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків. Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку наданням їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу, тобто, батьків слід визнавати такими, що потребують матеріальної допомоги. У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, особами з інвалідністю, а дитина (стаття 6 цього Кодексу) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов`язаних з лікуванням та доглядом за ними (стаття 206 СК України). Згідно з частинами першою, третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України). Рішення Московського районного суду м. Харкова від від 14 січня 2019 року, яким на користь позивача з відповідачів стягнуто додаткові витрати на лікування в розмірі 285 грн щомісяця з кожного, набрало законної сили. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, повно та всебічно дослідив докази у справі, надав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу беззадоволення, а судове рішення беззмін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка. ОСОБА_1 не позбавлений можливості оскаржити рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 січня 2019 року, залишене без змін постановою Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року, в касаційному поряду. Помилкове посилання суду першої інстанції на відсутність доказів щодо необхідності додаткових витрат позивача за період з 10 грудня 2018 року по 06 травня 2019 року у зв`язку з витратами на лікування не впливає на висновки суду про відмову в задоволенні позову. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 18 березня 2020 року. Головуючий А.В.Котелевець Судді Р.М.Піддубний О.Ю.Тичкова