Постанова 4824 № 355/1002/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 355/1002/19 Головуючий у суді першої інстанції: Коваленко К.В. Номер провадження: 22-ц/824/1420/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П. ПОСТАНОВА Іменем України 16 березня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коцюрби О.П. суддів: Нежури В.А., Сержанюка А.С. розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та способу їх стягнення, - в с т а н о в и в : В Баришівський районний суд Київської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та способу їх стягнення. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що рішенням Баришівського районного суду Київської області від 28 жовтня 2016 року з відповідача на її користь стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн. щомісячно. Позивач також вказувала на те, що збільшився прожитковий мінімум для дітей відповідного віку та закріплений на законодавчому рівні мінімальний розмір аліментів (з 30% прожиткового мінімуму до 50%). Посилаючись на нестачу коштів для повноцінного утримання дитини, оскільки витрати, в тому числі на продукти харчування, одяг, тощо зросли, просила суд змінити розмір аліментів, які стягуються із відповідача на підставі рішення Баришівського районного суду Київської області від 28 жовтня 2016 року в розмірі 800 грн. щомісячно на 1/4 частину всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення сином повноліття. Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. Посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення Баришівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2019 року скасувати, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову. У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначив, що не має постійного та стабільного заробітку, тому стягнення з нього аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, поставить його у скрутне матеріальне становище. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Баришівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2019 року без змін. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Так як ціна позову в даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Дослідивши докази, які знаходяться в справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав. Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому 09 листопада 2002 року у виконкомі Ярешківської сільської ради Баришівського району Київської області. Від спільного подружнього проживання мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 09 вересня 2004 року (а.с.8). 02 квітня 2015 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 28 жовтня 2016 року з відповідача ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 в твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с.9). Відповідно до довідки, виданої старостинським округом виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області № 179 від 08 липня 2019 року, неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на її утриманні. (а.с.10). Окрім того судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з 12 вересня 2019 року перебуває в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданий 12 вересня 2019 року (актовий запис № 601). Відповідно до довідки № 265 від 25 вересня 2019 року Жіночої консультації Бориспільської багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3, перебувала на обліку по вагітності в Бориспільській ЦРЛ, жіночій консультації, вагітність 29 тижнів. ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідача ОСОБА_2 та його дружини, ОСОБА_8 народився син, що підтверджується Медичним свідоцтвом про народження №852 від 06 грудня 2019 року. Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 тимчасово не працює та не має стабільного доходу, що підтверджується формою ОК-7 (індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 26 вересня 2019 року). Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Статтею 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно із ч. 3 ст. 181 Сімейного Кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до вимог ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Статтею 183 Сімейного кодексу України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Крім того, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (ч. 1, 2 ст. 184 Сімейного Кодексу України). При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 Сімейного Кодексу України, так і положень ст. 183 Сімейного Кодексу України. Відповідно до Закону України « Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 року № 2629-VIII із 01 липня 2019 року встановлені нові ставки прожиткового мінімуму для різних груп населення, в тому числі для дітей віком до 6 років - 1699 грн., для дітей віком від 6 до 18 років - 2118 грн. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Баришівського районного суду Київської області від 28 жовтня 2016 року з відповідача ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 в твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Виходячи зі змісту положень ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Відповідно до ст. ст. 183, 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі (що фактично є зміною розміру) ст. 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення. Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, визначених ст. ст. 182 - 184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі, та навпаки). Даний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 5 лютого 2014 року (справа № 6-143цс13). Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін у статтю 182 СК України, яким визначався розмір - 30 %). Тобто, зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України. Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України. Згідно роз`яснень, викладених у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку. Разом з тим, збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів, як і не може бути підставою для відмови в перерахунку розміру аліментів. Даний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом в постанові від 12 вересня 2018 року (справа №459/2181/17) та у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20червня 2019 року (справа № 632/580/17). Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Як видно з позовної заяви, ОСОБА_1 просила змінити розмір аліментів, присуджених до стягнення за рішенням суду в розмірі 800 грн. щомісячно на 1/4 частину всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення сином повноліття. Разом з цим, позивач не надав суду жодного доказу, що підтверджує будь-яку зміну фактичних обставин, які є підставою для зміни розміру аліментів, а саме матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із розміром аліментів, визначених рішенням Баришівського районного суду Київської області від 28 жовтня 2016 року, і тому позивач наполягає на зміні цього розміру. Однак, в матеріалах справи відсутні докази що підтверджують наявність передбачених законом підстав для зміни розміру аліментів, а відтак, такі доводи оцінюються колегією суддів критично. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в межах даного спору позивачем не доведено належними доказами, що після ухвалення судового рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини, погіршився стан здоров`я позивача, змінилось його чи відповідача матеріальне становище, виникли інші обставини, які відіграють суттєву роль в житті сторін по справі, та у відповідності із ст.192 Сімейного Кодексу України, є підставою для зміни розміру аліментів, визначених рішенням суду. А відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позов ОСОБА_1 ,. є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню в повному обсязі. Так як суд першої інстанції розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, подані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює, порушень норм процесуального законодавства при розгляді справи не допустив, тому, апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а рішення Баришівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2019 року без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. РішенняБаришівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий: О.П. Коцюрба Судді: В.А. Нежура А.С. Сержанюк