Постанова Київський апеляційний суд № 355/2160/23

справа № 355/2160/23 провадження № 22-ц/824/15444/2024 головуючий у суді І інстанції Чехов С.І. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 3 грудня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Савченко К.О. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Баришівського районного суду Київської області від 19 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області, ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та скасування постанов про встановлення тимчасового обмеження у правах, В С Т А Н О В И В: У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області, ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та скасування постанов про встановлення тимчасового обмеження у правах, у якій просив рішенням суду звільнити його від сплати заборгованості за аліментами на суму 37 528 гривень 14 копійок згідно виконавчого провадження АСВП НОМЕР_3 від 10 липня 2018 року на підставі виконавчого листа №142/4/18, виданого 09 липня 2018 року Піщанським районним судом Вінницької області про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій сумі в розмірі 1 500 гривень щомісячно, з дня пред`явлення вказаного позову до суду - 03 січня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Скасувати постанови державного виконавця Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Беднарської Ю.П. від 12 квітня 2023 року по ВП НОМЕР_3 про тимчасові обмеження його виїзду за межі України, у праві полювання, та у праві керування транспортним засобом. Звільнити його від сплати судового збору при поданні до суду позовної заяви на підставі п.13 ст.5 Закону України «Про судовий збір» як учасника бойових дій. Свою позовну заяву обґрунтовував тим, що рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 16 травня 2018 року було повністю задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до нього, та стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій сумі в розмірі 1 500 гривень, щомісячно, з дня пред`явлення вказаного позову до суду - 03 січня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття та видано виконавчого листа №142/4/18 від 09 липня 2018 року. Постановою головного державного виконавця Піщанського районного відділу державної виконавчої служби Вінницької області Гаватюк О.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 10 липня 2018 року з виконання виконавчого листа. Виконавчий лист в наступному було передано на виконання до Баришівського відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання в АДРЕСА_1 . На момент ухвалення судового рішення про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 він в судовому засіданні присутнім не був, оскільки проходив військову службу за контрактом. 09 березня 2018 року був звільнений з військової служби в запас, вислуга становить 01 рік 11 місяців 24 доби. Після проходження військової служби та звільнення його в запас за станом здоров`я він повернувся проживати до новоствореної сім`ї після розірвання шлюбу із відповідачкою ОСОБА_4 .. У зв`язку з тим, що позивач не мав постійної роботи то утворилась заборгованість по аліментам станом на 12 квітня 2023 року у сумі 37 258,14 гривень. Працюючи неофіційно надавав матеріальну допомогу коштами особисто дочці ОСОБА_3 , з якою він постійно спілкується і підтримує родині стосунки. Допомога складала суму значно більшу, ніж суму заборгованості за аліментами. Він звернувся до Баришівського відділу ДВС у Броварському районі Київської області просив повернути стягувану відповідачкою ОСОБА_2 без подальшого виконання виконавчий лист, про стягнення з нього на користь відповідачки ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки, оскільки належні кошти на утримання дочки він передавав готівковій формі безпосередньо дочці. А також він просив завершити виконавче провадження у цій справі і зняти арешт та заборони з його майна та обмеження прав, накладені постановами державного виконавця у рамках даного виконавчого провадження. Однак отримав відповідь від відділу Баришівського ДВС у Броварському районі, що підстав для завершення виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника немає. Звернення до відповідачки ОСОБА_2 про відкликання виконавчого листа призвели до відмови у проханні, нею було заявлено, що кошти потрібні їй, а не дітям. Заочним рішенням Баришівського районного суду Київської області від 19 червня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області, ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та скасування постанов про встановлення тимчасового обмеження у правах відмовлено. Судові витрати покладено на користь держави. Не погоджуючись із указаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що ухвалюючи рішення про повну відмову у задоволенні позовних вимог, суд фактично поклав у його основу заперечення сторони відповідача та пояснення самого представника відповідача - Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області, що позивач не з`являвся на запрошення до ВДВС, щоб врегулювати заборгованість, яка виникла у зв`язку з несплатою аліментів. Зазначає, що не отримав жодного виклику до ВДВС і йому жодним чином не було відомо про стягнення з нього аліментів та заборгованість по їх сплаті. Вказує, що йому дійсно не було відомо про стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 , а її позивач утримував безпосередньо передаючи їй в необхідній кількості грошові кошти, що нею було підтверджено відеозверненням повнолітньої ОСОБА_3 до суду, у якому вона особисто підтвердила факт сплати їй особисто аліментів і, що вона жодних претензій з цього приводу до позивача немає. Звертає увагу, що суд, дослідивши у ході розгляду справи цей відеозапис, безпідставно і без будь - якого обґрунтування не взяв його до уваги, як істотний доказ з боку позивача у справі щодо обгрунтування позовних вимог. Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив. Учасники справи в судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на електронну адресу, на поштову адресу, шляхом телефонограми та оголошення на офіційному сайті Київського апеляційного суду, що підтверджується звітом про доставку поштової кореспонденції суду, рекомендованим повідомленням та телефонограмою. Клопотання про відкладення розгляду справи до Київського апеляційного суду не надходило. На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, що не з`явились. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Частиною 4 статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права. Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності в такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає. Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судом першої інстанції встановлено, що позивач є громадянином України (а.с.7-8). З копії посвідчення позивача, вбачається, що він має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій дата видачі 1 лютого 2017 року (а.с.10). З копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 9 березня 2018 року міста Новоград-Волинський №63 вбачається, що старшого солдата контрактної служби ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас були виплачені грошова матеріальна допомога за 2018 рік, премії, надбавки, винагороди (а.с.11). З копії виписки із медичної карти стаціонарного хворого №797 ОСОБА_1 вбачається, що він лікувався з 1 лютого 2018 року по 7 березня 2018 року у Дніпропетровському військовому госпіталі в/ч НОМЕР_2 (а.с.12). Із копії заяви ОСОБА_1 вбачається, що він звертався до начальника Баришівського відділу ДВС у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про повернення стягувачу ОСОБА_2 без подальшого виконання виконавчий лист №142/4/18 виданий Піщанським районним судом Вінницької області 9 липня 2018 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки (а.с.13) Як вбачається з копії виконавчого листа по цивільній справі Піщанського районного суду Вінницької області від 16 травня 2018 року, що з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 були стягнути аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 гривень на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 (а.с.15). Як вбачається з копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 липня 2018 року головним державним виконавцем Піщанського районного відділу державної виконавчої служби Гаватюк О.В. було відкрито виконавче провадження по виконавчому листу Піщанського районного суду Вінницької області від 16 травня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 гривень на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 (а.с.16). З копії постанови про арешт коштів боржника від 11 квітня 2023 року вбачається, що державним виконавцем Баришівського ВДВС у Броварському районі Київської області Беднарською Ю.П. був накладений арешт на грошові кошти ОСОБА_1 (а.с.19). З копії постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 12 квітня 2023 року вбачається, що державним виконавцем Баришівського ВДВС у Броварському районі Київської області Беднарською Ю.П. було встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві полювання до погашення заборгованості по аліментам у повному обсязі (а.с.20). З копії постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 12 квітня 2023 року вбачається, що державним виконавцем Баришівського ВДВС у Броварському районі Київської області Беднарською Ю.П. було встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортним засобом до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (а.с.21). З копії повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників від 12 квітня 2023 року вбачається, що державним виконавцем Баришівського ВДВС у Броварському районі Київської області Беднарською Ю.П. ОСОБА_1 було внесено до Єдиного реєстру боржників (а.с.22). Також судом встановлено, що як вбачається з відеозапису звернення дочки позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_3 повідомила, що батько її надавав кошти особисто для особистого використання (а.с.23). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було надано для дослідження судом матеріального та сімейного стану як платника аліментів, а також наявність тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення для суду щоб зробити висновок про звільнення позивача від стягнення заборгованості по аліментам. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного. Відповідно до положень ст.3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи. Положеннями статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ(78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права. У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. У статті 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Відповідно до статті 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Зазначена норма не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення. Судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивач з дружиною знаходиться не в шлюбі. В подальшому були стягнуті аліменти на утримання доньки у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 гривень до досягнення дитиною повноліття яке повинно відбутися 26 січня 2020 року. Станом на час розгляду справи заборгованість по сплаті аліментів у позивача становить 37 258,14 гривень. Так, як на підставу для звільнення від заборгованості позивач посилається на наявність у нього захворювання. В той же час, не наводить доводів, що внаслідок захворювання він не має можливості сплачувати аліменти. Більш того, посилається на обставину, що навіть у більшому розмірі сплачував особисто своїй донці аліменти. Такі обставини суперечать доводам скаржника, які містяться в апеляційній скарзі, щодо наявності підстав для звільнення від сплати заборгованості по аліментам внаслідок захворювань, які отримав платник аліментів під час проходження військової служби. Не спростовано у апеляційній скарзі також висновків суду першої інстанції про отримання позивачем грошових коштів. Так само, не надано доказів у якому розмірі були сплачені донці аліменти, та що нею відповідні кошти були використані саме з метою забезпечення потреб, що охоплюються аліментами. Так, підставою для звернення з позовом про стягнення аліментів було необхідність розподілу між батьками тягаря утримання неповнолітньої дитини. У статті 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що позивач не знав про стягнення з нього аліментів, однак утримував свою дочку прямою передачею грошових коштів, оскільки позивач не наводить доводів, що взагалі не знав про звернення відповідача з позовною заявою про стягнення аліментів. Відсутні також докази оскарження рішення про стягнення аліментів з наведених підстав. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимогу у зв`язку із їх недоведеністю. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив всі обставини справи, надав належну правову оцінку наданим сторонами доказам, а тому дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовної заяви. Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з підстав, що зазначені в апеляційні скарзі, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст. 367-369, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Баришівського районного суду Київської області від 19 червня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба