Постанова 4824 № 355/451/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 грудня 2024 року м. Київ провадження № 22-ц/824/12877/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач), суддів: Желепи О. В., Мазурик О. Ф., розглянув у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області у складі судді Чальцевої Т. В. від 07 травня 2024 року у справі №355/451/24 Баришівського районного суду Київської області за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, В С Т А Н О В И В : У травні 2023 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказувала, що 23 жовтня 2010 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві між нею та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб. Від даного шлюбу мають дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 27.02.2024 року шлюб між сторонами розірвано. Діти знаходяться на її утриманні, батько дітей хоч і проживає з ними на даний момент (оскільки триває судовий розгляд щодо розподілу спільного майна подружжя), відмовляється надавати належну матеріальну допомогу, інтересами сім`ї не цікавиться, коштів на повноцінне утримання дітей не надає. На даний час відповідач працює (але місце його роботи не відоме), має можливість давати кошти на придбання їжі, одягу, шкільного приладдя для дітей. Крім того, дітям потрібно купувати ліки, проводити оздоровлення дітей, що постійно потребує додаткових коштів. Враховуючи зазначене вважає, що ОСОБА_1 може надавати належну матеріальну допомогу на утримання їхніх спільних дітей - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інших дітей та осіб, що знаходяться на його утриманні відповідач не має. Враховуючи наведене, позивач змушена звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів доходу відповідача до досягнення дітьми повноліття, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 07 травня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 , на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку щомісячно але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 19 березня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовної заяви, обґрунтовуючи скаргу тим, що судом першої інстанції не встановлено та не доведено, що відповідач не бере участі в утриманні дітей. Вказував, що судом не досліджено обставину щодо того, що відповідач проживає разом зі своїми дітьми, а тому відповідно і піклується та дбає про них. На підтвердження своїх доводів скаржник додав до апеляційної скарги довідку з Баришівського ліцею, про те, що відповідач бере участь у вихованні своїх дітей (а.с. 53). В своїй апеляційній скарзі наголошував на тому, що діти на даний час проживають як з позивачем так і з відповідачем в одному будинку в смт. Баришівка. В поданому відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_2 , посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просила її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним. Вказувала на те, що апелянт не наводить жодного аргументу та не надає жодного доказу, які б слугували підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів, та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на рішення суду від 07 травня 2024 року в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що 23 жовтня 2010 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, актовий запис № 1331, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 23.10.2010 р. (а.с. 6) Сторони мають двох неповнолітніх дітей: дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 від 09.03.2011 р. та серії НОМЕР_3 від 09.03.2011 р. (а.с. 7, 8) Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 27.02.2024 р. шлюб між сторонами розірвано. Згідно акту № 485 обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства з метою підтвердження фактичного місця проживання особи від 31.10.2023 р., за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_2 ,1987 р.н., та її двоє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9) З довідки Баришівського ліцею ім. Миколи Зерова від 17.05.2024 року № 134, що видана ОСОБА_1 , й була долучена до апеляційної скарги, вбачається, що відповідач бере участь у вихованні своїх дітей, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Батько дитини відвідував батьківські збори, спілкувався з учителями стосовно навчання і поведінки дітей, брав участь у ремонті класного приміщення (а.с. 53). Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ч. ч. 7, 10 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Якщо розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, відповідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Аналогічні положення закріплені у пункті 4 ч.1 ст.161 ЦПК України. Розмір таких часток, є мінімальним гарантованим на законодавчому рівні. Можливість видачі судового наказу про стягнення аліментів у таких розмірах, свідчить, що законодавцем така категорія спорів визначена як безспірна. Як встановлено судом, діти проживають разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства з метою підтвердження фактичного місця проживання особи від 31.10.2023 року. Відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження існування обставин, що унеможливлюють сплату аліментів на своїх двох неповнолітніх дітей: дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі, який просила позивачка і який судом першої інстанції визначено, як обґрунтований. Відповідач є молодим за віком та працездатним чоловіком, доказів того, що за станом здоров`я він не має змоги працювати, у встановленому законом порядку останнім не надано, що свідчить про можливість відповідача працевлаштуватися, отримувати дохід та, відповідно, утримувати своїх дітей. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував ту обставину, що відповідач проживає разом з дітьми в одному будинку, а тому відповідно піклується та дбає про них, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки заперечуючи таку обставину, відповідач мав подати докази повного чи часткового утримання дитина за його рахунок. Також колегія суддів наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчили б про те, що відповідач проживає разом з дітьми в одному будинку. Що стосується долученої відповідачем до апеляційної скарги довідки Баришівського ліцею, колегія суддів зазначає, що той факт, що відповідач відвідував школу де навчаються його діти, свідчить здійснення ним обов`язку, як батька щодо участі у вихованні та спілкуванні з дітьми. Водночас вказані обставини не підтверджують матеріального утримання своїх неповнолітніх дітей. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваній ухвалі суду, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Баришівського районного суду Київської області від 07 травня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Судді Є. П. Євграфова О. В. Желепа О. Ф. Мазурик