Постанова 4807 № 314/4732/19

Дата документу 10.03.2020 Справа № 314/4732/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 314/4732/19 Головуючий у 1 інстанції: Кіяшко В.О. № 22-ц/807/953/20 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Кухаря С.В. Полякова О.З. секретар: Бабенко Т.І. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 грудня 2019 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу та дарування автомобіля, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 грудня 2019 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на автомобіль Volkswagen Tiguan, рік випуску-2011, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_3 . Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Вільнянського районного суду Запорізької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу та дарування автомобіля. 05.12.2019 року до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на спірний автомобіль Volkswagen Tiguan, рік випуску-2011, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_3 . Заява мотивована тим, що вказаний автомобіль придбаний в період реєстрації шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю подружжя. В даний час в Україні запроваджено спрощений порядок реєстрації автотранспорту. За законом, для зміни власника автомобіля, його продажу та/або відчуження іншим шляхом згода іншого співвласника (в даному випадку позивача, як чоловіка) не потрібна. ОСОБА_1 повідомила заявнику, що автомобіль поділу не підлягає, так як отримала його у дарунок від вітчима (чоловіка матері) ОСОБА_3 , та заявила, що виставила автомобіль на продаж. Тому у заявника є законні підстави вважати, що невдовзі відбудеться чергове відчуження автомобіля іншій невідомій йому особі. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції керувався положеннями ст. 149 ЦПК України, за якими суд має право за заявою учасника справи вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з ч.3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд першої інстанції послався на роз`яснення, надані у п. 4 Постанови № 9 від 22.12.2006 року Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", за якими суд при розгляді заяви повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Матеріали справи свідчать, що позов заявлено провизнання недійсним договорів купівлі-продажу та дарування автомобіля. Позивач посилається на те, що відповідач може здійснити відчуження вказаного транспортного засобу, що ускладнить або навіть унеможливить виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог, та ефективний захист прав або інтересів позивача. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції врахував принцип співмірності та розумності, та дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у разі задоволення позову судом. Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, судова колегія враховує наступне. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Посилання у апеляційній скарзі на те, що забезпечення поову порушуватиме права відповідачки неє переконливим, позаяк накладення арешту на майно не унеможливлює користування майном, суд не вживав такі заходи як заборона користуватися транспортним засобом, який є предметом спору. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. До того ж заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та обмежують права щодо розпорядження спірним майном лише до ухвалення остаточного рішення в справі. За таких обставин судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали про забезпечення позову. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 грудня 2019 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 16 березня 2020 року. Головуючий О.В. Крилова Судді: С.В. Кухар О.З. Поляков