Постанова 4801 № 127/27732/19

Справа № 127/27732/19 Провадження № 22-ц/801/687/2020 Категорія: 44 Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А. Доповідач:Матківська М. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2020 рокуСправа № 127/27732/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: Головуючого: Матківської М. В. Суддів: Сопруна В. В., Стадника І. М. розглянувши в письмовому провадженні у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, Ухвалу постановив суддя Федчишен С. А. Ухвалу постановлено у м. Вінниці Повний текст судового рішення складено 12 лютого 2020 року, встановив: У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної і моральної шкоди. Адвокат Павлов С.С., представляючи інтереси відповідача ОСОБА_1 , діючи на підставі ордеру, у судовому засіданні 11 лютого 2020 року подав заяву, підписану 15 січня 2020 року, про встановлення процесуального строку, в якій просив суд ініціювати продовжити встановлений судом процесуальний строк для подання письмового відзиву на позовну заяву не менше ніж на п`ятнадцять днів з дня отримання такої ухвали. Підставою для цього зазначив те, що подача відзиву є правом відповідача, так само як подача у встановлений для відзиву строк, зустрічної позовної заяви. Відповідач скористався передбаченим законом правом і в установлений судом п`ятнадцятидений строк подав зустрічну позовну заяву, яка ухвалою Вінницького міського суду від 11 листопада 2019 року залишена без руху, а ухвалою цього ж суду від 18 листопада 2019 року повернута позивачу ОСОБА_1 . У судовому засіданні 13 січня 2020 року відповідач подав до суду належним чином оформлений відзив, який повернутий судом відповідачу у зв`язку зі спливом встановленого судом процесуального строку. Ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк обумовлено поважними причинами, які він обґрунтував тим, що ухвалою від 18 жовтня 2019 року суд надав відповідачу строк для подачі письмового відзиву на позовну заяву не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали суду про відкриття провадження у справі. 18 листопада 2019 року суд задовольнив клопотання про витребування з архіву Вінницького міського суду кримінальної справи № 138/2049/18, з якою він ознайомився в грудні 2019 року, тобто за межами встановленого ухвалою від 18 жовтня 2019 року строку, лише з того моменту відповідач став готовий до підготовки письмово відзиву на позовну заяву. З урахуванням вимог частин 2, 5, 7 статті 127, частини 1 статті 126, частини 3 статті 182 ЦПК України представник відповідача просив ініціювати продовжити встановлений судом процесуальний строк для подання письмово відзиву на позовну заяву не менше ніж на 15 днів з дня отримання копії ухвали. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 лютого 2020 року в задоволенні заяви адвокату Павлову С. С. про продовження встановленого судом процесуального строку для подання письмового відзиву на позовну заяву, відмовлено. Заяву адвоката Павлова С. С. про відвід судді залишено без задоволення. Закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної і моральної шкоди та призначено справу до судового розгляду по суті на 27 лютого 2020 року на 11:00 год в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області в залі судових засідань №

5. В судове засідання викликаються сторони. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду в частині відмови у задоволенні заяви адвоката Павлова С. С. в інтересах відповідача ОСОБА_1 про встановлення судом процесуального строку для подання письмового відзиву на позовну заяву від 15 січня 2020 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження судового розгляду зі стадії підготовчого провадження. Зазначив, що з ухвалою суду категорично незгоден, вважає її незаконною, безпідставною та такою, що підлягає скасуванню через порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Гуща Я. В. надала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказала, що суд цілком правомірно відмовив у задоволенні заяви про встановлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву; дії відповідача вважає зловживанням своїми правами з метою затягування розгляду справи з тим, щоб уникнути відповідальності за свої дії. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Відповідно до положень ч. 13 ст. 7, п. 10 ч. 1 ст. 353, ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк, розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Павлова СМ. С. про встановлення процесуального строку, обґрунтувавши відмову наступним. Відповідач ОСОБА_1 25 жовтня 2019 року отримав копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 18 жовтня 2019 року та копію позовної заяви із додатками, тому заяву про продовження строку для подання відзиву він мав подати до 11 листопада 2019 року, проте така заява подана до суду його представником лише 11 лютого 2020 року. Відповідач став готовим до підготовки письмово відзиву на позовну заяву лише після ознайомлення із матеріалами кримінальної справи, проте клопотання про їх витребування було заявлено представником позивача адвокатом Гуща Я. В. у підготовчому засіданні 18 листопада 2019 року. Тому наведені адвокатом Павловим С. С. причини пропуску строку для подачі відзиву є неповажними. Окрім цього, із заявою про продовження встановленого судом процесуального строку для подання письмового відзиву на позовну заяву адвокат Павлов С. С. звернувся після закінчення строку визначеного в ухвалі суду від 18 жовтня 2019 року, а також не надав одночасно із даною заявою відзив на позов, що передбачено частиною 4 статті 127 ЦПК України. Апеляційний суд вважає висновок суду першої інстанції правильним та обґрунтованим з огляду на таке. За правилами статті 187 ЦПК України суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви, про що постановляє ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, в якій, на ряду з іншим, зазначає строк для подання відповідачем відзиву на позов (частина 1, пункт 8 частини 2). Відповідно до частин 7 і 8 статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Із матеріалів цивільної справи вбачається, що Вінницьким міським судом Вінницької області 18 жовтня 2019 року постановлена ухвала про прийняття до розгляду та відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної і моральної шкоди. В ухвалі суд роз`яснив відповідачу право подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, на яких він ґрунтується, в строк не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження (а. с. 66). Як вбачається із супровідного листа № 127/27732/19 від 18 жовтня 2019 року (а. с. 68) та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (№ 21050 1474161 9) копія ухвали суду від 18 жовтня 2019 року разом із позовом, надіслана відповідачу ОСОБА_1 та вручена адресату 25 жовтня 2019 року (а. с. 71). Протягом 15 днів, тобто по 9 листопада 2019 року (субота), а згідно вимог частини 3 статті 124 ЦПК України останнім днем є 11 листопада 2019 року (понеділок) включно, відповідач мав право подати відзив на позов. Як свідчать матеріали справи, і чого не заперечив відповідач ОСОБА_1 , таким наданим йому правом він не скористався і у визначений судом строк не надав письмовий відзив на позов ОСОБА_2 . Також із матеріалів справи вбачається, що представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Павлов С. С. 15 січня 2020 року підписав заяву, яку подав до суду 11 лютого 2020 року у судовому засіданні, якою просив суд ініціювати продовжити встановлений судом процесуальний строк для подання письмово відзиву на позовну заяву не менше ніж на п`ятнадцять днів з дня отримання такої ухвали (а. с. 136). Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до частини 2 статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Відповідач ОСОБА_1 і його представник не подали у строк до 11 листопада 2019 року (останній день подачі відзиву на позов) відповідної заяви про продовження встановленого судом в ухвалі від 18 жовтня 2019 року строку для подачі відзиву на позов, а лише 11 лютого 2020 року тобто поза межами встановленого судом строку, представник відповідача подав до суду заяву, якою просив суд ініціювати продовження такого строку (а. с. 136). Згідно вимог частини 3 статті 127 ЦПК України якщо інше не встановлено законом, заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Як свідчать матеріали справи, заява представника відповідача, датована 15 січня 2020 року, подана ним до суду у судовому засіданні 11 лютого 2020 року. При цьому до даної заяви про ініціювання продовжити встановлений судом процесуальний строк не додано одночасно самого документа відзиву на позов, що вбачається із самої заяви, в якій відсутній додаток відзив на позов, а також відсутні документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Відповідно до частин 4 і 5 статті 178 ЦПК України копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються: докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Згідно вимог частини 4 статті 127 ЦПК України одночасно з поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. За правилами частини 5 статті 127 та частини 8 статті 178 ЦПК України пропуск строку, встановленого судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію, в а разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Причиною не подачі вчасно відзиву на позов у визначений судом строк представник відповідача зазначив те, що 18 листопада 2019 року суд задовольнив клопотання про витребування з архіву Вінницького міського суду кримінальної справи № 138/2049/18, з якою він ознайомився в грудні 2019 року, тобто за межами встановленого ухвалою від 18 жовтня 2019 року строку, лише з того моменту відповідач став готовий до підготовки письмово відзиву на позов. Врахувавши такі наведені представником відповідача причини пропуску процесуального строку, визначеного судом для подачі відзиву на позов, суд першої інстанції вірно визнав їх неповажними. У своїй апеляційній скарзі відповідач зазначив про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у тому числі принципу пропорційності, передбаченого статтею 11 ЦПК України. Проте як свідчать матеріали справи судом першої інстанції на виконання вимог статті 11 ЦПК України, дотримано порядку здійснення провадження у справі в межах, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України, у тому числі статтями 127, 178,

187. Це також вбачається із того, що суд першої інстанції, постановивши ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, надав відповідачу 15-ти денний строк для подання відзиву на позов, призначивши перше підготовче засідання на 11 листопада 2019 року (тобто з дотриманням цього 15-ти денного строку) та надіслав відповідачу копію ухвали суду про відкриття провадження у справі. Доводи апеляційної скарги в тому, що суд першої інстанції діяв навпаки визначеному частиною 3 статті 89 ЦПК України порядку, згідно вимог якої суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), є безпідставними, оскільки оцінка доказів здійснюється судом при прийнятті рішення і така оцінка відображається у рішенні суду, постановленого за наслідками розгляду цивільної справи. Як вбачається із матеріалів справи, розгляд справи не завершений і рішення суду не постановлено, лише закрито підготовче провадження і справу призначено до розгляду по суті. Доводи апеляційної скарги про створення судом перешкод відповідачу в праві апеляційного оскарження ухвали суду від 11 лютого 2020 року, оскільки всупереч вимог частини 7 статті 127 і частини 4 статті 259 ЦПК України суд до нарадчої кімнати не виходив та окремим документом ухвалу не оформляв, не узгоджуються із матеріалами справи, із яких вбачається, що за наслідками розгляду заяви представника відповідача про встановлення процесуального строку судом першої інстанції 11 лютого 2020 року постановлено процесуальний документ ухвалу, яка знаходиться на аркушах справи 140-142. Копія даної ухвали надіслана відповідачу (а. с. 145), проте ним не отримана і повернута поштою до суду за вказаною причиною інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення адресат відсутній (а. с. 148-149). З огляду на викладене апеляційний суд вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про продовження встановленого судом процесуального строку для подання письмового відзиву на позов, а наведені в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які б призвели до постановлення помилкової ухвали. Згідно вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином постановлена ухвала суду відповідає вимогам закону і підстав для її скасування немає. Відповідно до положень пункту 10 частини 1 статті 353 і пункту 2 частини 1 статті 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції після її перегляду в апеляційному порядку касаційному оскарженню не підлягає. На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіВ. В. Сопрун І. М. Стадник