Постанова 4811 № 442/8662/18

Справа № 442/8662/18 Головуючий у 1 інстанції: Кучаковский Ю.С. Провадження № 22-ц/811/3041/19 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Мікуш Ю.Р. Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В. Секретар Фейір К.О. З участю: представника відповідача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу № 442/8662/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,- в с т а н о в и в : 20.12.2018 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить на підставі Сімейного Кодексу визнати за нею право власності на 1/2 частину приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . 30.05.2019 року позивач подала заяву про зміну предмету позову, у якій просила визнати за нею право власності на 1/2 ідеальну частку нежитлового приміщення загальною площею 339,1 кв.м (реєстраційний номер майна 1082974) та на 1/2 ідеальну частку нежитлового приміщення загальною площею 40,5 кв.м (реєстраційний номер майна 37406490) за адресою: АДРЕСА_1 . Оскаржуваним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 серпня 2019 рокузадоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення загальною площею 339,1 кв.м (реєстраційний номер майна 1082974) за адресою: АДРЕСА_1 . та на 1/2 частину нежитлового приміщення загальною площею 40,5 кв.м (реєстраційний номер майна 37406490) за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення загальною площею 339,1 кв.м (реєстраційний номер майна 1082974) за адресою: АДРЕСА_1 . та на 1/2 частину нежитлового приміщення загальною площею 40,5 кв.м (реєстраційний номер майна 37406490) за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 5 274,45 грн. Рішення суду оскаржили відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі зазначають, що вважають рішення суду незаконним, необґрунтованим та безпідставним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Посилаються на те, що суд першої інстанції порушив п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України, а саме не відклав розгляд справи в судовому засіданні в межах встановлених строків з підстав першої неявки в судове засідання відповідача, незважаючи на те, що він повідомив про причини неявки секретаря судового засідання Кравців Х.В. та обґрунтував таку неявку поважними причинами (його представник брав участь у іншому судовому засіданні) та ухвалив рішення у справі, не заслухавши відношення відповідача до позову та його доказів. Як на підставу скасування рішення суду посилається на ст.376 ч.3 ЦПК України. Судом проігноровано посилання відповідача на те, що між ним та позивачем існують домовленості щодо порядку користування майном, що перебуває у їх спільній сумісній власності та не наведено жодних мотивів з посиланням на докази та норми права щодо відхилення цих доводів. Просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 серпня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Відповідно до ст. 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) Відзив на апеляційні скарги не надано. Сторони по справі в судове засідання не з`явилися, хоч належним чином були повідомлені про день і час слухання справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідач ОСОБА_2 скористався своїм правом та забезпечив явку представника в судове засідання. Представник позивача ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, через канцелярію суду надала додаткові документи. Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційних скарг, вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення. Відповідно до частини першої ст.367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Матеріалами справи та судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в шлюбі з 16.10.1982 року, який зареєстрований Меденицькою селищною радою Дрогобицького району Львівської області, актовий запис № 47 у Свідоцтві про шлюб серія НОМЕР_1 . За час спільного подружнього життя сторонами по справі придбано майно, а саме: згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно № довідки 149974296 від 18.12.2018 року ОСОБА_2 належить нежитлове приміщення загальною площею 339,1 кв.м (реєстраційний номер майна 1082974) за адресою АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності САА 706173 від 15.05.2003 року, виданого Дрогобицькою РДА. Дата прийняття рішення про державну реєстрацію 20.05.2003 року; (а.с.5, 53). Нежитлове приміщення загальною площею 40,5 кв.м (реєстраційний номер майна 37406490) за адресою АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності САЕ 382579 від 17.08.2012 року, виданого виконавчим комітетом Меденицької селищної ради. Дата прийняття рішення про державну реєстрацію 20.08.2012 року. (а.с.6). Із наданого відповідачем ОСОБА_2 . Відзиву на позовну заяву (а.с.25-26) вбачається, що відповідач підтверджує, що вищеназване майно та багато іншого майна нажите ним з позивачем ОСОБА_3 у шлюбі є спільною сумісною власністю. З долученої до матеріалів справи копії зустрічної позовної заяви відповідача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя (а.с. 46), яка повернена Ухвалою суду від 13 травня 2019 року (а.с.69) встановлено, що відповідач ОСОБА_2 підтверджує, що нежитлові приміщення, які є предметом спору, є спільною сумісною власністю подружжя. Відповідно до ст.60, 61 Сімейного кодексу України (далі СК) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до ст. 69 СК дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. За приписами частини першої ст.71 СК майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі Із вимог позовної заяви ОСОБА_3 встановлено, що вона хоче визначити їй ідеальну частку у двох об`єктах нерухомості спільного сумісного майна нажитого за час шлюбу із відповідачем. Задовольняючи позовні вимоги позивача ОСОБА_3 , судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права. Відповідно до частини першої статті 70 СК у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Із доводів апеляційних скарг вбачається, що відповідач та його представник ОСОБА_1 не погоджуються з рішенням суду, оскільки справу розглянуто у його відсутності та відсутності представника. Зазначає, що повідомляв суд про причини неявки. Однак, у матеріалах справи відсутні докази про відкладення розгляду справи з причин неможливості прибути в судове засідання відповідача чи його представника ОСОБА_1 . Із розписки про повідомлення про день судового засідання відповідач особисто підписався та цього не заперечує у доводах апеляційної скарги. Із врахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду на підставі ст.376 ч.3п.3 ЦПК. Відповідно до частини третьої ст.376 ЦПК порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. За приписами частини другої ст.376 ЦПК порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Враховуючи те, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення. Згідно ст.375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 серпня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складено 05 березня 2020 року. Головуючий Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк