Постанова 4811 № 442/81/19
від 11.02.2020 ·Справа № 442/81/19 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В. Провадження № 22-ц/811/2787/19 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. Категорія:68 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Шандри М.М. суддів: Левика Я.А., Струс Л.Б. секретаря: Бадівської О.О. за участю: ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна подружжя,- ВСТАНОВИЛА: Позивач звернувся в суд із вказаним вище позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив: виділити йому в особисту приватну власність Ѕ ід. частину житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , а саме: а) жилу кімнату 3,03х3,97 площею 12,0 кв.м; б) жилу кімнату 4,00х3,93 площею 15,7 кв.м; в) підвальне приміщення 3,65х3,8 площею 13,9 кв.м; г) незавершена будівництвом кімната 6,00х4,00 площею 24 кв.м; д) незавершене будівництвом підвальне приміщення 6,00х4,00 площею 24 кв.м; встановити порядок роздільного користування йому та відповідачу земельною ділянкою площею 1128,36 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 21 серпня 1997 року між ним та відповідачем, укладено шлюб, який зареєстрований Модрицькою сільською радою Дрогобицького району, актовий запис №
01. У шлюбі в них народилося троє дітей: син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Шлюб між ним та відповідачкою розірвано рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 березня 2016 року. З цього часу вони проживають окремо. 04.10.1999 на ім`я відповідачки було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, незавершеного будівництвом, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Будинок на день придбання складав 11% готовності. На даний час будинок повністю добудовано і його вартість становить 400 000 грн. У спірному будинку на даний час проживає відповідачка разом із дітьми. Відповідачка створює йому перешкоди у користуванні будинком, чим порушено його право, що підлягає захисту шляхом звернення до суду з даним позовом. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 08 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна подружжя - відмовлено. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на те, що суд не оцінив докази на предмет допустимості, в рішенні суду не надано оцінки доказам, які надавав позивач. Вважає, що судом першої інстанції було прийнято рішення без відповідної мотивації, без оцінки доказів, перевірки показів свідків. Просить рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано. У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, покликаючись на доводи, викладенні у скарзі. Представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 просив рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що спірний будинок не є спільною сумісною власністю подружжя. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити частково з таких підстав. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам не повністю відповідає. Судом установлено, що сторони 21 серпня 1997 року уклали шлюб, який розірвано рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.03.2016. Від даного шлюбу у них народилося троє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до нотаріально посвідченого договору від 04.10.1999 ОСОБА_2 купила житловий будинок, не закінчений будівництвом, що знаходиться в АДРЕСА_1 і складає 11 % готовності (а.с.7). Продаж вчинено за 200 грн (п.3 Договору). Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП ЛОР «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» житловий будинок АДРЕСА_1 09.04.2010 зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.04.2010. Будинок складається з трьох житлових кімнат, однієї кухні та півпідвалу, загальна площа зазначеного будинку 97,7 кв.м, житлова площа 41,9 кв.м. Відповідно до ст. 22 КпШС України, який був чинним до 01.01.2004, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно із ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Нормами ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з положеннями ст. 76, ст. 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу. Ст.71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Як убачається з позовної заяви, ОСОБА_1 просив виділити йому в особисту приватну власність Ѕ ід. частину житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , а саме: а) жилу кімнату 3,03х3,97 площею 12,0 кв.м; б) жилу кімнату 4,00х3,93 площею 15,7 кв.м; в) підвальне приміщення 3,65х3,8 площею 13,9 кв.м; г) незавершену будівництвом кімнату 6,00х4,00 площею 24 кв.м; д) незавершене будівництвом підвальне приміщення 6,00х4,00 площею 24 кв.м. Тобто, позивач звернувся до суду з позовом про виділ у натурі частки із майна житлового будинку, що є у спільній сумісній власності сторін. Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем не надано належних доказів можливості поділу спірного будинку, зокрема висновку будівельно-технічної експертизи. Від клопотання про призначення експертизи позивач відмовився, а відповідно до ст. 105 ЦПК України, призначення такої експертизи судом не є обов`язковим. Щодо позовної вимоги про встановлення порядку роздільного користування земельною ділянкою площею 1128,36 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 , то така вимога є передчасною, оскільки не проведено реальний поділ житлового будинку. Враховуючи наведене, суд першої інстанції на підставі наявних у справі доказів прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у позові. Разом з тим, суд вирішуючи спір, прийшов до висновку, що придбання сторонами за спільні кошти 04.10.1999 будинку АДРЕСА_1 нічим не підтверджується. Проте повністю з таким висновком суду погодитися не можна. Відповідно до ст. 22 КпШС, який був чинним до 01.01.2004, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Конструкція норми ст. 22 КпШС свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Матеріали справи не містять належних доказів того, що житловий будинок, не закінчений будівництвом, що знаходиться в АДРЕСА_1 із АДРЕСА_2 % готовності, був придбаний ОСОБА_2 за її особисті кошти, тому презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя відповідачкою не спростовано. З огляду на наведене, з мотивувальної частини рішення слід виключити висновок суду про те, що придбання сторонами за спільні кошти 04.10.1999 спірного будинку, нічим не підтверджується. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 липня 2019 рокузмінити. Виключити з мотивувальної частини рішення висновок суду про те, що придбання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за спільні кошти 04.10.1999 будинку АДРЕСА_1 , нічим не підтверджується. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено:19.02.2020 Головуючий Судді