Постанова 4819 № 648/3520/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 серпня 2020 року місто Херсон єдиний унікальний номер справи 648/3520/19 номер провадження 22-ц/819/635/20 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя (суддя-доповідач) Базіль Л.В., суддів: Бездрабко В.О., Семиженка Г.В., секретар Дундич А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Зіновкіної Олени Павлівни, діючи від імені ОСОБА_1 на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 17 січня 2020 року ухваленого у складі судді Бугрименка В.В., дата складення повного тексту судового рішення 27 січня 2020 року у справі № 648/3520/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя ВСТАНОВИВ: 23 жовтня 2019 року ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Зіновкіну Олену Павлівну звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Позовна заява мотивована тим, що позивач з 29.04.2009 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який за згодою сторін рішенням Білозерського районного суду Херсонської області розірваний, рішення набирає чинності 31.10.2019 року. У період шлюбу у них народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з позивачкою. За час шлюбу, спільними зусиллями та фінансами був збудований житловий будинок, який був введений в експлуатацію та зареєстрований на відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , крім того в 2013 році було придбано автомобіль Renault Kangoo, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 за 125000,00 грн. Посилаючись на те, що спільної згоди з відповідачем щодо розподілу спільного нажитого майна не можуть дійти просила суд здійснити поділ житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши за нею право власності на Ѕ частину вказаного будинку; стягнути з відповідача ОСОБА_2 62500,00 гривень в якості компенсації за Ѕ частку автомобіля. В ході розгляду справи позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила здійснити поділ житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , визнавши за нею право власності на 2/3 частини будинку, з урахуванням факту знаходження на її утриманні трьох неповнолітніх дітей, оскільки відповідач не сплачує аліментів, достатніх для забезпечення їх фізичного, духовного розвитку, та достатніх для їх лікування і утримання, стягнути з відповідача на її користь 62500,00 грн компенсації за Ѕ частку автомобіля. Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 17 січня 2020 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину автомобіля Renault Kangoo, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля Renault Kangoo, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , в сумі 32216 (тридцять дві тисячі двісті шістнадцять) гривень 79 (сімдесят дев`ять) копійок. Після отримання компенсації ОСОБА_1 , припинити її право власності на Ѕ частину автомобіля. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2089 гривень 48 копійок. Не погодившись з висновками суду першої інстанції, адвокат Зіновкіна Олена Павлівна, діючи від імені ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 17 січня 2020 року в частині визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача і визнати за нею право власності на 2/3 частини житлового будинку. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не звернув уваги, що позивач підтвердила факт утримання дітей на суму, яка перевищує мінімальний розмір аліментів, який сплачує відповідач, що вказує на недостатність розміру грошового утримання трьох дітей та для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, зазначає, що позивач не надала доказів, що розмір сплачуваних аліментів на дітей є недостатнім для забезпечення їх духовного, фізичного розвитку та лікування. Рішення суду першої інстанції в частині поділу автомобіля не оскаржується, а тому не є предметом апеляційного перегляду (ч.1 ст.367 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час перебування у зареєстрованому шлюбі, в 2011 році за спільні кошти збудували житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за відповідачем. Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками трьох неповнолітніх дітей. Зазначені обставини сторонами не заперечувалися. З 06.11.2019 року у Білозерському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області перебуває ВП №60526360 щодо виконання судового наказу №648/3519 виданого Білозерським районним судом 28.10.2019 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , Назара -

02. ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі половину заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.10.2019 року до досягнення дитиною повноліття. Заборгованості за аліментами відповідач не має. За правилом статті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно зі статтею 63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно до частин першої, п`ятої статті 70 СК Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Відповідно до положень частини першої статті 71 СК Українимайно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з ч. 3 ст.70 СКв окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Згідно вимог ст.ст.76, 77, 79, 80 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, на підставі наданих сторонами доказів, правильно виходив з того, що спірний житловий будинок було збудовано в період шлюбу сторін і тому цей будинок є сумісно нажитим майном подружжя, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, виходячи з принципу рівності часток чоловіка та дружини, визначив ідеальні частки подружжя в цьому майні по 1/2 за кожним. Пославшись на ст.70 СК України, та проаналізувавши доводи сторін та надані ними докази щодо наявності (відсутності) обставин, які мають значення для вирішення питання відступу від засади рівності часток подружжя при поділі майна відповідно до ч. 3 ст. 70 СК України, суд прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем її вимог в цій частині. Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, тому до уваги колегією суддів не приймаються. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Проте ОСОБА_1 звертаючись до суду з вимогою про поділ житлового будинку із збільшенням її частки до 2/3 частин на підставі ч.3 ст.70 Сімейного Кодексу України, належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог суду не надала, не надано таких доказів і під час апеляційного розгляду справи. Наявний в матеріалах справи перелік продуктів харчування із зазначенням їх вартості, складений позивачкою на обґрунтування своїх вимог, не може бути прийнятий до уваги, оскільки такий перелік не є підтвердженням того, що такі продукти фактично придбавалися для задоволення потреб неповнолітніх дітей. Документи про доходи відповідача надані під час апеляційного розгляду справи на правильність висновків суду не впливають, правового значення для вирішення цієї справи не мають, а тому до уваги колегією суддів не приймаються. З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 17 січня 2020 року в оскаржуваній частині - без змін. Керуючись ст.ст.367,374,375 ЦПК України суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Зіновкіної Олени Павлівни, яка діє від імені ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 17 січня 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (постанови) може бути оскаржена до Верховного Суду, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий Л.В. Базіль Судді: В.О. Бездрабко Г.В. Семиженко Повний текст постанови складено 31 серпня 2020 року Головуючий Л.В. Базіль