Постанова 4856 № 120/4246/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/4246/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова І.А. Суддя-доповідач - Франовська К.С. 12 березня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Совгири Д. І. Кузьменко Л.В. , за участю: секретаря судового засідання: Ременяк С.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та стянення моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності відповідача при виконанні ухвали Вінницького міського суду від 15 березня 2018 року у справі №127/2-2177/2005 та відшкодування завданої протиправними діями та бездіяльністю моральної шкоди в сумі 1 745 000 грн., та 5 500 грн. понесених витрат. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у відкритті провадження за поданою ОСОБА_1 позовною заявою відмовлено з підстав, визначених п.1 ч.1 ст.170 КАС України. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм процесуального права, покликаючись на те, що вказана справа повинна розглядатися Вінницьким окружним адміністративним судом, оскільки Цивільний процесуальний кодекс не передбачає подання заяви до суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач. Просить скасувати постановлену ухвалу, а справу повернути до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі та розгляду її по суті. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін з таких підстав. У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду із скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві) Магди С. Г. Скарга мотивована тим, що рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 04 липня 2005 року зобов`язано Державну виконавчу службу у Печерському районі м. Києва негайно вчинити виконавчі дії щодо виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року. Постановою державного виконавця від 09 вересня 2005 року № 512/2 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-2177, виданого 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці. Надалі виконавче провадження неодноразово зупинялось, закінчувалось і відновлювалось державним виконавцем. Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 23 квітня 2012 року скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 30 грудня 2011 року та зобов`язано негайно і в примусовому порядку вчинити дії. Як стало відомо заявнику 29 січня 2018 року, постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі ухвали суду від 23 квітня 2012 року немає. 29 січня 2018 року заявнику стало відомо від Головного територіального управління юстиції у м. Києві, що виконавчі дії не проводяться, тому вважає бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Магди С.Г. з невжиття негайних і примусових виконавчих дій для виконання рішення суду протиправними, які порушують його права та законні інтереси захищені судовим рішенням. Виконання цього рішення напряму стосується виконання рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 17 липня 2014 року, де ОСОБА_1 є одним із заявників і суд зобов`язав державу виконати рішення ЄСПЛ протягом трьох місяців. Таким чином, саме протиправна бездіяльність державного виконавця стала результатом того, що рішення суду не виконується близько дванадцяти років, п`ять разів місцевими судами м. Вінниці визнавалась протиправною бездіяльність або незаконними дії державного виконавця. Із урахуванням наведених обставин, заявник просив визнати бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Магди С.Г. щодо виконання виконавчого листа № 2-2177, виданого 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці, протиправною та зобов`язати її усунути порушення його прав і негайно вчинити виконавчі дії з виконання цього виконавчого листа, в десятиденний строк повідомивши суд і його про виконання. Також заявник просив постановити окрему ухвалу для Міністерства юстиції України про тяганину і неналежне виконання рішень Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року, від 04 липня 2005 року, як складової і невід`ємної частини рішення ЄСПЛ від 17 жовтня 2014 року, що нанесло і продовжує наносити збитки бюджету держави у вигляді пред`явлених ним законних вимог при порушенні трудових прав щодо відшкодування за затримку видачі трудової книжки і повного розрахунку для виконання рішення ЄСПЛ. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2018 року скаргу задоволено частково. Визнано бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Магди С. Г. з виконання виконавчого листа № 2-2177, виданого 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці, неправомірною. У задоволенні скарги у частині зобов`язання головного державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Магди С. Г. негайно вчинити виконавчі дії з виконання виконавчого листа № 2-2177, виданого 07 липня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці, відмовлено. Цією ж ухвалою вказано, що про виконання даної ухвали Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби територіального управління юстиції у м. Києві повідомити Вінницький міський суд Вінницької області та заявника ОСОБА_1 не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання. Задовольняючи скаргу частково, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець не здійснив необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, станом на день розгляду цієї скарги судове рішення не виконано, при цьому нездійснення посадовою особою та/або виконавцем своїх обов`язків, покладених на нього законом, не повинно будь-яким чином призводити до порушення чи обмеження прав суб`єктів права на оскарження його незаконних дій. Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 18 травня 2018 року апеляційні скарги заступника начальника ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Магди С.Г. задоволено частково. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2018 року та окрему ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2018 року скасовано. Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Магди С.Г. залишено без розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця із пропуском встановленого законом десятиденного строку і підстави для його поновлення відсутні, що відповідно до вимог статті 126 ЦПК України є підставою для залишення скарги без розгляду. Постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року постанову Апеляційного суду Вінницької області від 18 травня 2018 року скасовано, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2018 року залишено в силі. Покликаючись на невиконання з 2005 року Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби територіального управління юстиції у м. Києві судового рішення та ухвали суду в частині обов`язку повідомити про її виконання заявника ОСОБА_1 не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у відкритті провадження у адміністративній справі за цим позовом, суд першої інстанції виходив з того, що аналіз правових норм, передбачених частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII, з урахуванням вимог статей 447, 448 ЦПК України дає підстави зробити висновок, що в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС під час виконання судового рішення при виконані рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, зазначена скарга розглядається судом, який ухвалив вказане рішення за правилами цивільного судочинства. Переглядаючи матеріали справи, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців. Відповідно до частини першої статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У свою чергу, 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», стаття 74 якого визначає порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та посадових осіб органу державної виконавчої служби. Так, відповідно до ч.1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. За правилами ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно із ч. 1 ст. 448 ЦПК скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими ст. 450 цього Кодексу, за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються. Таким чином, зазначеними нормами передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі. Отже, оскільки ОСОБА_1 був позивачем у цивільній справі № 2-2177/2005 та стягувачем у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення, то справа щодо зобов`язання державного виконавця (відділу ДВС) провести усі необхідні заходи, щодо примусового виконання рішення в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого у цивільній справі, підлягає розгляду в порядку ЦПК. Отже, зазначений спір не належить до юрисдикції адміністративних судів. З огляду на те, що дана позовна вимога стосується порушення прав особи під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, та враховуючи положення ст.287 КАС України, ст.447, ст.448 ЦПК України, ст.74 Закону №1404-VIII, позивачу слід звернутися до суду, який видав виконавчий лист (в порядку ЦПК України). Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суд відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження на підставі п.1 ч.1 ст.109 КАС України, оскільки вимоги позивача необхідно вирішувати в порядку цивільного судочинства, а тому відсутні підстави для розгляду позову в порядку адміністративного судочинства. Доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє, оскільки такі не спростовують висновків суду першої інстанції з наведених мотивів. Враховуючи усі викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваної ухвали правильно надано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому відповідно до ч.1 ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 12 березня 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Совгира Д. І. Кузьменко Л.В.