Постанова 4856 № 120/4189/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/4189/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Р.М. Суддя-доповідач - Франовська К.С. 30 січня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Кузьменко Л.В. Совгири Д. І. , за участю: секретаря судового засідання: Сербин І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до КП "Вінницький обласний наркологічний диспансер "Соціотерапія" про визнання недійсним висновку медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, В С Т А Н О В И В : В грудні 2019 року ОСОБА_1 в порядку ст.267 Кодексу про адміністративні правопорушення звернувся у Вінницький окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Вінницький обласний наркологічний диспансер "Соціотерапія" про визнання недійсним та скасування висновку медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.11.2019 року №3245 з підстав порушення процедури огляду, оформлення результатів огляду. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у відкритті провадження у адміністративній справі відмовлено з підстав, визначених п.1 ч.1 ст.170 КАС України(позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства). З цією ухвалою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати ухвалу суду про відмову у відкритті провадження, а справу направити для розгляду до суду першої інстанції. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що поза увагою суду залишилось те, що звернення до суду з даним позовом ґрунтується на приписах ст.267 КУпАП , а відтак, висновки суду про неналежність спору до адміністративної юрисдикції, є помилковим. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, 25.11.2019 року щодо ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. В процесі розгляду справи, патрульним інспектором Затула М.Б. був направлений для медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння до медичної установи, яка проводить такий огляд - КП "Вінницький обласний наркологічний диспансер "Соціотерапія". За результатами медичного огляду відповідач склав висновок, з яким позивач не погодився, просив визнати його недійсним та скасувати. Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у адміністративній справі, виходив з того, що даний спір не є публічно-правовим, оскільки сам по собі висновок медичного огляду про визнання якого недійсним заявлено вимогу, не породжує для позивача будь-яких прав чи обов`язків і не стосуються визнання або заперечень прав позивача. Такий висновок, за висновком суду, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке породжує для позивача певні права чи обов`язки, тобто не є актом індивідуальної дії в розумінні КАС України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним і таким, що відповідає обставинам справи, виходячи з наступного. Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. За приписами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України та ст.5 КАС України в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до п.1 ч.2 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.4 КАС України). Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до помилковості висновків суду, з огляду на його звернення з позовом в порядку ст.267 КУпАП . Суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Відповідно до приписів ст.267 КУпАП адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду. Отже, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, серед інших, є заходом забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Розділом III Інструкції №1452/735 унормовано порядок проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів. Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Інструкції №1452/735 перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров`я України, Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Відповідно до вимог п. п. 15, 16,17 зазначеної Інструкції за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Отже, оформлення результатів медичного огляду на стан сп`яніння здійснюється шляхом складання відповідного висновку. Зазначений документ може бути доказом на підтвердження перебування особи у стані наркотичного сп`яніння та прийняття певних рішень в т. ч. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у зв`язку з перебуванням його за кермом в стані наркотичного сп`яніння. Таким чином, як доказ у справі, такий висновок підлягає спростуванню саме у такій справі. В порядку ж ст.267 КУпАП можуть бути оскаржені дії посадової особи ( органу), що застосувала ці заходи, у даному випадку, це працівник патрульної поліції. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до частини шостої наведеної статті, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи. Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства», слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Оскільки, розгляд цього спору перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду, підстав для роз`яснення позивачеві до суду якої юрисдикції належить його вирішення не має (ухвала Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 9901/284/19). Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 30 січня 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Кузьменко Л.В. Совгира Д. І.