Ухвала Велика Палата ВС № 9901/88/19

У Х В А Л А 02 березня 2020 року м. Київ Справа № 9901/88/18 Провадження № 11-1196заі19 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Анцупової Т. О., суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід всього складу Великої Палати Верховного Суду від участі в розгляді справи № 9901/88/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій протиправними, визнання незаконним і скасування рішення, УСТАНОВИЛА: У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому просив: - визнати протиправними дії щодо проведення 18 січня 2019 року спеціального спільного засідання ВККСУ та Громадської ради міжнародних експертів (далі ? ГРМЕ, Рада); - визнати незаконним і скасувати рішення, прийняте за результатами спеціального спільного засідання ВККСУ та ГРМЕ від 18 січня 2019 року про визнання кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 таким, що припинив участь в оголошеному рішенням Комісії від 02 серпня 2018 року № 186/зп-18 конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду. 26 червня 2019 року в судовому засіданні Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення ГРМЕ як відповідача у справі. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову. Не погодившись із такими рішеннями, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з тих підстав, що оскаржувані рішення є незаконними, необґрунтованими та прийняті Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року та ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 березня 2019 року в частині відмови у залученні ГРМЕ як відповідача у цій справі та ухвалити нове рішення ? про задоволення позовних вимог. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 19 листопада 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року та ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 березня 2019 року в частині відмови у залученні ГРМЕ як відповідача у цій справі. Ухвалою від 10 грудня 2019 року Велика Палата Верховного Суду призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні на 18 січня 2020 року. В судовому засіданні ОСОБА_1 просив відкласти розгляд справи. Велика Палата Верховного Суду клопотання задовольнила та призначила розгляд справи на 03 березня 2020 року. 26 лютого 2020 року від ОСОБА_1 до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява про відвід всіх суддівВеликої Палати Верховного Суду від участі в розгляді справи № 9901/88/19. Як на підставу для відводу суддів ОСОБА_1 послався рішення «Олександр Волков проти України» (параграфи 150 ? 151), статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтю 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). На обґрунтування вказаних підстав ОСОБА_1 зазначив, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Олександр Волков проти України» (параграфи 150 ? 151) метою терміну «встановлений законом» у статті 6 Конвенції є гарантування того, «що функціонування судової системи у демократичному суспільстві не залежить від виконавчої влади, а регулюється законом. Прийнятим парламентом». Також, заявник посилається на практику ЄСПЛ, за якою у країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути залишена на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не матимуть певної свободи тлумачення відповідного національного законодавства (Fruni v. Slovakia, параграф 134). Заявник зазначає, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на склад колегії у кожній справі (ухвала щодо прийнятності у справі «Buscarini v. San Marino», «Posokhov v. Russia», параграф 39). ОСОБА_1 в обґрунтування своїх тверджень посилається на рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, в якому зазначено, що органи державної влади, закріплені в Конституції України, мають особливий статус конституційних органів, тому ліквідація, зміна найменування, а також перегляд їх конституційно визначених функцій і повноважень у спосіб, що істотно (докорінно) змінює їх конституційну природу, можливі лише після внесення змін до Основного Закону України в порядку, передбаченому його розділом ХІІІ «Внесення змін до Конституції України». На підставі зазначеного, заявник вважає, що Верховний Суд не є найвищим інститутом судової влади та конституційним органом, а тому не мав і не має повноважень розглядати дану справу. Окрім того, ОСОБА_1 зазначає, що Верховний Суд не було створено в порядку передбаченому чинним законодавством, а саме статтею 19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та пунктом 6 частини 16-1 Перехідних положень Конституції України. Відповідно до статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Перевіривши наведені ОСОБА_1 доводи на обґрунтування заяв про відвід суддів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке. Відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України. ЄСПЛ у пункті 24 рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України» наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі «Leo Zand v. Austria» (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)». Частиною другою статті 37 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», передбачено, що за винятком двох пунктів розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» набрав чинності 30 вересня 2016 року, Велика Палата діє у складі Верховного Суду. Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду, до складу якого входить двадцять один суддя Верховного Суду. За правилами частини третьої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, ВККС, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Частиною третьою статті 23 КАС України встановлено, що у випадках, визначених цим Кодексом, Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції. Відповідно до пункту 1 статті 150 Конституції України доповноважень Конституційного Суду України належить: вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII „Прикінцеві та перехідні положення" Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ дійшов висновку, що вилучення слова «України» - власної назви держави - із словесної конструкції «Верховний Суд України» не вплинуло на конституційний статус цього органу державної влади». У абзаці п`ятому пункту 7 Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 підкреслено, що «Конституційний Суд України вважає, що «Закон № 1401 не порушив принципу інституційної безперервності функціонування найвищого інституту судової влади, який після набрання чинності Законом № 1401 продовжує діяти під назвою «Верховний Суд». Отже, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції є судом, установленим законом, для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року. Вирішуючи у цьому провадженні питання про відвід усіх суддів Великої Палати Верховного Суду від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 та постановляючи за наслідками розгляду цього питання зазначену ухвалу, Велика Палата Верховного Суду з того, що закріплені у параграфі 2 глави 2 розділу І та частини сьомої статті 40 КАС України правила інстанційної юрисдикції й порядок вирішення заявленого відводу для вирішення питання про відвід усіх суддів такого колегіального органу Верховного Суду, як Велика Палата, іншого суду законодавством не встановлено. Посилання ОСОБА_1 на існування обґрунтованих сумнівів у можливості всіх суддів Великої Палати Верховного Суду розглядати його справу через визнання неконституційною ліквідації Верховного Суду України не доводить упередженості суддів при розгляді саме цієї справи. Крім того, з предмета та меж перегляду в цій справі не простежується будь-яка залежність чи взаємозв`язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість або необ`єктивність суддів, яким заявлено відвід. Отже, обставини, наведені скаржником на обґрунтування заяви про відвід суддів, не знайшли свого підтвердження. Тому відсутні підстави для висновку про наявність визначених статтею 36 КАС України та інших передумов для відводу всіх суддів Великої Палати Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про відвід усіх суддів не може розглянути це питання відповідно до зазначеної норми, оскільки за таких обставин не буде належного складу суду за відсутності кворуму. Окрім наведеного, Велика Палата Верховного Суду також бере до уваги, що в разі задоволення відводу її суддям, перегляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року може не відбутися, оскільки формально не існуватиме складу суду, установленого для цього законом. За такої правової ситуації скаржник може бути позбавлений передбаченого статтею 6 Конвенції права на доступ до правосуддя. У поєднанні з наведеними вище аргументами настання такої ситуації є неприпустимим. Також, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суддя Гриців М. І. ухвалою від 11 листопада 2019 року відведений від участі в розгляді адміністративної справи № 9901/88/19, а тому заява ОСОБА_1 про відвід всіх суддів Великої Палати Верховного Суду в частині відводу судді Гриціва М. І. підлягає залишенню без розгляду. Керуючись статтями 36, 40, 266 311, 321, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду УХВАЛИЛА: Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. від участі в розгляді справи № 9901/88/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій протиправними, визнання незаконним і скасування рішення. Заяву ОСОБА_1 про відвід всіх суддів Великої Палати Верховного Суду в частині відводу судді Гриціва М. І. від участі в розгляді цієї справи залишити без розгляду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Т. О. Анцупова Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко В. В. Британчук Н. П. Лященко Ю. Л. Власов В. В. Пророк Д. А. Гудима О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич О. Р. Кібенко