Ухвала КАС ВС № 640/11118/21

УХВАЛА 13 липня 2023 року м. Київ справа № 640/11118/21 адміністративне провадження № К/990/22646/23 Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е., перевіривши касаційну скаргу Полтавської обласної прокуратури на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі №640/11118/21 за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії № 5 про скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії № 5, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення П`ятої кадрової комісії обласних прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 11 січня 2021 року № 25 про неуспішне проходження атестації першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ в.о. керівника Полтавської обласної прокуратури від 16 березня 2021 року № 337к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області; - поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді прокурора Лубенської місцевої прокуратури - прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області з 20 березня 2021 року; - стягнути з Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 20 березня 2021 року до дати фактичного поновлення на роботі; - стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн; - допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення П`ятої кадрової комісії обласних прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 11 січня 2021 року № 25 про неуспішне проходження атестації першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ в.о. керівника Полтавської обласної прокуратури від 16 березня 2021 року № 337к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області з 20 березня 2021 року. Стягнуто з Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 568 203 (п`ятсот шістдесят вісім тисяч двісті три) гривні 75 копійок. Допущено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області. Допущено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі 27 407 (двадцять сім тисяч чотириста сім) гривень 47 копійок. У задоволенні решти позову відмовлено. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Полтавська обласна прокуратура подала касаційну скаргу до Верховного Суду. За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі міститься посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження. Скаржник зазначає про порушення норм матеріального права, яке полягає у неправильному тлумаченні п. 7, п. 9, п. 16, пп. 2 п. 19 розд. ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113- IX, п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру», п. 8 розд. І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221, а порушення процесуального права - у недотриманні судами вимог статей 246, 322 КАС України. При цьому, скаржник вказує, що судами першої та апеляційної інстанції не враховані правові висновки, викладені: - у постанові Верховного Суду від 18.10.2022 року у справі № 640/1358/20 про те, що на стадії атестації відповідна Комісія не встановлює і не кваліфікує наявності в діях прокурора ознак складу проступку; - у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 9901/66/19, від 27.05.2020 року у справі № 9901/88/19, згідно яких в умовах, коли йдеться про оцінку таких загальних критеріїв як «доброчесність» і «суспільна довіра», оцінювання завжди має суб`єктивний характер; - у постанові Верховного Суду від 26.11.2021 року у справі № 640/1846/20, згідно якого суди не наділені повноваженнями здійснювати переоцінку щодо дотримання прокурорами правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, та, відповідно, встановлювати його відповідність цим вимогам, оскільки такі дискреційні повноваження мають виключно члени кадрової комісії; - у постанові Верховного Суду від 03.11.2022 року у справі № 440/4268/20, згідно якого кадрова комісія не зобов`язана доводити невідповідність прокурора за межами обґрунтованого сумніву. Слід зазначити, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов. Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається норма права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду із зазначенням дати її прийняття та номеру справи; обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок. При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.10.2022 року у справі № 640/1358/20, від 26.11.2021 року у справі № 640/1846/20, від 03.11.2022 року у справі № 440/4268/20, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 9901/66/19, скаржник не зазначає норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами, а також не конкретизовано які висновки судів попередніх інстанцій суперечать відповідній позиції Верховного Суду. Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Посилаючись на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, заявник не наводить обґрунтування, які б свідчили про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені висновки. Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до викладу фактичних обставин справи, цитування норм законодавства, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Полтавської обласної прокуратури на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі №640/11118/21 за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії № 5 про скасування рішення та наказу, поновлення на посаді - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя В. Е. Мацедонська