Ухвала Велика Палата ВС № 9901/485/19

У Х В А Л А 12 березня2020 року м. Київ Справа № 9901/485/19 Провадження № 11-1256заі19 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Анцупової Т. О., суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Анцупової Т. О., Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчук В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. від участі в розгляді справи № 9901/485/19 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, треті особи: ОСОБА_2 , Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИЛА: 03 вересня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як до суду першої інстанції звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з позовною заявою, в якій просили: - визнати бездіяльність Верховної Ради України, яка виразилась у невиконанні у встановленні законом строки вимог частини першої статті 12 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» щодо ненадсилання новообраним народним депутатам України офіційних текстів законодавчих актів та інших офіційних документів відповідно до переліку, встановленого зазначеною статтею закону неправомірною; - визнати незаконним і недопустимим вручення Верховною Радою України текстів законодавчих актів та інших офіційних документів зазначених у статті 12 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» новообраним народним депутатам України безпосередньо під час їх реєстрації перед початком роботи першої сесії Верховної Ради України дев`ятого скликання; - зобов`язати Верховну Раду України виконати вимоги статті 12 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» із забезпеченням достатнього строку новообраним народним депутатам України для опрацювання законодавчих актів та матеріалів встановлених зазначеною статтею Регламенту; - визнати неправомірним та незаконним застосування Верховною Радою України при здійсненні нею своїх повноважень, у тому числі при організації та складанні присяги новобраними народними депутатами України тексту Конституції України як такого, що не відповідає офіційно оприлюдненому тексту у Відомостях Верховної Ради України від 23 липня 1996 року, № 30 без внесених пізніше до неї змін, а відповідає тексту, розміщеному на офіційному веб-сайті Верховної Ради України а також, що відповідає тексту примірників друкованих видань вручених новообраним народним депутатам України під час їх реєстрації у Верховній Раді 29 серпня 2019 року як такого, що сформований не встановленою особою з окремих фрагментів текстів, у тому числі визнаних Конституційним Судом України незаконним і неконституційним, як такого, що не був оприлюднений та доведений до відома населення у встановленому законодавством порядку і як такого, що є нечинний відповідно до правових норм частини третьої статті 57, пункту 29 частини першої статті 106 Конституції України; - зобов`язати Верховну Раду України вилучити з її офіційного веб-сайту текст розміщений за посиланням «Конституція України» як такий, що сформований не встановленою особою з окремих фрагментів текстів, у тому числі визнаних Конституційним Судом України незаконним і неконституційним, як такий, що не був оприлюднений та доведений до відома населення у встановленому законодавством порядку і як такий, що є нечинний відповідно до правових норм частини третьої статті 57, пункту 29 частини першої статті 106 Конституції України; - постановити окрему ухвалу за фактами порушень законодавства встановлених під час розгляду цієї справи державними органами та їх посадовими особами щодо практики ухвалення, внесення змін та однакового застосування офіційно оприлюдненої Конституції України та направити копії окремої ухвали для вжиття відповідних заходів Президенту України, Верховній Раді України, Конституційному Суду України, Верховному Суду України, Генеральному Прокурору України, Державному бюро розслідувань України. 17 вересня 2019 року ОСОБА_1 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доповнення до позовної заяви, в яких змінив процесуальний статус ОСОБА_2.та визначив його як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 листопада 2019 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 16 грудня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення її недоліків (надання документа про сплату судового збору або копії документа, який надає пільги щодо його сплати). На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, скаржником надано копію посвідчення постраждалого учасника Революції Гідності серії А № 0469 від 17 вересня 2019 року. Скаржником усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 16 грудня 2019 року, у встановлений судом строк. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 13 січня 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 листопада 2019 року. 10 березня 2020 року від ОСОБА_1 до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Анцупової Т. О., Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчук В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. від участі в розгляді справи № 9901/485/19. В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 посилається на рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, яким визнано неконституційним пункт 7 зазначеного розділу, про ліквідацію Верховного Суду України. Позивач вважає, що визнання неконституційним пункту 7 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIIIна підставі рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, має наслідком неконституційний та незаконний спосіб утворення та діяльності Верховного Суду, який не діє, як Верховний Суд України, передбачений положеннями статті 125 офіційно оприлюдненої Конституції України, оскільки замість нього діють 4 касаційні суди та Велика Палата не передбачені Розділом VIII офіційно оприлюдненої Конституції України. Скаржник стверджує, що після 15 грудня 2017 року у штаті Верховного Суду України уже були судді, тому вважає, що другий конкурс до найвищої судової установи призначався, серед іншого, на вакансії, яких не було. Відповідно до статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Перевіривши наведені ОСОБА_1 доводи на обґрунтування заяви про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке. Відповідно частини другої статті 125 Конституції України Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України. ЄСПЛ у пункті 24 рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України» наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі «Leo Zand v. Austria» (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)». Частиною другою статті 37 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», передбачено, що за винятком двох пунктів розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» набрав чинності 30 вересня 2016 року, Велика Палата діє у складі Верховного Суду. Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду, до складу якого входить двадцять один суддя Верховного Суду. За правилами частини третьої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, ВККС, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Частиною третьою статті 23 КАС України встановлено, що у випадках, визначених цим Кодексом, Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції. Відповідно до пункту 1 статті 150 Конституції України доповноважень Конституційного Суду України належить: вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII „Прикінцеві та перехідні положення" Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ дійшов висновку, що вилучення слова «України» - власної назви держави - із словесної конструкції «Верховний Суд України» не вплинуло на конституційний статус цього органу державної влади». У абзаці п`ятому пункту 7 Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 підкреслено, що «Конституційний Суд України вважає, що «Закон № 1401 не порушив принципу інституційної безперервності функціонування найвищого інституту судової влади, який після набрання чинності Законом № 1401 продовжує діяти під назвою «Верховний Суд». Отже, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції є судом, установленим законом, для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 до Верховної Ради України, треті особи: ОСОБА_2 , Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 листопада 2019 року. Вирішуючи у цьому провадженні питання про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Анцупової Т. О., Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчук В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. від участі в розгляді справи за позовом ОСОБА_1 та постановляючи за наслідками розгляду цього питання зазначену ухвалу, Велика Палата Верховного Суду з того, що закріплені у параграфі 2 глави 2 розділу І та частини сьомої статті 40 КАС України правила інстанційної юрисдикції й порядок вирішення заявленого відводу для вирішення питання про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду, іншого суду законодавством не встановлено. Посилання ОСОБА_1 на існування обґрунтованих сумнівів у можливості суддів Великої Палати Верховного Суду розглядати його справу через визнання неконституційною ліквідації Верховного Суду України не доводить упередженості суддів при розгляді саме цієї справи. Крім того, з предмета та меж перегляду в цій справі не простежується будь-яка залежність чи взаємозв`язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість або необ`єктивність суддів, яким заявлено відвід. Отже, обставини, наведені скаржником на обґрунтування заяви про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження. Тому відсутні підстави для висновку про наявність визначених статтею 36 КАС України та інших передумов для відводу суддів Великої Палати Верховного Суду. Окрім наведеного, Велика Палата Верховного Суду також бере до уваги, що в разі задоволення відводу суддям, перегляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 листопада 2019 року може не відбутися, оскільки формально не існуватиме складу суду, установленого для цього законом. За такої правової ситуації скаржник може бути позбавлений передбаченого статтею 6 Конвенції права на доступ до правосуддя. У поєднанні з наведеними вище аргументами настання такої ситуації є неприпустимим. Керуючись статтями 36, 40, 266 311, 321, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду УХВАЛИЛА: Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Анцупової Т. О., Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчук В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. від участі в розгляді справи № 9901/485/19 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, треті особи: ОСОБА_2 , Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Т. О. Анцупова Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко С. В. Бакуліна В. С. Князєв В. В. Британчук Л. М. Лобойко Ю. Л. Власов Н. П. Лященко М. І. Гриців О. Б. Прокопенко Д. А. Гудима Л. І. Рогач В. І. Данішевська О. С. Ткачук Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич О. С. Золотніков О. Г. Яновська