Постанова Київський апеляційний суд № 369/14903/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 березня 2020 року м. Київ Унікальний номер справи № 369/14903/18 Апеляційне провадження 22-ц/824/4535/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача: Махлай Л.Д., суддів: Кравець В.А., Мазурик О.Ф. при секретарі: Гойденко Д.В. сторони позивачі ОСОБА_1 ОСОБА_2 відповідачі ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Дубас Т.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа - Вишнева міська державна нотаріальна контора, про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Вишнева міська державна нотаріальна контора Київської області про поновлення записів про право власності на земельні ділянки, визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними та витребування земельних ділянок, в с т а н о в и в : у листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області, у якому просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:04:001:5184 та 3222486200:04:001:5186, площею 0,5 га кожна, що мають цільове призначення - для ведення фермерського господарства та знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Софіївсько-Борщагівська сільська рада; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 3222486200:04:001:5185 площею по 0,50 га, цільове призначення для ведення фермерського господарства, що розташована: Київська область, Києво-Святошинський район, Софіївсько-Борщагівська сільська рада посилаючись на те, що відповідачі незаконно оформили право власності на спірні земельні ділянки, і що саме він є законним власником цих ділянок. У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,5000 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0042, наданої для ведення фермерського господарства, що розташована: Київська область, Києво-Святошинський район, Софіївсько-Борщагівська сільська рада, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та посвідчений 27.12.2012 державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Біленець О.П. за реєстровим № 1-2258. В обгрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486200:04:001:5184 та 3222486200:04:001:5186, площею 0,5 га кожна. Ці земельні ділянки були складовими частинами земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:0042, площею 1,5000 га, що мала цільове призначення - для ведення фермерського господарства. Земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:04:001:0042 була передана безоплатно розпорядженням голови Києво-Святошинської РДА № 274 від 21.01.2010 у власність ОСОБА_5 . На підставі вказаного розпорядження 03.03.2010 на ім`я ОСОБА_5 видано державний акт серії ЯИ № 434494 на право власності на цю земельну ділянку. Проте рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.06.2014 визнано недійсним та скасовано розпорядження голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 1579 від 09.11.2009 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 3-м громадянам України членам фермерського господарства «Вашуп» (згідно додатку) для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради»; визнано недійсним та скасовано розпорядження голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 274 від 21.01.2010 «Про передачу і власність земельних ділянок трьом громадянам України - членам Фермерського господарства «Вашуп» для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради»; визнано недійсними та скасовано державні акти на право власності на земельні ділянки, які були надані громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі розпорядження голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 274 від 21.01.2010. З позову ОСОБА_3 він дізнався, що 27.12.2012 ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку площею 1,5000 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0042 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 27.12.2012 державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Біленець О.П. за реєстровим № 1-2258. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 17.11.2014 у справі № 369/6266/14-ц скасовано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.07.2014 про відмову у задоволенні позову ОСОБА_8 , визнано дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,5000 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0042, наданої для ведення фермерського господарства, що розташована: Київська обл., Києво-Святошинський район, Софіївсько-Борщагівська сільська рада, укладений 04.06.2014 між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 та визнано право власності за цю земельну ділянку за ОСОБА_8 . На підставі вказаного рішення суду ОСОБА_8 зареєстрував право власності на цю земельну ділянку та продав її ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим 15.04.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мартиненко В.О. за реєстровим №

435. Він у свою чергу, поділив зазначену земельну ділянку на три окремих частини, внаслідок чого було сформовано три земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:04:001:5184, 3222486200:04:001:5185 та 3222486200:04:001:5186, площею по 0,5 га кожна, що мають цільове призначення - для ведення фермерського господарства та продав ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5185, площею 0,5 га за договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим 06.10.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мартиненко В.О. за реєстровим № 1216. Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.10.2017 рішення Апеляційного суду Київської області від 17.11.2014 у справі № 369/6266/14-ц скасовано, та залишено без змін рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.07.2014. Позивач вказав, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 27.12.2012 є недійсним, так як ОСОБА_5 не був власником зазначеної земельної ділянки і не мав права її відчужувати. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у якому просили поновити записи про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_1 за № 14588050 від 17.05.2016 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5184, площею 0,5 га, що має цільове призначення - для ведення фермерського господарства та знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Софіївсько-Борщагівська сільська рада, та за № 14587438 від 17.05.2016 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5186, площею 0,5 га, що має цільове призначення - для ведення фермерського господарства та знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Софіївсько-Борщагівська сільська рада; поновити запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_2 за № 16765046 від 06.10.2016 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5185, площею 0,5 га, що має цільове призначення - для ведення фермерського господарства та знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Софіївсько-Борщагівська сільська рада; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486200:04:001:5184, 3222486200:04:001:5185 та 3222486200:04:001:5186, площею по 0,50 га кожна, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та посвідчений 24.10.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. за реєстровим № 6268; витребувати у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5184, площею 0,5 га та земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5186, площею 0,5 га; витребувати у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5185, площею 0,5 га. Вказаний позов обґрунтовано тими ж обставина, що і зустрічний позов ОСОБА_1 . Крім того, зазначено, що 07.11.2018 представником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №№ 144309497, 144327871 та 144330694, з якої вбачається, що 24.07.2018 державним реєстратором Київської філії КП КОР «Аквабіоресурси» Ісаєвим В.В. прийняті рішення за індексними номерами 42207948, 42205516 та 42208115, за наслідками яких скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за № № 14588050 та 14587438 від 17.05.2016, а також за № 16765046 від 06.10.2016 на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:04:001:5184, 3222486200:04:001:5185 та 3222486200:04:001:5186. При цьому підставами для скасування даних записів державним реєстратором вказано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.07.2014 у цивільній справі № 369/6266/14-ц. Проте, у справі № 369/6266/14-ц ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 участі не брали, судовими рішеннями у цій справі їх правовстановлюючі документи, на підставі яких за ними зареєстровано право власності на земельні ділянки не скасовувалися. На даний час не існує жодного судового рішення, яким би було скасовано правовстановлюючі документи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки. Наразі ОСОБА_3 21.09.2018 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,5000 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0042, а також на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.11.2014 у цивільній справі № 369/6266/14-ц зареєстрував за собою право власності на ці земельні ділянки. Номери записів про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно, 28030915, 28053878 та 28031520. У подальшому ОСОБА_3 відчужив ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24.10.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. за реєстраційним № 6268, спірні земельні ділянки, внаслідок чого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про право власності, відповідно, 28518101, 28518782 та 28519163. Усі ці дії здійснені ОСОБА_3 незважаючи на те, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 03.05.2018 на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.04.2018 у цивільній справі № 369/12814/17 внесені записи про обтяження у виді арешту нерухомого майна на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:04:001:5184, 3222486200:04:001:5185 та 3222486200:04:001:5186, і ці обтяження були припинені лише 22.10.2018 з використанням ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 12.07.2018 у цивільній справі № 759/7977/18, яка, в дійсності, ніякого відношення до скасування цих арештів не має. Відтак вони позбавлені належних їм прав на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:04:001:5184, 3222486200:04:001:5185 та 3222486200:04:001:5186. Ухвалою суду від 24.04.2019 позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду. Ухвалою суду від 30.01.2019 позов ОСОБА_1 та позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.12.2019 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 задоволено. Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,5000 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0042, наданої для ведення фермерського господарства, що розташована: Київська обл., Києво-Святошинський район, Софіївсько-Борщагівська сільська рада, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 27.12.2012. Поновлено записи про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_1 за № 14588050 від 17.05.2016 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5184, площею 0,5 га та за № 14587438 від 17.05.2016 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5186, площею 0,5 га. Поновлено запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5185, площею 0,5 га. Витребувувано у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5184, площею 0,5 га та земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5186, площею 0,5 га. Витребувано у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5185, площею 0,5 га в решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвали нове судове рішення про відмову у позові. Посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та суд розглянув позов до цього відповідача, не вручивши жодного разу судову повістку та не залучивши правонаступників. Суд не звернув уваги на те, що спірна земельна ділянка вибула з його володіння поза його волею, що підтверджується судовими рішеннями. ОСОБА_8 не мав права власності на земельну ділянку, проте продав її ОСОБА_1 , а відтак останній набув право власності на цю ділянку у незаконний спосіб. Суд не врахував хронологію подій. Відчуження земельної ділянки відбулося за півтора року до рішення суду, на яке послався суд та це рішення не стосується його прав чи обов`язків. Цим рішенням не визнавався недійсним договір купівлі - продажу, хоча ОСОБА_1 було відомо, на якій правовій підставі земельна ділянка належить ОСОБА_3 . Рішення Києво-Святошинського районного суду від 27.06.2014 не змінило правового статусу земельної ділянки та не вплинуло на права титульного власника - ОСОБА_3 , оскільки ухвалене через 1,5 роки після укладення договору купівлі - продажу від 27.12.2012. Крім того, визнання договору купівлі - продажу недійсним передбачає реституцію, повернення земельних ділянок до первісного власника - громади, проте суд витребував ці земельні ділянки на користь позивачів. ОСОБА_1 станом на 27.06.2014 достовірно знав про те, що спірна земельна ділянка належить ОСОБА_3 , але звернувся до суду з пропуском позовної давності, а суд безпідставно залишив без задоволення заяву про застосування наслідків спливу позовної давності. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 також подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвали нове судове рішення про відмову у позові. Посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не зазначив якими саме доказами підтверджується недотримання вимог законодавства при укладенні договору. На час укладення договору нотаріус перевіряла всі необхідні документи та він надав докази відплатного придбання майна, а тому вимоги про витребування від нього майна не можуть бути задоволені. Суд не врахував презумпцію дійсності правочину. Також вважає, що суд безпідставно залишив без задоволення заяву про застосування наслідків спливу позовної давності. Ухвалою суду від 25.02.2020 апеляційні скарги об`єднані в одне провадження. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 представник позивачів ОСОБА_9 просила апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін посилаючись на його законність та обгрунтованість. Зазначає, що доводи апелянта щодо правомірності набуття земельної ділянки безпідставні, оскільки судовим рішенням встановлено незаконність набуття у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_5 , то подальше відчуження ним цієї ділянки ОСОБА_3 за договором купівлі - продажу від 27.12.2012 суд правильно визнав недійсним. Оскільки недійсний правочин не породжує будь - яких наслідків, то ОСОБА_3 не міг за недійсним правочином набути право власності на спірну земельну ділянку та укладати подальші правочини щодо цієї земельної ділянки, а відтак суд правильно витребував цю земельну ділянку. Той факт, що ОСОБА_4 придбав цю ділянку за відплатним договором не позбавляє позивача права на витребування цієї ділянки. До того ж договір між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено у період дії обтяжень, накладених судом. До 21.09.2018 спірні земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були зареєстровані за ОСОБА_1 , а тому останній звернувся до суду за захистом порушеного права у межах строку позовної давності. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 представник позивачів ОСОБА_9 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін посилаючись на його законність та обгрунтованість. Зазначає, що суд першої інстанції не міг знати про смерть ОСОБА_5 , оскільки судові повістки поверталися з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Оскільки з апеляційної скарги стало відомо, що ОСОБА_5 помер до подачі позову, провадження в частині вимог до цього відповідача підлягає закриттю, проте не дає підстав для скасування рішення в іншій частині. Суд правомірно визнав договір купівлі - продажу, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 недійсним, оскільки на час вчинення цього правочину ОСОБА_5 не був власником спірної земельної ділянки та не мав права її відчужувати. Про порушення свого права на земельні ділянки позивачі дізналися 21.09.2018, коли запис про право власності було скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та звернулися до суду у межах позовної давності. У судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_10 та представник ОСОБА_4 - ОСОБА_11 підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити. Представник позивачів ОСОБА_9 просила апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Третя особа у судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомила у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у її відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:04:001:0042, площею 1,5000 га, яка розташована: Київська область, Києво-Святошинський район, Софіївсько-Борщагівська сільська рада передана безоплатно розпорядженням голови Києво-Святошинської РДА № 274 від 21.01.2010 для ведення фермерського господарства у власність ОСОБА_5 . На підставі вказаного розпорядження 03.03.2010 на ім`я ОСОБА_5 видано державний акт серії ЯИ № 434494 на право власності на цю земельну ділянку. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.06.2014, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06.10.2014 та ухвалою Вищого спеціалізовано суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 12.10.2016, у цивільній справі № 369/12426/13-ц за позовом ОСОБА_1 визнано недійсним та скасовано розпорядження голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 1579 від 09.11.2009 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 3-м громадянам України членам фермерського господарства «Вашуп» (згідно додатку) для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради»; визнано недійсним та скасовано розпорядження голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 274 від 21.01.2010 «Про передачу і власність земельних ділянок трьом громадянам України - членам Фермерського господарства «Вашуп» для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради»; визнано недійсними та скасовано державні акти на право власності на земельні ділянки, які були надані громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі розпорядження голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 274 від 21.01.2010. 27.12.2012 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,5000 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0042, який посвідчений 27.12.2012 державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Біленець О.П. за реєстровим № 1-2258. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 23.10.2017 земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:04:001:5184 та 3222486200:04:001:5186, площею по 0,5 га кожна зареєстровані на праві власності за ОСОБА_1 , а земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:04:001:5185 - за ОСОБА_2 . Рішенням Апеляційного суду Київської області від 17.11.2014 у справі № 369/6266/14-ц скасовано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.07.2014 та визнано дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,5000 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0042, наданої для ведення фермерського господарства, що розташована: Київська обл., Києво-Святошинський район, Софіївсько-Борщагівська сільська рада, укладений 04.06.2014 між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 та визнано право власності на цю земельну ділянку за ОСОБА_8 . На підставі вказаного рішення суду ОСОБА_8 зареєстрував за собою право власності на спірну земельну ділянку та продав її ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, який посвідчений 15.04.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мартиненко В.О. за реєстровим №

435. За заявою ОСОБА_1 від 15.04.2016 спірна земельна ділянка поділена на три окремих частини, внаслідок чого сформовано три земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:04:001:5184, 3222486200:04:001:5185 та 3222486200:04:001:5186, площею по 0,5 га кожна. 06.10.2016 ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5185, площею 0,5 га на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мартиненко В.О. за реєстровим № 1216. Рішенням Вищого спеціалізовано суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 11.10.2017 рішення Апеляційного суду Київської області від 17.11.2014 у справі № 369/6266/14-ц скасовано, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.07.2014, яким відмовлено ОСОБА_8 в позові залишено без змін. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №№ 144309497, 144327871 та 144330694 24.07.2018 державним реєстратором Київської філії комунального підприємства Київської обласної ради «Аквабіоресурси» Ісаєвим В.В. прийняті рішення за індексними номерами 42207948, 42205516 та 42208115, за наслідками яких скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за №№ 14588050 та 14587438 від 17.05.2016, а також за № 16765046 від 06.10.2016 на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:04:001:5184, 3222486200:04:001:5185 та 3222486200:04:001:5186. Підставами для скасування даних записів державним реєстратором вказано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.07.2014 у цивільній справі № 369/6266/14-ц. 21.09.2018 ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,5000 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0042 від 27.12.2012 та рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.07.2014 у цивільній справі № 369/6266/14-ц зареєстрував на своє ім`я право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:04:001:5184, 3222486200:04:001:5185 та 3222486200:04:001:5186. Номери записів про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно, 28030915, 28053878 та 28031520. 03.05.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.04.2018 у цивільній справі № 369/12814/17 внесено записи про обтяження у вигляді арешту нерухомого майна на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:04:001:5184, 3222486200:04:001:5185 та 3222486200:04:001:5186. 22.10.2018 зазначені обтяження на спірні земельні ділянки припинені на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 12.07.2018 у цивільній справі № 759/7977/18. 24.10.2018 ОСОБА_3 відчужив ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельних ділянок, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. за реєстраційним № 6268, земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:04:001:5184, 3222486200:04:001:5185 та 3222486200:04:001:5186, внаслідок чого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено записи про право власності, відповідно, 28518101, 28518782 та 28519163. Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання договору купівлі - продажу недійсним суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 не мав права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:0042 та, відповідно, не мав права відчужувати її ОСОБА_3 , а тому такий договір суперечить закону, зокрема, ст. 658 ЦК України. Правовстановлюючі документи (договори купівлі-продажу), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі яких за ними було зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:04:001:5184, 3222486200:04:001:5185 та 3222486200:04:001:5186 не визнавалися недійсними та не скасовувалися. Суд також виходив з того, що порушення прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки розпочалося з 21.09.2018, після скасованя у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про їх прав власності на ці земельні ділянки. Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. За матеріалами встановлено, що спірною є земельна ділянка площею 1,5000 га, яка розташована: Київська область, Києво-Святошинський район, Софіївсько-Борщагівська сільська рада. Зазначена земельна ділянка мала кадастровий номер 3222486200:04:001:0042, а надалі була поділена на три окремих частини, внаслідок чого сформовано три земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:04:001:5184, 3222486200:04:001:5185 та 3222486200:04:001:5186, площею по 0,5 га кожна, що мають цільове призначення - для ведення фермерського господарства. Відповідно до п. а ч. 1 ст. 17 ЗК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Спірна земельна ділянка на підставі розпорядження голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 274 від 21.01.2010 була передана у власність ОСОБА_5 . Проте надалі рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.06.2014, яке набрало законної сили, розпорядження голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 274 від 21.01.2010 визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на цю земельну ділянку, який видано ОСОБА_5 . Визнаннямнедійсним правовстановлюючого документа ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку анулювало правові наслідки розпорядження голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 274 від 21.01.2010, а відтак зазначена земельна ділянка мала б бути повернута у власність держави. Проте рішенням Апеляційного суду Київської області від 17.11.2014 за позовом ОСОБА_8 визнано дійсним договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладений 04.06.2014 між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 та визнано право власності на цю земельну ділянку за ОСОБА_8 . Після чого ОСОБА_8 зареєстрував за собою право власності на спірну земельну ділянку та продав її ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 15.04.2016. Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.10.2017 рішення Апеляційного суду Київської області від 17.11.2014 у справі № 369/6266/14-ц було скасовано, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.07.2014, яким відмовлено ОСОБА_8 у позові про визнання дійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки залишено без змін. Відповідно до с. 203 ЦК України зміст правочину не можу суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ч. 1 ст. 216 недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Положення ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У такому разі відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Одним із випадків, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України). За змістом зазначеної норми майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Суд першої інстанції не звернув уваги на правомірність набуття права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та залишив поза увагою ту обставину, що спірна земельна ділянка вибула із володіння власника, яким є держава, поза його волею. Першим одностороннім правочином, за яким спірна земельна ділянка вибула із державної власності є розпорядження голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 274 від 21.01.2010, яке рішенням суду, що набрало законної сили, визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на цю земельну ділянку, який видано ОСОБА_5 . Відтак всі наступні угоди щодо відчуження цієї земельної ділянки є такими, що укладені поза волею власника спірної земельної ділянки. Суд не звернув уваги на те, що належним позивачем у справі про витребування цієї земельної ділянки можуть бути відповідні державні органи, а не ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 . Оскільки рішеннями судів визнано незаконним передачу у власність ОСОБА_5 спірної земельної ділянки, а також відмовлено у позові ОСОБА_8 про визнання права власності на спірну земельну ділянку, подальше укладення договорів щодо відчуження цієї земельної ділянки, а також поділ такої ділянки на три самостійні земельні ділянки з окремими кадастровими номерами не змінює власника земельної ділянки, її цільового призначення та її цілісності. Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, застосувавши дану норму до спірних правовідносин суд не врахував, що власником спірних земельних ділянок є держава, а не позивачі, оскільки у встановленому законом порядку ця земельна ділянка будь - якій особі у власність не передавалася. Суд правильно зазначив, що ОСОБА_5 не був власником спірної земельної ділянки, оскільки його правовстановлюючий документ (державний акт на право власності на земельну ділянку) визнано недійсним та скасовано. Недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку є недійсним з моменту його видачі, відтак згідно з вимогами ст. 658 ЦК України ОСОБА_5 не мав права відчужувати її ОСОБА_3 . Разом з тим, суд не врахував, що ні ОСОБА_5 , ні будь - хто інший не мав права розпоряджатися спірною земельною ділянкою, натомість без згоди власника (держави) відносно зазначеної земельної ділянки продовжувалися укладатися договори купівлі - продажу. За вказаних обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові. Сама по собі та обставина, що у реєстрі прав на нерухоме майно титульними власниками було зазначено позивачів не дає права цим особам на витребування земельних ділянок на свою користь, оскільки за обставинами справи встановлено, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_8 проведена за рішенням суду, яке скасоване. ОСОБА_1 же отримав цю земельну ділянку за договором купівлі-продажу від 15.04.2016, укладеним з ОСОБА_8 , який фактично не мав права на її відчуження, оскільки не набув права власності на зазначену земельну ділянку у встановленому законом порядку. За вказаних обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позовах. Крім того, при апеляційному розгляді встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до подачі позову. Відповідно до ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Фізична особа, яка не має цивільної правоздатності не може бути стороною у справі (ст. 46 ЦПК України). Відтак позивачі звернулися з позовом до особи, яка не мала правоздатності та не могла бути стороною у справі. Оскільки заміна сторони у справі можлива лише, якщо смерть особи наступила після відкриття провадження у справі, то в даному випадку заміна відповідача на належного не може бути проведена, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_5 підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційні скарги підлягають задоволенню судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з позивачів. Судовий збір за подачу апеляційної скарги становить 15 394,90 грн (8 810 грн з вимог майнового характеру + 704,80 грн + 704,80 грн з вимог немайнового характеру) *150 %). Зазначена сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 . Позовні вимоги ОСОБА_2 стосувалися лише однієї земельної ділянки. Оскільки земельні ділянки мають однакову ціну з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір у сумі 5 461 грн ((8 810:3+704,80:2+704,80:2)*150 %)). Решта судового збору 9 933,90 грн підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_1 . Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 255, ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2019 року скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Вишнева міська державна нотаріальна контора Київської області про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним відмовити. У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Вишнева міська державна нотаріальна контора Київської області про поновлення записів про право власності на земельні ділянки, визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними та витребування земельних ділянок відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РПОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 15 394,90 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 9 933,90 грн. Стягнути з ОСОБА_2 , РПОКПП НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 5 461 грн. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_5 закрити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду з підстав, викладених у ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови виготовлений 10.03.2020. Головуючий Л. Д. Махлай Судді В. А. Кравець О. Ф. Мазурик