Постанова 4824 № 761/14957/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа 761/14957/19 Головуючий у І-й інстанції - Піхур О.В. апеляційне провадження № 22-ц/824/3889/2020 Доповідач Заришняк Г.М П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2020 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Заришняк Г.М. Суддів - Мараєвої Н.Є., Рубан С.М. при секретарі - Діденку А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, третя особа: Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої незаконним утриманням податку з пенсії,- В С Т А Н О В И В : В квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, третя особа: Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої незаконним утриманням податку з пенсії. В обґрунтування позову вказував, що ОСОБА_1 з березня 2008 року перебуває на обліку в Лівобережному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. З 01.07.2014р. податок на доходи фізичних осіб та військовий збір справлявся органами Пенсійного фонду України з сум пенсії або щомісячного довічного грошового утримання відповідно до вимог підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 та пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України. Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 року № 1-р/2018 визнано положення підпункту 164.2.19 ст. 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування пенсій громадян такими, що не відповідають Конституції України, у зв`язку з чим вказані норми втратили силу. Тому позивач просив суд стягнути з Державного Бюджету України на його користь шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України 135 455,24 гривень збитків, завданих законом, що визнаний неконституційним, та відшкодувати за рахунок відповідача суму сплаченого ним судового збору в розмірі 1354,55 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 позов було задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України 135 455,24 грн. шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним, та відшкодовано судові витрати в розмірі 1 354,55 грн. В апеляційній скарзі представник Головного управління Державної казначейської служби України, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі повністю. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вказує на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники відповідача підтримали подану апеляційну скаргу з підстав доводів, викладених в ній. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечувала, вважаючи рішення суду законним. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. З матеріалів справи слідує, що позивач з березня 2008 року перебуває на обліку в Лівобережному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримував пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. На підставі підпункту 164.2.19 пункту 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України за період з 01.07.2014 року по 27.02.2018 року здійснено відрахування з призначеної пенсії ОСОБА_1 в розмірі 135 455,24 грн. Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. Положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин. Згідно з ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Відповідно до п. 7 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади. Публічно-правовим вважається спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Законодавець урегулював питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними нормативно-правовими актами. Судом встановлено, що предметом судового розгляду є вимога позивача, який отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р., про стягнення з Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби України збитків в сумі 135 455,24 грн., завданих позивачеві внаслідок прийняття Верховною Радою України неконституційного закону щодо оподаткування щомісячної пенсії, у зв`язку з чим останньому завдано майнової шкоди у вигляді утриманого податку з доходів фізичних осіб. Оскільки спір виник після звільнення публічного службовця з посади, однак пов`язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі, тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення публічної служби. Аналогічний висновок у подібних правовідносинах зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 року у справі №757/70264/17-ц (провадження №14-360цс18) та у постанові від 05.06.2019 року у справі №686/23445/17 (провадження №14-162цс19), Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 05.09.2019 року у справі №686/6775/18, які також стосуються стягнення збитків з держави на користь осіб, які проходили публічну службу у зв`язку із прийняттям неконституційного акту. Указане залишилось поза увагою суду першої інстанції, який не дослідивши питання юрисдикційності спору, помилково розглянув справу в порядку цивільного судочинства. За правилом ч.1.2 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Враховуючи наведене, рішення суду підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі. За змістом ч.4 ст. 377 ЦПК України, у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору Колегія суддів роз`яснила представнику позивача вказані вимоги процесуального закону. Керуючись ст.ст. 367, 374, 377, 382 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника Головного управління Державної казначейської служби України - задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року скасувати, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, третя особа: Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої незаконним утриманням податку з пенсії, - закрити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови виготовлений 10 березня 2020 року. Головуючий: Судді: КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа 761/14957/19 Головуючий у І-й інстанції - Піхур О.В. апеляційне провадження № 22-ц/824/3889/2020 Доповідач Заришняк Г.М П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2020 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Заришняк Г.М. Суддів - Мараєвої Н.Є., Рубан С.М. при секретарі - Діденку А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, третя особа: Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої незаконним утриманням податку з пенсії,- В С Т А Н О В И В : На підставі ст.ст. 268,383 ЦПК України, апеляційний суд проголошує вступну та резолютивну частину постанови. Керуючись ст.ст. 367, 374, 377, 382 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника Головного управління Державної казначейської служби України - задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року скасувати, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, третя особа: Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої незаконним утриманням податку з пенсії, - закрити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий: Судді: