Постанова Київський апеляційний суд № 761/13492/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/13492/22 № апеляційного провадження: 22-ц/824/12482/2023 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Болотова Є.В., суддів: Кулікової С.В., Музичко С.Г., при секретарі Пановій К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відшкодування матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 червня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Притули Н.Г.,- встановив: У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом. Позивач просив стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання з відповідного рахунку Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, відшкодування заподіяної за період з 01 квітня 2015 року по 30 серпня 2017 року (включно) майнової шкоди в розмірі 341 523 грн 30 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушені пенсійні права ОСОБА_1 через заподіяння матеріальної шкоди, завданої законом, який судом визнаний неконституційним. До суду звернувсячерез неотримання від Держави України в особі Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щомісячної пенсії. Вважав, що вказана сума є збитками на підставі положень ст. ст. 22, 1175 ЦК України. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 листопада 2022 року закрито провадження у справі. Постановою Київського апеляційного суду від 08 березня 2023 року ухвалу від 09 листопада 2022 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 червня 2023 рокуу задоволенні названого позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу представник ГУ ДКС України у м. Києві зазначила, що апеляційну скаргу вважає необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду від 05 червня 2023 року законним та вмотивованим. Просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. У відзиві на апеляційну скаргу представник ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 червня 2023 року залишити без змін. Представник ГУ ДКС України у місті Києві заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. На адресу Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд апеляційної скарги без його участі. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ГУ ДКС України у місті Києві, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягають частковому задоволенню. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що дії Управління Пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва відповідають вимогам закону, а ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги. Проте повністю з такими висновками суду погодитись не можна. Встановлено, що з 16 листопада 2004 року по 20 травня 2020 року позивач працював на посаді судді Васильківського міськрайонного суду Київської області. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначив, що перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (Солом`янський район) в м. Києві і отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з 01 жовтня 2011 року по 31 березня 2015 року та з 01 жовтня 2017 року по 31 грудня 2019 року. Оскільки пенсія виплачувалася не в повному обсязі, позивач просив відшкодувати йому завдані збитки. Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України або ГПК України віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Відповідно до ч. 4 ст. 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року у справі № 757/60260/19-ц (провадження № 61-739 св 23) вказано, що: « ОСОБА_2 , звертаючись до суду із позовом, який в подальшому було уточнено, вказував на те, що йому завдано шкоду у зв`язку з протиправною бездіяльністю КМУ щодо непроведення йому перерахунку відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру». Указані положення закону визнано неконституційними. Предметом спору є майнова шкода, розмір якої дорівнює розміру недоотриманої пенсії, передбаченої ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру». Вирішення цього спору по суті буде залежати від правомірності нарахування та виплати позивачу недоотриманої пенсії, а такі правовідносини за своїм змістом є публічно-правовими та ґрунтуються на нормах публічного права, а тому мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсій та інших соціальних виплат, є публічно-правовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Тобто за вказаною позовною вимогою між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачу, а отже, такий спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства». Подібний правовий висновок щодо юрисдикції спору викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 750/1668/17 (провадження № 14-599цс18), від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19), у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 295/15069/21-ц (провадження № 61-6402 св 22). Так, звертаючись до суду загальної юрисдикції з даним позовом, ОСОБА_1 заявляє вимоги до відповідача стосовно порушення його пенсійних прав як особи, що перебувала на посаді державної служби. Отже, в даному випадку, вбачається, що вказані вимоги позову стосуються спору у сфері публічно-правових відносин, які, у відповідності до положень ст.ст. 19, 20 КАС України, не підлягають розгляду в судах в порядку цивільного судочинства. Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених ст.ст. 255 та 257 цього Кодексу. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 червня 2023 року слід скасувати із закриттям провадження у справі. Керуючись ст. ст. 367, 374, 377, 382, 384 Цивільного процесуального кодексу України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 червня 2023 року скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відшкодування матеріальної шкоди закрити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення. Повний текст складено 08 грудня 2023 року. Суддя-доповідач Є.В. Болотов Судді: С.В. Кулікова С.Г. Музичко