Постанова 4855 № 640/2265/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2265/22 Суддя першої інстанції: Вовк П.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 вересня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Горяйнова А.М., суддів - Файдюка В.В. та Шелест С.Б., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2022 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИЛА: У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які полягають у ненарахуванні та у невиплаті пенсії за періоди з травня 2018 року по грудень 2018 року та з січня 2021 року по листопад 2021 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити пенсію за минулі періоди з травня 2018 року по грудень 2018 року та з січня 2021 року по листопад 2021 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2022 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за періоди з червня 2018 року по листопад 2018 року та з лютого 2021 року по жовтень 2021 року; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити пенсію ОСОБА_1 за минулі періоди з червня 2018 року по листопад 2018 року та з лютого 2021 року по жовтень 2021 року. Також рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2022 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 992 грн 40 коп. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Відповідач в апеляційній скарзі додатково вказує на те, що стягнення за рахунок його бюджетних асигнувань судового збору не узгоджується з вимогами ст. 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від ОСОБА_1 не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2022 року - без змін, виходячи з такого. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 03 жовтня 2016 року № 0000001564. Позивач з березня 2017 року перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як внутрішньо переміщена особа. Згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 11 листопада 2021 року № 2600-0213-8/179719 у періоди з червня 2018 року по листопад 2018 року та з лютого 2021 року по жовтень 2021 року ОСОБА_1 не було виплачено пенсії. Не погоджуючись із діями Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом. Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві у відзиві на позову заяву зазначило, що позивачу нараховано пенсію за період з 01 лютого до 31 жовтня 2018 року в розмірі 18115 грн 00 коп, цей борг обліковується окремо та буде виплачуватися в окремому порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно було вчинено дії щодо припинення виплати позивачу пенсії у періоди з червня 2018 року по листопад 2018 року та з лютого 2021 року по жовтень 2021 року. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з ч. 1 ст. 47 вказаного Закону пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Питання виплати пенсій за минулий період врегульовані ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка передбачає, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Особливості виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам визначаються також іншими нормативно-правовими актами, а саме - Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, а також постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. Згідно з п.п. 4, 5, 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. Для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред`являється оригінал такої довідки. За результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї або інших документів, визначених в абзацах другому і третьому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати. Також п. 15 вказаного Порядку у редакції зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335, передбачав, що орган, який здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. У подальшому рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року у справі № 640/18720/18, що залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року, визнано протиправним та нечинним пп. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335 в частині, що стосується сум невиплачених пенсій. Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 788 (набула чинності 30 серпня 2019 року) було внесено зміни до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та доповнено його новим абзацом, який передбачає, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Окремий порядок виплати заборгованості пенсії внутрішньо переміщеним особам, яка утворилася до місяця відновлення її виплати, залишається не визначеним. Разом з тим відсутність механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти ОСОБА_1 права на отримання належних йому сум пенсії по інвалідності за періоди з червня 2018 року по листопад 2018 року та з лютого 2021 року по жовтень 2021 року. Також колегія суддів наголошує на тому, що нормативно-правовим актом, який визначає порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням є Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих цим Законом, можуть застосовуватись виключно за умови, якщо вони не суперечать йому. Як раніше зазначалося, Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлює обмеження щодо виплати пенсії за минулий час виключно шляхом визначення періоду, за який відповідні суми можуть бути виплачені пенсіонеру: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини та без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень. Відкладення виплати нарахованих сум пенсії за минулий час Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» не передбачено. З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 має право на отримання пенсії за минулий час - з дня припинення виплати пенсії і до місяця, з якого виплату пенсії було поновлено. Отже, суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що напрями використання коштів Пенсійного фонду України визначені у ст. 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка не передбачає можливості здійснення витрат на сплату судового збору. Оцінюючи доводи Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неможливості фінансування витрат для відшкодування позивачу судового збору, колегія суддів враховує, що згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду. Таким чином вказаний Закон прямо передбачає можливість використання коштів на фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду. Додатково колегія суддів наголошує на тому, що спеціальною нормою права, яка регулює порядок розподілу судових витрат, є ст. 139 КАС України, яка прямо передбачає, що судові витрати позивача, понесені у зв`язку з розглядом цієї справи, належить стягнути саме за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Отже, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 30 травня 2022 року, та не можуть бути підставою для його скасування. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2022 року - без змін. Керуючись ст.ст. 139, 238, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач А.М. Горяйнов Судді В.В. Файдюк С.Б. Шелест