Ухвала КАС ВС № 640/6040/19

УХВАЛА 11 березня 2020 року Київ справа №640/6040/19 адміністративне провадження №К/9901/4802/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі № 640/6040/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за участю третьої особи - Державного підприємства "Енергоринок", про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" (далі - позивач, ТОВ «ЛЕО») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, НКРЕКП), третя особа ДП "Енергоринок", де просили: - визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо не прийняття постанови про врахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" суми дотаційних сертифікатів при розрахунку оптової ринкової ціни на електроенергію згідно з установленим законодавством порядком для компенсації втрат від постачання електричної енергії пільговим категоріям споживачів, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, за період листопад - грудень 2014 року та січень - березень 2015 року; - зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийняти постанову, в якій: - врахувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" суми дотаційних сертифікатів у розмірі 557 138 900,00 грн. при розрахунку оптової ринкової ціни на електроенергію згідно з установленим законодавством порядком для компенсації втрат від постачання електричної енергії пільговим категоріям споживачів, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, за період листопад - грудень 2014 року та січень - березень 2015 року; - суму коштів недоотриманої компенсації втрат від постачання електричної енергії пільговим категоріям споживачів за періоди листопад - грудень 2014 року та січень - березень 2015 року у розмірі 557 138 900,00 грн, крім того ПДВ в розмірі 111 427 780,00 грн, а загалом 668 566 680,00 грн» компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" шляхом зарахування (спрямування) зазначеної суми на погашення розстроченої заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" згідно з графіками погашення заборгованості за ухвалою Господарського суду Харківської області від 10 травня 2017 року (з урахуванням ухвали Господарського суду Харківської області від 29 травня 2018 року) у справі № 922/1344/15 та за ухвалою Господарського суду Луганської області від 19 вересня 2016 року у справі № 913/282/16 (з урахуванням постанови Донецького апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2016 року). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2019 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2019 року скасовано. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за участю третьої особи Державного підприємства "Енергоринок", про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ «ЛЕО» звернулося до Верхового Суду із касаційною скаргою. За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах 2 і 3 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Підставою перегляду оскаржуваного судового рішення скаржник зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. На підтвердження таких доводів ТОВ «ЛЕО», зокрема, зазначили, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 122 КАС України в частині розгляду питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду. Так, скаржником зазначено, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 805/1225/15-а та від 24 жовтня 2018 року у справі № 805/1224/15-а, обставини яких є аналогічними обставинам у цій справі, де при вирішенні вказаних справ Верховним Судом питання строку звернення до суду не розглядалося. А відтак, посилаються на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права в частині строку звернення до суду та поважності причин пропуску такого строку у подібних правовідносинах. З приводу зазначеного, колегія суддів вказує, що зі змісту постанов Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 805/1225/15-а та від 24 жовтня 2018 року у справі № 805/1224/15-а слідує, що позивачі у цих справах звернулися до суду за захистом своїх порушених прав у квітні 2015 року, тобто з дотриманням передбачених статтею 122 КАС України меж строку звернення до суду. Таким чином, посилання скаржника, що в наведених судових рішеннях Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами питання дотримання позивачами строку звернення до суду не розглядалися, а відтак відсутні підстави для розгляду судом такого питання і у справі № 640/6040/19, є необґрунтованими. Щодо доводів про те, що про порушення своїх прав скаржник дізнався лише після ознайомлення з постановою Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 805/1225/15-а, оскільки саме у вказаній постанові міститься висновок про рекомендаційний характер рішення РНБО та твердження про існування об`єктивної неможливості звернення до адміністративного суду у строк, встановлений процесуальним законодавством у зв`язку із добросовісним виконанням позивачем рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року № 876 та обмеженнями, встановленими Протоколом наради НКРЕКП від 30 січня 2015 року № 2/17.2/39-15, як поважної причини пропуску строку звернення до суду. Судами першої та апеляційної інстанцій була встановлена обізнаність позивача про те, що відповідачем - НКРЕКП щомісячно надавались відповідні дотації від постачання електроенергії пільговим категоріям споживачів за період листопад-грудень 2014 року та січень-березень 2015 року, що знаходяться на контрольованій території, що підтверджується постановами НКРЕКП: від 29 жовтня 2014 року № 194; від 27 листопада 2014 року № 410; від 29 грудня 2014 року № 1053; від 30 січня 2015 року № 95 та від 26 лютого 2015 №

225. Вищезазначені постанови НКРЕКП щодо врахування сум дотаційних сертифікатів по контрольованій території Луганській області ТОВ «ЛЕО» не оскаржувалися. Отже, позивачу у листопаді 2014 року, грудні 2014 року, січні 2015 року, лютому 2015 року та березні 2015 року було достовірно відомо про факт неотримання відповідних щомісячних дотацій від постачання електричної енергії пільговим категоріям споживачів, що знаходяться на неконтрольованій території. Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що добровільне виконання рішення РНБО не є об`єктивно непереборними, такими, що не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом або пов`язаними з дійсно істотними перешкодами причинами пропуску строку звернення до суду за захистом порушених прав. При цьому, скаржником у касаційній скарзі не наведено умотивованих доводів неправильного застосування судом апеляційної інстанції вказаних приписів статті 122 КАС України, а аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, з посиланням на неповне з`ясування судом обставин справи. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга ТОВ «ЛЕО» підлягає поверненню, як така, що не містить підстави касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року підлягає. Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за участю третьої особи - Державного підприємства "Енергоринок", про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. ........................... Л.О. Єресько Суддя Верховного Суду