Ухвала КАС ВС № 640/18697/20

УХВАЛА 29 червня 2021 року м. Київ справа № 640/18697/20 адміністративне провадження № К/9901/17371/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Калашнікової О.В., суддів: Білак М.В., Губської О.А., перевірив касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №640/18697/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» (далі - ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги») звернулося до суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), в якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття ним відповідних змін до постанов НКРЕКП від 05 жовтня 2018 року №1176 «Про затвердження Методики розрахунку тарифу на послуги постачальника універсальних послуг» та №1177 «Про затвердження Порядку формування цін на універсальні послуги»; стягнути з Державного бюджету України через ДКС України 3 261 575,00 грн у рахунок відшкодування шкоди (збитків), завданих НКРЕКП. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність НКРЕКП щодо не прийняття відповідних змін до постанов НКРЕКП від 05 жовтня 2018 року №1176 «Про затвердження Методики розрахунку тарифу на послуги постачальника універсальних послуг» та №1177 «Про затвердження Порядку формування цін на універсальні послуги». Стягнуто з Державного бюджету України через ДКС України на користь ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» 3 261 575,00 грн у рахунок відшкодування шкоди (збитків), завданих НКРЕКП. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 грудня 2020 року в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ТОВ «ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ 3 261 575,00 грн в рахунок відшкодування шкоди (збитків), завданих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в цій частині. У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 грудня 2020 року залишити без змін. Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року. Заявник, посилаючись неправильне неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить переглянути і скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі. Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху в зв`язку зі сплатою судового збору в неповному обсязі. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. На виконання цієї ухвали та в межах встановленого у ній строку, скаржник направив до суду клопотання та платіжне доручення №703 від 04 червня 2021 року, а тому касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, що дає змогу суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження. Під час повторної перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що доводи касаційної скарги викладені у спосіб, який унеможливлює встановити по якій саме підставі оскаржується судові рішення в касаційному порядку. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Скаржник підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо наявності або відсутності бездіяльності з боку Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг в частині прийняття відповідних змін до нормативно-правового акту, як у індивідуальному спорі. Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду та яку, на думку скаржника, судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі. Всупереч вищенаведеного, скаржником не зазначено конкретну норму права, яку застосовано судами попередніх інстанцій неправильно та щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Також скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Проте касаційна скарга не містить посилання на відповідні норми частини другої та третьої статті 353 КАС України, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. У тексті касаційної скарги містяться посилання на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду. В той же час, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Однак, оскільки такі посилання наведені без взаємозв`язку із конкретним підпунктом частини четвертої статті 328 КАС України, Суд не бере такі до уваги. При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження так само, як і норму права щодо, якої на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України). Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №640/18697/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів - повернути особі, яка її подала. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Судді О.В. Калашнікова М.В. Білак О.А. Губська