Постанова 4855 № 640/18697/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18697/20 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючий суддя: Черпіцька Л.Т. судді: Пилипенко О.Є. Собків Я.М. за участю секретаря: Зуєнка Д.П. за участю сторін: представника позивача Лісняк І.Є., представника позивача Білоус К.О., представника відповідача Смикалов В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від "30" грудня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів , В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа - Державна казначейська служба України, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило: - визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо не прийняття відповідних змін до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 05.10.2018 №1176 «Про затвердження Методики розрахунку тарифу на послуги постачальника універсальних послуг» та №1177 «Про затвердження Порядку формування цін на універсальні послуги»; - стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ТОВ «ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ 3 261 575,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди (збитків), завданих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. У обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач після внесення, постановою від 28.02.2020 №516, змін до Правил ринку, затверджених постановою від 14.03.2018 № 307, якими запроваджено новий підхід до формування платежів за небаланси та балансуючу енергію, а також значно розширено діапазон відхилення ціни Балансуючого ринку від ціни на Ринку на добу наперед, що значно підвищило витрати постачальників на врегулювання небалансів мав внести відповідні зміни до постанов від 05.10.2018 №1176 «Про затвердження Методики розрахунку тарифу на послуги постачальника універсальних послуг» та №1177 «Про затвердження Порядку формування цін на універсальні послуги», якими врегульовано питання ціноутворення для постачальників універсальних послуг та не передбачено механізмів щодо компенсації витрат, пов`язаних із платою за небаланси. Також позивач зазначив про те, що у зв`язку з не виконанням відповідачем свого обов`язку щодо внесення змін до вказаних постанов та врегулювання механізмів щодо компенсації витрат, пов`язаних із платою за небаланси йому було завдано значні матеріальні збитки. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 грудня 2020 р. позов задоволено. Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність у зв`язку з невнесенням відповідних змін до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 05.10.2018 №1176 «Про затвердження Методики розрахунку тарифу на послуги постачальника універсальних послуг» та №1177 «Про затвердження Порядку формування цін на універсальні послуги» після запровадження внесення змін постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.02.2020 №516 «Про затвердження Змін до Правил ринку» змін до Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №307 щодо запровадження нового підходу до формування платежів за небаланси та балансуючу енергію, а також значного розширення діапазону відхилення ціни Балансуючого ринку від ціни на Ринку на добу наперед, що значно підвищило витрати постачальників на врегулювання небалансів. Також суд першої інстанції зазначив, що небаланс електричної енергії виникає як різниця між замовленим погодинним обсягом купівлі електроенергії та фактичним погодинним обсягом спожитим споживачами, тому витрати на його покриття є саме збитком, який несе суб`єкт підприємницької діяльності, оскільки він є частиною вартості послуг, які надає постачальник універсальних послуг. Відповідач доказів на спростування понесення позивачем витрат за період з березня по серпень 2020 року у розмірі 3 261 575 грн. на покриття небалансів електричної енергії, які виникли у зв`язку з внесенням постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.02.2020 № 516 «Про затвердження Змін до Правил ринку» змін до Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №307 суду не надав, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь позивача 3 261 575 грн. в рахунок відшкодування шкоди (збитків), завданих відповідачем, підлягають до задоволення. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову. Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції без дотримання норм процесуального права, через не проведення судового засідання 24.12.2020 обмежив права відповідача на доведення правової позиції у судових дебатах, а саме, що НКРЕКП діє в межах повноважень, чим порушив принципи правосуддя, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом та прийняв рішення в порядку письмового провадження без наявних на те причин та за відсутності заявлених клопотань від учасників справи. Відповідач зазначив, що вирішення питання щодо визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у не прийнятті відповідних змін виходить за межі повноважень суду визначених статтею 242 КАС України, є грубим втручанням у дискреційні повноваження Регулятора, оскільки суд не вправі перебирати на себе компетенцію державного органу шляхом зобов`язання вчинити дії, повноваження на які надано НКРЕКП законами України «Про ринок електричної енергії» та «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг». Також скаржник вказав, що суд першої інстанції не встановив, що позивач у позовній заяві не зазначав, яким чином визнання протиправною бездіяльності відповідача призведе до поновлення його прав. Вимоги щодо зобов`язання вчинити певні дії, як наслідок визнання протиправною бездіяльності, позовна заява не містила. Отже, суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими. Крім того, скаржник зазначив, що суд першої інстанції не встановив, що ні Методика розрахунку тарифу на послуги постачальника універсальних послуг, затвердженої постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1176, ні Порядок формування цін на універсальні послуги, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1177, не оскаржувались позивачем. Більш того, через проведення судового засідання у даній справі по суті в порядку письмового провадження без представника НКРЕКП, суд не дослідив вже внесені зміни до Порядку № 1176 в межах дискреційних повноважень Постановою від 09.12.2020 № 2387, якими враховані додаткові витрати на оплату небалансів, та можливість НКРЕКП врахування небалансів електричної енергії під час проведення перевірок, суд першої інстанції передчасно прийняв рішення про задоволення позовних вимог. Також суд при винесенні оскаржуваного рішення не встановив факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив скаргу залишити без задоволення, рішення - без змін. Відповідно до частини першої ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" отримано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 № 429 та відповідно до пункту 13 Прикінцеві та перехідні положень та статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» воно здійснює постачання електричної енергії, як постачальник універсальних послуг. Пунктами 5.16.1 та 5.16.2 статті 5.16 Правил ринку затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 (в редакції чинній до 01.03.2020) встановлено, що для кожної СВБ (сторона, відповідальна за баланс) АР (адміністратор рахунку) обчислює належні дебети або кредити відповідно до її небалансів електричної енергії. Дебет/кредит у всіх випадках дорівнює небалансу електричної енергії, помноженому на ціну небалансу електричної енергії, тобто CIEQ b,d = IMSP z,t ґ IEQ b,z,t. Позитивне значення CIEQ b,z,t означає кредит для СВБ, тоді як негативне значення означає дебет СВБ незалежно від напряму небалансу електричної енергії системи. Відповідно до пункту 10.11 Прикінцевих та перехідних положень вказаних Правил ринку протягом першого року функціонування РДН для виробників електричної енергії, крім мікро-, міні-, малих гідроелектростанцій та електричних станцій, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, у кожному розрахунковому періоді доби постачання гранична нижня межа обов`язкової заявки щодо продажу електричної енергії на РДН становить 10 відсотків від сумарного обсягу відпуску електричної енергії всіма одиницями відпуску такого виробника в цьому розрахунковому періоді. ОСП забезпечує щодекадну перевірку дотримання учасниками ринку вимоги цього абзацу та повідомляє Регулятору про випадки її порушення учасниками ринку. Зазначена вимога застосовується окремо для кожної торгової зони, визначеної ОСП відповідно до цих Правил та погодженої Регулятором. До синхронізації ОЕС України з об`єднаннями енергетичних систем держав - членів Європейського Союзу (Європейське співтовариство операторів магістральних мереж в електроенергетиці ENTSO-E) учасники ринку у своїх заявках на балансуючу електричну енергію зобов`язані вказувати ціну не менше від значення 55 % від ціни на РДН на цей розрахунковий період та не більше 115 % від встановленого обмеження ціни на РДН на цей розрахунковий період. У разі подання ППБ пропозицій на балансуючу електричну енергію із ціною, що перебуває поза наведеним діапазоном, така заявка автоматично відхиляється системою управління ринком. 28.02.2020 Національною комісією, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до Законів України "Про ринок електричної енергії", «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» винесено постанову № 516 «Про затвердження Змін до Правил ринку», якою затверджено Зміни до Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307, зокрема: - пункт 15.16.2 викладено в наступній редакції: "5.16.2. Списання/нарахування за небаланс визначається за формулою де PDAM z,t - визначена на торгах на РДН ціна купівлі-продажу електричної енергії в зоні z для розрахункового періоду t, грн/МВт·год; K im = 0,05 - коефіцієнт ціни небалансу. Позитивне значення CIEQ b, z,t означає нарахування для СВБ (або списання для АР), тоді як негативне значення означає списання СВБ (або нарахування для АР) незалежно від напряму небалансу електричної енергії системи."; - пункту 10.11 викладено в наступній редакції: "10.11. Протягом першого року функціонування РДН для виробників електричної енергії, крім мікро-, міні-, малих гідроелектростанцій та електричних станцій, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, у кожному розрахунковому періоді доби постачання гранична нижня межа обов`язкової заявки щодо продажу електричної енергії на РДН становить 10 відсотків від сумарного обсягу відпуску електричної енергії всіма одиницями відпуску такого виробника в цьому розрахунковому періоді. ОСП забезпечує щодекадну перевірку дотримання учасниками ринку вимоги цього абзацу та повідомляє Регулятору про випадки її порушення учасниками ринку. Зазначена вимога застосовується окремо для кожної торгової зони, визначеної ОСП відповідно до цих Правил та погодженої Регулятором. До синхронізації ОЕС України з об`єднаннями енергетичних систем держав - членів Європейського Союзу (Європейське співтовариство операторів магістральних мереж в електроенергетиці ENTSO-E) учасники ринку у своїх заявках на балансуючу електричну енергію зобов`язані вказувати ціну не менше від значення 55 % від ціни на РДН на цей розрахунковий період та не більше 115 % від встановленого обмеження ціни на РДН на цей розрахунковий період. У разі подання ППБ пропозицій на балансуючу електричну енергію із ціною, що перебуває поза наведеним діапазоном, така заявка автоматично відхиляється системою управління ринком.". Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", вважаючи, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у зв`язку внесенням постановою від 28.02.2020 № 516 «Про затвердження Змін до Правил ринку» змін до Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307, мало прийняти зміни до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 05.10.2018 №1176 «Про затвердження Методики розрахунку тарифу на послуги постачальника універсальних послуг» та №1177 «Про затвердження Порядку формування цін на універсальні послуги», звернулось з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне. Пунктом 15 частини першої статті 3 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що функціонування ринку електричної енергії здійснюється на принципах, зокрема, недискримінаційного ціно- та тарифоутворення, що відображає економічно обґрунтовані витрати. Пунктом 93 частини першої статті 1 вказаного Закону встановлено, що універсальна послуга - постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України. Відповідно до частини першої та пункту 2 частини другої статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. До спеціальних обов`язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема: виконання функцій постачальника універсальних послуг. Пунктом 13 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону встановлено, що під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання. З метою забезпечення надійного та безперервного постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам відокремлення оператора системи розподілу, кількість приєднаних споживачів до системи розподілу якого перевищує 100 тисяч, здійснюється з урахуванням вимог цього пункту, а саме: суб`єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам, у строк не пізніше ніж 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов`язаний в установленому порядку отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії упродовж двох (а в редакції від 21.07.2020 - трьох років) з 1 січня 2019 року такий електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, яка визначається як область, міста Київ та Севастополь, Автономна Республіка Крим, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб`єкт господарювання. Пунктом 93 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що універсальна послуга - постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України. Згідно з частиною першою статті 7 вказаного Закону на ринку електричної енергії державному регулюванню підлягають: тарифи на послуги з передачі електричної енергії; тарифи на послуги з розподілу електричної енергії; тарифи на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління; ціни на універсальні послуги, ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", в частині методик (порядків) їх формування; ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" у випадках, передбачених статтями 63 та 64 цього Закону; ціни на допоміжні послуги у випадках, передбачених статтею 69 цього Закону; ставки плати за приєднання потужності та ставки плати за лінійну частину приєднання; "зелені" тарифи; інші тарифи та ціни в рамках покладення спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії відповідно до цього Закону. Частиною сьомою статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що умови виконання спеціальних обов`язків мають забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на виконання таких обов`язків. Відповідно до частини третьої статті 63 вказаного Закону постачальник надає універсальні послуги за економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними цінами, що формуються ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включають, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника універсальних послуг, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг. Для забезпечення постачання електричної енергії споживачам постачальник універсальних послуг здійснює купівлю-продаж електричної енергії на ринку електричної енергії за вільними цінами. Методика (порядок) розрахунку ціни електричної енергії, що застосовується постачальником універсальних послуг при формуванні цін на універсальні послуги, затверджується Регулятором. Ціна (тариф) на послуги постачальника універсальних послуг визначається за результатами проведення конкурсу з визначення постачальника універсальних послуг. Якщо конкурс на визначення постачальника універсальних послуг не відбувся, ціна (тариф) на послуги тимчасово призначеного постачальника універсальних послуг встановлюється Регулятором відповідно до затвердженої ним методики із дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Частиною другою статті 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" встановлено, що державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). Таким чином, постачальник універсальних послуг надає відповідні послуги за економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними цінами, що формуються ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором. При цьому вартість відповідних послуг має забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат на їх надання. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора. Пунктом 1 частини першої статті 2 вказаного Закону встановлено, що регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема: у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, трейдерської діяльності. Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; державного контролю та застосування заходів впливу; використання інших засобів, передбачених законом. Відповідно до пунктів 1, 6, 9 частини третьої статті 3 вказаного Закону основними завданнями Регулятора є: забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг. Пунктом 3 частини першої статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розробляє та затверджує нормативно-правові акти, зокрема: порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення державних регульованих цін і тарифів для суб`єктів природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг, а також для інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом. Згідно з частиною четвертою зазначеної статті порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення державних регульованих цін і тарифів для суб`єктів природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг, а також для інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджені Регулятором, мають бути недискримінаційними і прозорими та підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора та в офіційному друкованому виданні. При розробленні та затвердженні зазначених методик Регулятор має забезпечити, щоб суб`єкти природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг отримали належні стимули на коротко- та довгостроковий періоди щодо підвищення ефективності, ліквідації перехресного субсидіювання між видами діяльності та групами споживачів, сприяння ринковій інтеграції та безпеці постачання. У разі застосування будь-якого способу державного регулювання цін порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення тарифів повинні забезпечити покриття економічно обґрунтованих витрат, залучення необхідних інвестицій, дотримання екологічних вимог, вимог якості та безпеки, обґрунтованої прибутковості. Такі порядки (методики) повинні сприяти використанню місцевих, відновлюваних та вторинних енергетичних ресурсів, а також сприятливих до навколишнього природного середовища технологій. Отже, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики, зокрема, щодо суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії та/або діяльність з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, трейдерської діяльності, зокрема, розробляє та затверджує порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення державних регульованих цін і тарифів для суб`єктів природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг, а також для інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом. При цьому при розробленні та затвердженні зазначених методик Регулятор має забезпечити, щоб порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення тарифів забезпечували покриття економічно обґрунтованих витрат, залучення необхідних інвестицій, дотримання екологічних вимог, вимог якості та безпеки, обґрунтованої прибутковості. Відповідно до законів України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та «Про ринок електричної енергії" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 05.10.2018 № 1176 затверджено Методику розрахунку тарифу на послуги постачальника універсальних послуг, якою визначено процедуру та механізм формування тарифу на послуги постачальника універсальних послуг і враховує принципи відшкодування економічно обґрунтованих витрат на здійснення діяльності постачальника універсальних послуг та отримання обґрунтованого рівня прибутку та постановою від 05.10.2018 № 1177 затверджено Порядок формування цін на універсальні послуги, яким визначено механізм формування цін на електричну енергію для побутових та малих непобутових споживачів під час надання універсальних послуг. Пунктами 5.16.1 та 5.16.2 статті 5.16 Правил ринку затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 (в редакції чинній до 01.03.2020) було встановлено, що для кожної СВБ (сторона, відповідальна за баланс) АР (адміністратор рахунку) обчислює належні дебети або кредити відповідно до її небалансів електричної енергії. Дебет/кредит у всіх випадках дорівнює небалансу електричної енергії, помноженому на ціну небалансу електричної енергії, тобто CIEQ b,d = IMSP z,t ґ IEQ b,z,t. Позитивне значення CIEQ b,z,t означає кредит для СВБ, тоді як негативне значення означає дебет СВБ незалежно від напряму небалансу електричної енергії системи. Відповідно до пункту 10.11 Прикінцевих та перехідних положень вказаних Правил ринку (в редакції чинній до 01.03.2020) протягом першого року функціонування РДН для виробників електричної енергії, крім мікро-, міні-, малих гідроелектростанцій та електричних станцій, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, у кожному розрахунковому періоді доби постачання гранична нижня межа обов`язкової заявки щодо продажу електричної енергії на РДН становить 10 відсотків від сумарного обсягу відпуску електричної енергії всіма одиницями відпуску такого виробника в цьому розрахунковому періоді. ОСП забезпечує щодекадну перевірку дотримання учасниками ринку вимоги цього абзацу та повідомляє Регулятору про випадки її порушення учасниками ринку. Зазначена вимога застосовується окремо для кожної торгової зони, визначеної ОСП відповідно до цих Правил та погодженої Регулятором. До синхронізації ОЕС України з об`єднаннями енергетичних систем держав - членів Європейського Союзу (Європейське співтовариство операторів магістральних мереж в електроенергетиці ENTSO-E) учасники ринку у своїх заявках на балансуючу електричну енергію зобов`язані вказувати ціну не менше від значення 55 % від ціни на РДН на цей розрахунковий період та не більше 115 % від встановленого обмеження ціни на РДН на цей розрахунковий період. У разі подання ППБ пропозицій на балансуючу електричну енергію із ціною, що перебуває поза наведеним діапазоном, така заявка автоматично відхиляється системою управління ринком. Постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до законів України "Про ринок електричної енергії", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 28.02.2020 № 516 «Про затвердження Змін до Правил ринку» затверджено Зміни до Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307, зокрема: - пункт 15.16.2 викладено в наступній редакції: "5.16.2. Списання/нарахування за небаланс визначається за формулою де PDAM z,t - визначена на торгах на РДН ціна купівлі-продажу електричної енергії в зоні z для розрахункового періоду t, грн/МВт·год; K im = 0,05 - коефіцієнт ціни небалансу. Позитивне значення CIEQ b, z,t означає нарахування для СВБ (або списання для АР), тоді як негативне значення означає списання СВБ (або нарахування для АР) незалежно від напряму небалансу електричної енергії системи."; - пункту 10.11 викладено в наступній редакції: "10.11. Протягом першого року функціонування РДН для виробників електричної енергії, крім мікро-, міні-, малих гідроелектростанцій та електричних станцій, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, у кожному розрахунковому періоді доби постачання гранична нижня межа обов`язкової заявки щодо продажу електричної енергії на РДН становить 10 відсотків від сумарного обсягу відпуску електричної енергії всіма одиницями відпуску такого виробника в цьому розрахунковому періоді. ОСП забезпечує щодекадну перевірку дотримання учасниками ринку вимоги цього абзацу та повідомляє Регулятору про випадки її порушення учасниками ринку. Зазначена вимога застосовується окремо для кожної торгової зони, визначеної ОСП відповідно до цих Правил та погодженої Регулятором. До синхронізації ОЕС України з об`єднаннями енергетичних систем держав - членів Європейського Союзу (Європейське співтовариство операторів магістральних мереж в електроенергетиці ENTSO-E) учасники ринку у своїх заявках на балансуючу електричну енергію зобов`язані вказувати ціну не менше від значення 55 % від ціни на РДН на цей розрахунковий період та не більше 115 % від встановленого обмеження ціни на РДН на цей розрахунковий період. У разі подання ППБ пропозицій на балансуючу електричну енергію із ціною, що перебуває поза наведеним діапазоном, така заявка автоматично відхиляється системою управління ринком.". З викладеного висновується, що 05 жовтня 2018 року прийнято постанови №1176 «Про затвердження Методики розрахунку тарифу на послуги постачальника універсальних послуг» та №1177 «Про затвердження Порядку формування цін на універсальні послуги». Вказане свідчить про те, що НКРЕКП у межах компетенції відповідно до Законів України №2019-VIII та №1540-VIII виконувала в повному обсязі свої повноваження у частині затвердження нормативно-правових актів на ринку електричної енергії. З початком дії ринку електричної енергії, яке відбулося 01 липня 2019 року, набули чинності Правила ринку, затверджені постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №307 (в редакції постанови НКРЕКП від 24 червня 2019 року №1168). Постановою НКРЕКП від 28 лютого 2020 року №516 внесені зміни до Правил ринку та запроваджено новий підхід до формування платежів за небаланси та балансуючу енергію, а також значно розширено діапазон відхилення ціни Балансуючого ринку від ціни на Ринку на добу наперед, що значно підвищило витрати постачальників на врегулювання небалансів. Попри це, питання щодо покриття економічно обґрунтованих витрат постачальників універсальних послуг залишилось невирішеним та призвело до додаткових витрат позивача, як постачальника універсальної послуги, що є порушенням пункту 15 частини другої статті 3 Закону №2019-VIII. Тобто, тривале не вирішення НКРЕКП питання з приводу необхідності внесення змін до нормативних актів, що регулюють ринок електричної енергії, щодо врахування в ціні на універсальні послуги складової для компенсації витрат постачальників універсальних послуг у зв`язку з небалансами електричної енергії, що виникають при постачанні електричної енергії малим непобутовим споживачам, було підтвердженням бездіяльності відповідача. Сторонами не заперечуються той факт, що внаслідок внесення постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.02.2020 № 516 «Про затвердження Змін до Правил ринку» змін до Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307 запроваджено новий підхід до формування платежів за небаланси та балансуючу енергію, а також значно розширено діапазон відхилення ціни Балансуючого ринку від ціни на Ринку на добу наперед, що значно підвищило витрати постачальників на врегулювання небалансів. Відповідачем зазначено, що, враховуючи численні звернення постачальників універсальних послуг стосовно необхідності врахування в ціні на універсальні послуги складової для компенсації витрат постачальників універсальних послуг у зв`язку з небалансами електричної енергії, що виникають при постачанні електричної енергії малим непобутовим споживачам, розроблено та 09.09.2020 на засіданні Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у формі відкритого слухання схвалено проект постанови «Про внесення змін до Порядку формування цін на універсальні послуги», якою передбачено врахування при визначені ціни купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії додаткових витрат на оплату небалансів, що виникають у постачальників універсальних послуг при купівлі електричної енергії для потреб малих непобутових споживачів. Зазначений проект постанови 09.09.2020 оприлюднено на офіційній сторінці Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в мережі Інтернет за адресою: www.nerc.gov.ua з метою одержання зауважень і пропозицій. Зміни до Порядку передбачали врахування при визначені ціни купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії додаткових витрат на оплату небалансів, що виникають у постачальників універсальних послуг при купівлі електричної енергії для потреб малих непобутових споживачів. Тим самим, НКРЕКП фактично визнає свою бездіяльність, в тому числі визнає, що постачальники універсальних послуг несли збитки від небалансів пов`язаних з постачанням електричної енергії споживачам. Отже, вказаним підтверджується те, що відповідачем не внесені відповідні зміни до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 05.10.2018 №1176 «Про затвердження Методики розрахунку тарифу на послуги постачальника універсальних послуг» та №1177 «Про затвердження Порядку формування цін на універсальні послуги» після запровадження внесення змін постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.02.2020 №516 «Про затвердження Змін до Правил ринку» змін до Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №307 щодо запровадження нового підходу до формування платежів за небаланси та балансуючу енергію, а також значного розширення діапазону відхилення ціни Балансуючого ринку від ціни на Ринку на добу наперед, що значно підвищило витрати постачальників на врегулювання небалансів. За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог в частині щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не прийняття відповідних змін до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 05.10.2018 №1176 «Про затвердження Методики розрахунку тарифу на послуги постачальника універсальних послуг» та №1177 «Про затвердження Порядку формування цін на універсальні послуги». Щодо доводів скаржника про порушення судом дискреційних повноважень НКРЕКП, то колегія суддів зазначає таке. Відповідно до рекомендації Комітету міністрів Ради Європи від 11.03.1980 №R(80)2 під дискреційними слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду. Тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин. Отже, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. При цьому, наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційних повноважень у певній сфері, не повинно означати його свавілля при реалізації цих повноважень, а навпаки - накладає на такий орган додатковий обов`язок щодо обґрунтування обраного ним способу дії з урахуванням критеріїв добросовісності, розсудливості, безсторонності тощо. Така позиція знайшла своє відображення в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №910/23375/17: «Оскільки чинним законодавством майже не врегульовано процедури та критеріїв, за якими АМК ухвалює рішення про відкриття чи відмову в розгляді заяви, рішення АМК про відмову має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, повинне розкривати заявникові мотиви його ухвалення. Водночас дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. За наведених норм чинного законодавства, вбачається, що НКРЕКП має здійснювати регулювання порядку (методики) формування цін, тарифів, таким чином, щоб вони забезпечували, зокрема покриття економічно обґрунтованих витрат постачальника. Отже, якщо за певних умов Регулятор має лише один законний спосіб дії, як то забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат, то саме ці дії мають бути здійсненні. Колегія суддів зазначає, що позивач не звертався до суду з вимогою про зобов`язання прийняти відповідача відповідний нормативно-правовий акт, тому суд першої інстанції при задоволені позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності не вийшов за межі своїх повноважень та не втрутився у дискреційні функцій державного органу щодо прийняття відповідного нормативно-правового акту. Суд лише констатував факт бездіяльності державного органу в особі НКРЕКП. Таким чином, безпідставним є посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції дискреційних функцій НКРЕКП. Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не встановив, що ні Методика розрахунку тарифу на послуги постачальника універсальних послуг, затверджена постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1176, ні Порядок формування цін на універсальні послуги, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1177, позивачем не оскаржувались є безпідставними, оскільки не оскарження нормативного акту не позбавляє в свою чергу оскаржити наслідки застосування/незастосування певних положень такого акту, які, як вважає позивач, мали вплив на його господарську діяльність. Доводи скаржника про недослідження судом того факту, що Постановою від 09.12.2020 № 2387 вже внесені зміни до Порядку № 1176 в межах дискреційних повноважень, якими враховані додаткові витрати на оплату небалансів, та можливість НКРЕКП врахування небалансів електричної енергії під час проведення перевірок не заслуговують на увагу, оскільки вкотре підтверджують наявність протиправної бездіяльності НКРЕКП, що мала місце станом на час виникнення спірних правовідносин та, відповідно, до прийняття НКРЕКП постанови від 09 грудня 2020 року №2387, якою урегульовані питання небалансів на 2021 рік. Що стосується позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь позивача 3 261 575 грн. в рахунок відшкодування шкоди (збитків), завданих відповідачем, колегія суддів зазначає наступне. Суд першої інстанції, задовольняючи дану позовну вимогу, виходив з того, що небаланс електричної енергії виникає як різниця між замовленим погодинним обсягом купівлі електроенергії та фактичним погодинним обсягом спожитим споживачами, тому витрати на його покриття є саме збитком, який несе суб`єкт підприємницької діяльності, оскільки він є частиною вартості послуг, які надає постачальник універсальних послуг. Відповідач доказів на спростування понесення позивачем витрат за період з березня по серпень 2020 року у розмірі 3 261 575 грн. на покриття небалансів електричної енергії, які виникли у зв`язку з внесенням постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.02.2020 № 516 «Про затвердження Змін до Правил ринку» змін до Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №307 суду не надав, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь позивача 3 261 575 грн. в рахунок відшкодування шкоди (збитків), завданих відповідачем, підлягають до задоволення. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Спірні правовідносини полягають у тому, що станом на час подання позовної заяви та до прийняття відповідачем постанови від 09 грудня 2020 року №2387, затверджені НКРЕКП 05 жовтня 2018 року Порядок формування цін на універсальні послуги та Методика розрахунку тарифу на послуги постачальника універсальних послуг не передбачали механізмів компенсації витрат постачальників універсальних послуг у зв`язку з небалансами електричної енергії, що виникають при постачанні електричної енергії малим непобутовим споживачам. Суд зауважує, що факт понесення позивачем, як постачальником універсальних послуг витрат за період діяльності з постачання універсальних послуг з 28 лютого 2020 року до часу подання позову, зокрема їх виникнення у зв`язку із покриттям небалансів електричної енергії, не заперечувався відповідачем, а розмір вказаних позивачем збитків в сумі 3 261 575 грн., що підтверджується копіями актів купівлі - продажу електричної енергії, актів купівлі - продажу небалансів, зведених даних з електронної системи «Market», звітів про обсяги постачання постачальником універсальної послуги (форма 6-НКРЕКП), звітів про обсяги купівлі та продажу електричної енергії (форма 4-НКРЕКП), розрахунків вартості небалансів (профіцит), розрахунків вартості небалансів (дефіцит), - також не спростовано відповідачем. Твердження скаржника про відсутність факту наявності таких збитків та їх розміру суд відхиляє як таке, що суперечить частині першій статті 9, частині першій та другій статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, звернуті позивачем вимоги саме до Державної казначейської служби України щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача збитків, завданих НКРЕКП суд вважає необґрунтованими. Так, згідно частини другої статті 1 Закону №1540-VIII Регулятор є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Регулятор має достатньо ресурсів для виконання своїх завдань відповідно до цього Закону та інших законів. Регулятор самостійно розподіляє кошти, виділені Регулятору на відповідний рік, та розпоряджається ними (частина четверта статті 5 Закону №1540-VIII). Фінансування Регулятора, його центрального апарату і територіальних органів здійснюється за рахунок надходження до спеціального фонду Державного бюджету України внесків на регулювання, які сплачуються суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до статті 13 цього Закону. Внески на регулювання зараховуються до доходів спеціального фонду Державного бюджету України, не підлягають вилученню та використовуються за цільовим призначенням на фінансування діяльності Регулятора, його центрального апарату і територіальних органів (частина перша статті 10 Закону №1540-VIII). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі №910/23967/16 (провадження №12-110гс18) в частині формулювання резолютивної частини судових рішень про задоволення позову в спорах де відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади, щодо необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, у пункті 6.21 зазначила про те, що такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення. Відповідно, суд не вбачає законних підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення понесеної ним майнової шкоди з Державного бюджету України саме та безпосередньо через Державну казначейську службу України. Отже, доводи апеляційній скарзі у цій частині є обґрунтованими. Натомість, безпідставними є доводи скаржника про те, що суд першої інстанції без дотримання норм процесуального права, через не проведення судового засідання 24.12.2020 обмежив права відповідача на доведення правової позиції у судових дебатах, а саме, що НКРЕКП діє в межах повноважень, чим порушив принципи правосуддя, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом та прийняв рішення в порядку письмового провадження без наявних на те причин та за відсутності заявлених клопотань від учасників справи. Матеріалами справи підтверджується направлення відповідачу засобами електронної пошти копії ухвали суду першої інстанції від 15.12.2020 про закінчення підготовчого провадження та призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 24.12.2020 (а.с. 90, т.2) та судової повістки (а.с.87, т.2), а також 23.12.2020 складено телефонограму, якою повідомлено представника відповідача Смикалова В.Р. про судове засідання, що відбудеться 24.12.2020. Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. До того ж, як зазначено у постанові Верховного Суду від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 , якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Отже, розгляд справи у відсутності представника відповідача не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги відповідача частково спростовують висновки суду першої інстанції, що викладені в рішенні від 30 грудня 2020 року та є підставами для його скасування у частині судового рішення про стягнення шкоди (збитків) та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову у відповідній частині. В решті позовних вимог рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування його у відповідній частині відсутні. Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч.3 наведеної статті при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.6 вказаної статті, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. За нормами п.4 ч.1 ст.322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. З матеріалів справи вбачається, що при подачі позовної заяви до суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 23122,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1616174 від 30.05.2020 (а.с. 6, т. 1). Тобто, за одну майнову вимогу (21020 грн) та одну немайнову вимогу (2102 грн). За наслідками перегляду у апеляційному порядку справи, рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення майнової позовної вимоги про стягнення шкоди (збитків). Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги немайнового характеру про визнання протиправною бездіяльності залишено без змін. Таким чином, колегія суддів доходить висновку про необхідність зміни розподілу судових витрат та стягненню з відповідача 2102 грн судового збору (за подання позовної заяви в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача), тобто, пропорційно до частини позовних вимог, які задоволено. Керуючись ст.ст.241,242,310,317,321,322,325,329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 грудня 2020 р. в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ТОВ «ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ 3 261 575,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди (збитків), завданих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в цій частині. У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 грудня 2020 р. - залишити без змін. Змінити розподіл судових витрат, зазначивши, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (код ЄДРПОУ 42082379) підлягають витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 17 березня 2021 року. Головуючий суддя: Л.Т. Черпіцька судді: О.Є. Пилипенко Я.М. Собків