Постанова Кропивницький апеляційний суд № 396/1103/19

ПОСТАНОВА Іменем України 10 березня 2020 року м. Кропивницький справа № 396/1103/19 провадження № 22-ц/4809/408/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Карпенка О. Л. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі Державна казначейська служба України, Батальйон патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2019 рокуу складі судді Русіної А. А. і В С Т А Н О В И В : В липні 2019 року адвокат Грейніс Владислав Олександрович, який представляє інтереси ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції та просив стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 28 000 грн та в рахунок повернення сплачених сум за надання правової допомоги в адміністративній справі 10 000 грн. Позовна заява мотивована тим, що постановою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17.05.2019 ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 12.11.2018 року, о 09 годині 30 хвилин, він керував транспортним засобом Renault д. н. НОМЕР_1 на автодорозі М-05 Київ-Одеса 21 км., не врахував дорожньої обстановки, недотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з транспортним засобом Skoda д/н НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , що рухався в попутному напрямку, чим порушив вимоги п. п. 2.3.Б, 13.1 ПДР України. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 07 червня 2019 року постанову Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17 травня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, скасовано, провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Позивач вважає, що позаувагою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області залишились численні порушення вимог нормативно-правових актів, що були допущенні працівниками поліції, які потягли за собою моральну (немайнову) шкоду. З моменту складення протоколу від 12 листопада 2018 року до винесення постанови Кропивницьким апеляційним судом від 07 червня 2019 року, ОСОБА_1 зазнав моральних страждань, громадського осуду, матеріальних витрат на правничу допомогу, переживань з приводу розголосу вищенаведеного факту за місцем постійного проживання та за місцем постійної роботи, був позбавлений можливості користуватися спеціальним правом щодо керування транспортним засобом належним йому на праві приватної власності, що в свою чергу об`єктивно примусило позивача зазнавати значних змін у власній життєдіяльності та докладати зусиль до організації побуту та повсякденного життя і праці, яке існувало у позивача до моменту безпідставного звуження його конституційних прав громадянина вільної та правової держави. Окрім того, під час розгляду адміністративної справи позивачу надавалась правова допомога адвоката ОСОБА_3 , вартість якої склала 10 000 грн, що також підлягає стягненню. Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Грейніс Владислав Олександрович задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судові витрати компенсовано за рахунок держави. Рішення суду мотивовано тим, що оскільки постановою Кропивницького апеляційного суду від 07.09.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 та в його інтересах захисника-адвоката Грейніса В.О. задоволено, постанову Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17.05.2019 скасовано, а провадження в справі стосовно ОСОБА_1 , за ст.124 КУпАП, закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, вищевказане є підставою для відшкодування завданої позивачу в зв`язку з цим моральної шкоди. Суд врахував, що позивач ОСОБА_1 був незаконно притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, в зв`язку з чим витрачав свій час для пошуку захисника та оскарження в апеляційному порядку постанови Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17.05.2019, відстоювання своєї позиції в суді апеляційної інстанції. В період з моменту складення вказаного протоколу про адміністративне правопорушення 12.11.2018 по час розгляду справи в Кропивницькому апеляційному суді 07.06.2019 ОСОБА_1 зазнав моральних страждань з приводу розголосу факту правопорушення, що йому інкримінувалось, за місцем постійного проживання та роботи, також він був позбавлений можливості користуватись спеціальним правом щодо керування транспортним засобом, що вимусило позивача зазнати значних змін у власній життєдіяльності та докладати додаткових зусиль до організації побуту та повсякденному житті. З урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди необхідно зменшити та стягнути на її відшкодування 2000 грн. В апеляційній скарзі Батальйон патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції просить скасувати рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2019 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Працівники Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції складаючи протокол про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-праоввими актами. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не зрозуміло з яких підстав представник позивача прийшов до висновку про те, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності розпочалось з моменту складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, тобто з 12 листопада 2018 року та те, що складення протоколу відносно позивача є протиправним. Також судом першої інстанції неправильно застосовано ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність», адже працівники Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції не уповноважені здійснювати оперативно-розшукову діяльність. Судом першої інстанції також не правильно застосовано норми ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», адже відшкодування шкоди у разі закриття справи про адміністравне правопорушення настає виключно у випадках здійснення своїх повноважень органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду та виключно у випадках можливого застосування до особи за наслідком розгляду справи про адміністративне правопорушення, адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту чи виправних робіт. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки ціна позову становить 38 000 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2020 становить 210200 грн), апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що постановою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17.05.2019 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження по справі закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 07.09.2019, апеляційну скаргу ОСОБА_1 та в його інтересах захисника-адвоката Грейніса В.О. задоволено. Постанову Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17.05.2019 року стосовно ОСОБА_1 скасовано, а провадження в справі закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.13-15). Апеляційний суд у своїй постанові зазначив, що у зібраних та наданих суду матеріалах справи відсутні об`єктивні та беззаперечні докази винуватості ОСОБА_1 у скоєнні дорожно-транспортної пригоди. Докази, які зібрані в матеріалах справи є недостатніми для визнання винуватості ОСОБА_1 , а протокол разом із схемою ДТП є неналежними доказами, оскільки складені працівниками поліції з грубими порушеннями. Тому суд дійшов висновку, що протокол про адміністративне правопорушення серії НОМЕР_3 від 12.11.2018 та додатки до нього не відповідають вимогам статті 256 КУпАП, розділам ІІ, VIII Інтрукції з оформлення поліцейскими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Повністю зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на таке. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заподіяна позивачу шкода підлягає відшкодуванню з підстав визначених ст.1174 ЦК України, а не з підстав визначених ч.1 ст.1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Указане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16. Здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Доводи аеляційнорї скарги, що працівники БПП в м.Біла ЦеркваУПП у Київській області ДПП складаючи протокол про адміністративне правопорушення діяли на підставі та в межах своїх повноважень, не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу, скасування самого протоколу про адміністративне правопорушення свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Суд першої інстанції дійшов правильних висновків, вважаючи доведеним позивачем факт наявності моральної шкоди, що завдана йому провадженням у справі про адміністративне правопорушення та полягає у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях, фізичних стражданнях, порушенні нормальних життєвих стосунків. При визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд першої інстанції вірно виходив із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності та врахував тривалість провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке здійснювалось з 12.11.2018 по 07.06.2019, необхідність зміни нормального життєвого стану та витрачання часу, коштів на відновлення прав позивача. Також у пункті 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, стаття 9 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність»). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України. Отже, суд першої інстанції, встановивши всі обставини справи, надав їм належну правову оцінку та дійшов правильного висновку про стягнення грошових коштів на відшкодування моральної шкоди з держави відповідно до статті 1174 ЦК України. Кошти стягуються в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45), що відповідає інтересам позивача та знаходиться в межах його позовних вимог. Разом з тим, суд першої інстанції дійшовши правильного висновку про стягнення на користь позивача грошових коштів на відшкодування моральної шкоди з держави відповідно до статті 1174 ЦК України, а не на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», помилково керувався вказаним Законом та послався на його положення в своєму рішенні. За таких обставин з мотивувальної частини рішення суду підлягає виключенню, як на підставу для часткового задоволення позовних вимог, посилання суду на положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». В іншій частині рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому судове рішення в цій частині необхідно залишити без змін. Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліціїзадовольнити частково. Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2019 рокузмінити. Виключити з мотивувальної частини рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2019 року, посилання суду, як на підставу для задоволення позовних вимог, на положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». В іншій частині рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді А. М. Головань О. Л. Карпенко