Постанова 4809 № 392/977/22

ПОСТАНОВА іменем України 05 липня 2023 року м. Кропивницький справа № 392/977/22 провадження № 22-ц/4809/850/23 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Карпенка О.Л., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2023 року у складі судді Бадердінової А.В., В С Т А Н О В И В : У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (далі по тексту ГУНП в Кіровоградській області), Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області (далі по тексту ГУ ДКСУ в Кіровоградській області) про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування заявленого позову посилався на те, що 22 травня 2022 року Інспектором відділення поліції №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області Матковським Г.М. відносно нього було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА №891982 від 22 травня 2022 року, якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. Не погоджуючись із правомірністю вказаної постанови він у встановленому законом порядку звернувся до Маловисківського районного суду Кіровоградської області із позовом про визнання протиправною та скасування вищевказаної постанови. Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 01 липня 2022 року по справі №392/473/22 його адміністративний позов задоволений частково. Провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Зазначав, що внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, що відбулося у результаті незаконних дій інспектора відділення поліції №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області Матковського Г.М. щодо винесення відносно нього постанови про накладення адміністративного стягнення, яка у подальшому була визнана протиправною та скасована, йому була заподіяна моральна шкода, що полягала у приниженні його честі та гідності, як водія; у спричиненні моральних переживань, зумовлених страхом бути повторно зупиненим працівниками поліції з тих самих підстав, а також необхідністю доводити спочатку працівнику поліції свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, а потім у судовому порядку доводити протиправність рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності; у порушенні нормального способу життя, оскільки він був змушений звертатися до адвоката для представництва власних інтересів у суді, а також підлаштовувати особистий час для зустрічей зі своїм захисником та для відвідування судових засідань у справі №392/473/22. Посилаючись на зазначені обставини та з урахуванням вимог розумності та справедливості, а також характеру вчиненого правопорушення (незаконне притягнення особи до адміністративної відповідальності), глибини його душевних переживань та ступеня порушення його нормального способу життя, тривалістю розгляду справи, просив суд відшкодувати завдану йому моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2023 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 2000 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням ГУНП в Кіровоградській областіподало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. ОСОБА_1 направив до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу ГУНП в Кіровоградській областізалишити без задоволення, а рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2023 року -без змін. Вважав, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права. Сторони у судове засідання апеляційного суду не з`явилися. Про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Колегія суддів постановила ухвалу про слухання справи у відсутності сторін на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 22 травня 2022 року інспектором ВП №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВВП ГУ НП в Кіровоградській області Матковським Г.М. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №891982, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАПта застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн (а.с.7). Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 01 липня 2022 року по справі №392/473/22, яке набрало законної сили 12 липня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано постанову від 22 травня 2022 року серії БАА №891982 інспектора ВП №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУ НП в Кіровоградській області Матковського Г.М про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн на ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП. Провадження у справі закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення (а.с.8-11). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 2000 грн, враховуючи тривалість та глибину душевних страждань і переживань, яких зазнав позивач незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності, та з дотриманням принципу розумності і справедливості, з огляду на істотність змін у звичайному житті позивача. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно зі статтею 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України. Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права. Статтею 56 Конституції Українигарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади. Статтею 1174 ЦК Українипередбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Відповідно у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи, а саме орган, дії або бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України. Частиною першою статті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст.16 ЦК України, до яких, серед іншого, належить відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до частини першої та другої статті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. У пункті 5 постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п.9 постанови). Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року по справі №216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16і 23 ЦК Українита змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою. Європейський суд з прав людини зазначав, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, параграф 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч.1 ст.13 ЦПК України). Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, якими встановлений обов`язок доказування в цивільному процесі, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тим самим, у даній справі про відшкодування моральної шкоди позивач, як особа, яка заявила вимогу про відшкодування такої шкоди, повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , заявляючи вимогу про відшкодування моральної шкоди та оцінюючи розмір моральної шкоди у сумі 5000 грн зазначав, що рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 01 липня 2022 року постанову від 22 травня 2022 року серії БАА №891982, винесену інспектором відділення поліції №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області Матковським Г.М., якою його (позивача) було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, скасовано як таку, що винесена незаконно, при цьому, позивач був змушений доводити працівнику поліції свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, звертатися до адвоката за правничою допомогою, витрачати особистий час для зустрічей з адвокатом та з`являтися у судові засідання задля доведення протиправності рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності, що полягало у порушенні нормального способу життя після незаконних дій працівників поліції, втрату відчуття захищеності. Ураховуючи викладене вище колегія суддів вважає, що у цій справі суд першої інстанції дослідив усі наявні у справі докази у їх сукупності, надав їм належну оцінку, визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, правильно встановив підстави, розмір та порядок відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Колегія суддів погоджується із розміром стягнутої моральної шкоди, оскільки суд першої інстанції, з`ясувавши чинники, які враховуються під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди, а саме обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, взявши до уваги засади розумності, виваженості й справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 грн. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують. Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2023 року- без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя О.І. Чельник Судді C.М. Єгорова О.Л. Карпенко