Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/3306/23

ПОСТАНОВА Іменем України 27 січня 2025 року м. Кропивницький справа № 404/3306/23 провадження № 22-ц/4809/60/25 Кропивницький апеляційний суд у складі: головуючого судді - Письменного О.А., суддів - Дьомич Л.М., Мурашка С.І., при секретарі Федоренко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 травня 2024 року (суддя Павелко І.Л.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби у Кіровоградській області, третя особа - Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди,- встановив: У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 12.06.2017 інспектором батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Савич Д.В. було незаконно винесено постанову серії АР №804694 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративний штраф у розмірі 425 грн. Також в цей же день інспектором взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області старшим лейтенантом поліції Жуковським В.В. було складено протокол серії БД №157042 відносно нього, не встановивши дійсну винну особу, незаконно вніс до протоколу анкетні дані про те, що нібито він року12.06.2017 року о 01.02 год., у порушення п.2.9 (а) ПДР України, позивач керував в стані наркотичного сп`яніння транспортним засобом - автомобілем «Daewoo Lanos» д/н НОМЕР_1 по вул. Шевченко, біля будинку №45 у м. Кропивницький, на підставі якого, рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.07.2017 року у справі №404/3784/17 його незаконно було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 320 гривень. Позивач зазначив, що на підставі незаконного рішення суду, виконавчою службою було відкрито виконавче провадження, а також його було постановлено на облік в Кіровоградському наркологічному диспансері, як особу, що вживає наркотичні засоби. 15.07.2023 року, на його неодноразові скарги на дії працівників патрульної поліції, рішенням начальника управління патрульної поліції в Кіровоградській області, вказана постанова серії АР №804694 була скасована на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а 04.08.2022 року постановою Кропивницького апеляційного суду вище вказане рішення суду було скасовано та провадження у справі №404/3784/17 було закрито на підставі п.1 ч. 1. ст.247 КУпАП. Вказав, що у зв`язку з безпідставним та незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності йому було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у моральних (душевних) стражданнях, що були викликані тривалим доведенням своєї невинуватості, відчуттям несправедливості, приниженням, негативного впливу на його ділову репутацію, погіршення відносин з оточуючими. Посилаючись на ці обставини, з урахуванням поданих уточнень, позивач просив стягнути з Державного бюджету України на його користь моральну шкоду в розмірі 162 мінімальних заробітних плат. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 травня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з Держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України відшкодування моральної шкоди у розмірі 8 000 гривень. Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29.07.2024 вирішено питання про судові витрати. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду змінити в частині розміру стягнутої моральної шкоди, збільшивши її розмір з 8000 грн на 1 150 200 грн, що дорівнює грошовому еквіваленту в 162 мінімальних заробітних плат, яка була визначена експертом психологом у висновку експертизи № 306/23-27 від 06.04.2023. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 804694 від 12.06.2017 було застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., у зв`язку з відсутністю у водія полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ч.1 ст. 126 КУпАП). Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 липня 2017 року ОСОБА_1 було визнано винним за ст. 130 ч. 1 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у дохід держави у розмірі 10200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, також з нього стягнуто у дохід держави судовий збір у сумі 320 грн. Рішенням начальника управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДПП від 15 липня 2022 року постанову інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Савича Д.В., серії АР № 804694 від 12.06.2017, винесену відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП скасовано, а справу закрито, керуючись п.1 ч. 1 ст. 274 КУпАП. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 04 серпня 2022 року постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 липня 2017 року стосовно ОСОБА_1 скасовано, провадження у справі закрито, на підставі п.1 ч. 1. ст.. 274 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Листом КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» № 3609/10 від 22.06.2023 повідомила про те, що відповідно до Журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом, що знижують увагу та швидкість реакції під № 251 зареєстрований огляд ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , без документів. 15.06.2017 на підставі зазначеного запису була оформлена медична картка амбулаторного хворого № 817, з якої слідує, що 09.03.2022 ОСОБА_1 отримав сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду та на обліку у лікаря нарколога не перебуває. Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в розмірі 8 000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт заподіяння йому моральної шкоди неправомірними діями працівниками поліції, що полягає у моральних стражданнях, пов`язаних з незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності, а також враховано, що позивач змушений був докладати додаткових зусиль для відновлення своїх прав. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на таке. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України). Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша статті 1174 ЦК України). У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди. Встановлення протиправності у діях працівника патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов`язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди. Відповідність протоколу про адміністративне правопорушення (за формою чи змістом) вимогам закону, складення такого протоколу уповноваженою особою, а також правомірність інших дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення може бути встановлено судом у справі про адміністративне правопорушення. У разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу. При невстановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності. З огляду на приписи Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» патрульна поліція не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, тому на правовідносини щодо складання протоколів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не поширюються правила статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР. У постанові Кропивницького апеляційного суду від 04 серпня 2022 року, встановлено, що 12.06.2017 лейтенантом поліції Жуковським В.В. був складений протокол серії БД № 1570 відносно ОСОБА_1 . З відеозапису наявного в матеріалах справи убачається, що анкетні дані внесені у протокол працівником поліції зі слів самої особи, оскільки будь-які документи у особи, відносно якої складений протокол були відсутні. Також встановлено, особа, яка було відображена на відеозаписі події не є ОСОБА_1 . Уповноважена особа, яка складала протокол не пересвідчилась та відповідально не поставилась до ідентифікації особи правопорушника, безпідставно не маючи об`єктивних даних про особу, внесла названі зі слів особи анкетні дані до протоколу, що призвело до безпідставного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Отже, внаслідок неправомірних дій працівника поліції позивача було незаконно притягнено до адміністративної відповідальності, накладено штраф у розмірі 10 300 грн та позбавлено права керування транспортним засобом строком на 1 рік. Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про завдання моральної шкоди. Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір. При вирішенні таких спорів слід виходити з того, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. Отже, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. У позовній заяві позивач зазначив, що про притягнення його до адміністративної відповідальності йому стало відомо у липні 2022 року, а вже 04 серпня 2022 року постановою суду провадження у справі було закрито, тобто тривалість доведення ним своє невинуватості становила один місяць. При цьому апеляційний суд враховує, що позивача хоч і було позбавлено права керування транспортним засобом на 1 рік, однак він продовжував користуватись транспортним засобом та водійське посвідчення в нього не вилучалось. Моральна шкода завдана позивачу полягає у моральних стражданнях, пов`язаних з незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності та необхідністю докладати додаткових зусиль для відновлення своїх порушених прав шляхом доведення своєї невинуватості. Враховуючи характер завданої шкоди, глибини душевних страждань позивача, тривалості порушеного права та зусиль докладених позивачем на відновлення порушеного права, розумності та справедливості, а відтак належним розміром відшкодування моральної шкоди та достатньою сатисфакцією зазначених моральних страждань є 8000 грн. У висновку експерта № 306/23-27 від 06.04.2023 за результатами проведення судової психологічної експертизи за заявою ОСОБА_1 , визначено рекомендований розмір відшкодування нанесеної ОСОБА_1 моральної шкоди, з психологічної точки зору може дорівнювати грошовому еквіваленту в 162 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини, які були дослідженні експертом не відповідають встановленим обставинам справи, а тому правильно не був врахований судом при визначені розміру заподіяної позивачу моральної шкоди. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що призначення експертиз для визначення розміру моральної шкоди не є обов`язковим, оскільки таке визначення, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, належить до компетенції суду. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 травня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 03.03.2025. Судді: О.А.Письменний Л.М. Дьомич С.І. Мурашко