Постанова Хмельницький апеляційний суд № 684/716/19

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 684/716/19 Провадження № 22-ц/4820/546/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Купельського А.В. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 9 грудня 2019 року (суддя Галиш І.Б.) у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У жовтні 2019 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК», звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначало, що відповідно до укладеного договору № б/н від 30.05.2017 року ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «умовами та правилами надання банківських послуг» та «тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Щодо зміни розміру кредитного ліміту банк керується п.п. 2.1.1.2.5, 2.1.1.2.6 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банк і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.6 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідно до умов укладеного договору, договір складається з заяви позичальника, умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов даного договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язань за вказаним договором не виконав, внаслідок чого станом на 14.07.2019 року виникла заборгованість на загальну суму 127 388,79 грн., яка складається з: -72027,57 грн. заборгованість за тілом кредиту; -44 942,58 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; -3876,32 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: -500 грн. штраф (фіксована частина); -6042,32 грн. штраф ( процентна складова). У зв`язку з цим позивач просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 30.05.2017 у розмірі 127 388,79 грн. станом на 14.07.2019, а також судовий збір у розмірі 1921 грн. Заочним рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 9 грудня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 30.05.2017 року станом на 14.07.2019 року, яка складається із 72 027,57 грн. заборгованості за тілом кредиту; 44 942,58 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, а всього 116 970,15 грн. та судовий збір в сумі 1763,86 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з цим рішенням, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважає, що рішення в оскаржуваній частині прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Зазначає, що відсутність підпису позичальника на Умовах та Правилах надання банківських послуг не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості, не свідчить про неукладеність договору з врахуванням вимог ст. 634 ЦК України. Підпис відповідач поставив саме в заяві позичальника, яким засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отримання кредиту саме на таких умовах. Більше того, підписуючи заяву своїм підписом відповідач підтвердив, що в подальшому зобов`язується самостійно знайомитися зі всіма змінами Умов та Правил про надання банківських послуг, Тарифів на сайті Банку. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції помилково послався на правовий висновок, висловлений у постанові ВП ВС від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17), оскільки вона не стосується даних правовідносин та постановлена у справі з іншими обставинами. Не маючи жодних доказів проти вимог позивача, місцевий суд замість посилань на факти, в обґрунтування свого рішення послався на судову практику Верховного Суду, яка не є і не може бути доказовою базою по справі. При постановленні рішення апеляційному суду слід враховувати правові висновки, викладені у постанові ВС від 23 грудня 2019 року у справі №375/250/18. Як зазначено в апеляційній скарзі зробивши вірний висновок про отримання кредитних коштів та встановивши наявність кредитних правовідносин, суд неправомірно відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог. Розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, відображає рух коштів за карткою, є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу. Виписка по рахунку також стверджує ці відомості та є належним доказом у справі, що, на думку апелянта, спростовує висновки суду про недоведеність позивачем частини позовних вимог. Крім того, користування кредитними коштами та погашення заборгованості свідчать про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування. Розрахунок заборгованості відповідачем не оскаржувався. На думку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» доводи апеляційної скарги ґрунтуються на обставинах, які суд не встановив, а прийняв рішення за припущеннями, які суперечать матеріалам та відомостям позовної заяви, які не були спростовані відповідачем. Крім того, апелянт зазначає, що якщо суд не згоден з розрахунком заборгованості, він повинен був надати свій розрахунок, що не було зроблено судом першої інстанції, що свідчить про ухилення суду від своїх прямих обов`язків. Відзиву на апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду від учасників справи не надходило. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України не переглядається. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та підписав заяву №б/н від 30.05.2017 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а. с. 8). Підписавши вказану заяву відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Позивач надав суду розрахунок заборгованості за кредитом, згідно якого станом на 14.07.2019 року виникла заборгованість на загальну суму 127 388,79 грн., яка складається із 72 027,57 грн. заборгованості за тілом кредита; 44 942,58 грн. заборгованості за простроченим тілом кредита; 3876,32 грн. заборгованість за нарахованими відсотками, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 6042,32 грн. штраф ( процентна складова) (а. с. 7). В анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 30.05.2017 року підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена, у ній також відсутні і умови договору про встановлення відповідальності у вигляді сплати неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив стягнути заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за відсотками, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування окрім наданого розрахунку заборгованості, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору (а. с. 9, 10-26). Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, зокрема, пільговий період користування коштами, процентна ставка, обов`язків щомісячний платіж, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками та штрафів, суд виходив з того, що в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 30.05.2017, підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена, а також відсутні і умови договору про встановлення відповідальності у вигляді сплати неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. За висновками суду матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву від 30.05.2017 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати неустойки (пені, штрафів) та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. У рішенні зазначено, що застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України неможливо, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювались самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. У своєму рішенні місцевий суд врахував правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17. На підставі ст. 141 ЦПК України суд здійснив розподіл судових витрат відповідно до задоволених вимог. З таким висновком погоджується Хмельницький апеляційний суд. Так, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1,2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідно до ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Посилання апелянта на те, що відсутність підпису позичальника на Умовах та Правилах надання банківських послуг не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості, не свідчить про неукладеність договору з врахуванням вимог ст. 634 ЦК України, є необґрунтованими. Суд в оскаржуваному рішенні не визнавав неукладеним договір, укладений 30.05.2017 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги про те, що підпис відповідач поставив саме в заяві позичальника, яким засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отримання кредиту саме на таких умовах, і підписуючи заяву своїм підписом підтвердив, що в подальшому зобов`язується самостійно знайомитися зі всіма змінами Умов та Правил про надання банківських послуг, Тарифів на сайті Банку, не може свідчити про те, що саме з доданими до позовної заяви Правилами та умовами кредитування ознайомлений позичальник. Матеріали справи не містять доказів, які би свідчили про те, що відповідач ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами. Документи, надані Банком, свідчать про те, що відповідач погодився ознайомитись з умовами, правилами та тарифами. Твердження АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про те, що не маючи жодних доказів проти вимог позивача, місцевий суд замість посилань на факти, в обґрунтування свого рішення послався на судову практику Верховного Суду, яка не є і не може бути доказовою базою по справі, не є підставою для скасування судового рішення. Так, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Безпідставним та таким, що не свідчить про наявність підстав для задоволення позову є посилання апелянта, що зробивши вірний висновок про отримання кредитних коштів та встановивши наявність кредитних правовідносин, суд неправомірно відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог за недоведеністю. Оскільки, як розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, відображає рух коштів за карткою, є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу, так само і виписка по рахунку, є належними доказами у справі, а користування кредитними коштами та погашення заборгованості свідчать про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування. Суд вірно відмовив у задоволенні цієї частини позову, оскільки позивач не надав доказів, що сторони обговорили при укладенні договору умови про сплату позичальником відсотків, пені, штрафів. Анкета-заява таких умов не містить, а матеріали справи не містять виписки про рух коштів на рахунку відповідача. Необґрунтованими є аргументи апеляційної скарги, що суд першої інстанції прийняв рішення за припущеннями, які суперечать матеріалам та відомостям позовної заяви, які не були спростовані відповідачем. Твердження апелянта, що якщо суд не згоден з розрахунком заборгованості, він повинен був надати свій розрахунок, що не було зроблено судом першої інстанції, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки вказане спростовується обставинами справи, письмовими доказами та недоведеністю позовних вимог в цій частині зі сторони позивача. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про обґрунтованість позову, а стосуються переоцінки доказів. Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору. Оскільки судове рішення правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення. Заочне рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 9 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення. Повне судове рішення складено 5 березня 2020 року. Судді А.В. Купельський Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк