Постанова Хмельницький апеляційний суд № 680/705/18

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 680/705/18 Провадження № 22-ц/4820/426/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Купельського А.В. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Спірідонової Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 6 грудня 2019 року (суддя Яцина О.І.) у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У вересні 2018 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК», звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначало, що відповідно до укладеного договору № б/н від 10.12.2012 відповідач отримав кредит в розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банк і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов даного договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, внаслідок чого станом на 31 липня 2018 року виникла заборгованість на загальну суму 52 982,30 грн., яка складається з наступного: - 495 грн. - заборгованість за кредитом; - 45 338,14 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; - 4150 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також - 500 грн. - штраф (фіксована частина); - 2499,16 грн. - штраф (процентна складова). У зв`язку з цим позивач просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 10 грудня 2012 року у розмірі 52 982,30 грн., а також судові витрати у розмірі 1762 грн. Заочним рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 6 грудня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість по кредитному договору № б/н від 10 грудня 2012 року станом на 31 липня 2018 року, в сумі 495 гривень 00 копійок. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 16 гривень 39 копійок судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись з цим рішенням, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині відмови у стягненні суми та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, в решті задоволених позовних вимог рішення залишити без змін, судові витрати покласти на відповідача. Вважає вказане рішення незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права. Посилається на те, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Посилаючись на постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №356/1635/16-ц, від 28.03.2019 у справі №428/2873/17, від 06.02.2018 у справі №755/2720/16-ц, від 17.04.2019 у справі №666/388/16-ц АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначає, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами; саме по собі посилання на неознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також непідписання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг та неознайомлення з їх змістом, не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин; Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору. Крім того, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, у зв`язку з чим допущено грубе порушення норм цивільного права. Встановивши, що Банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Відмовляючи у стягненні відсотків по кредиту місцевий суд допускає грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність Банку, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти у Банку на депозитах, які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки. Відзиву на апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду від учасників справи не надходило. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України не переглядається. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що відповідач звернувся до позивача, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 10 грудня 2012 року та отримав кредит в розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а. с. 8). З наданого до суду позивачем розрахунку вбачається, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вважає, що у відповідача станом на 31 липня 2018 року існує заборгованості за кредитом, на загальну суму 52 982,30 грн., яка складається із 495 грн. заборгованості за кредитом; 45 338,14 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 4150 грн. заборгованості за пенею та комісією, а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2499,16 грн. - штраф (процентна складова) (а. с. 6-7). У анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 10 грудня 2012 року підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена. Крім того, у ній відсутні і умови договору про встановлення відповідальності у вигляді сплати неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив стягнути заборгованість за тілом кредиту, процентами, пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування окрім наданого розрахунку заборгованості, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/ як невід`ємні частини спірного договору (а. с. 9-33). Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, зокрема, пільговий період користування коштами, процентна ставка, обов`язків щомісячний платіж, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови. П.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. +5% від суми позову. У разі виникнення прострочених зобов`язань за борговими зобов`язаннями на суму від 100 грн. клієнт сплачує банку пеню, відповідно до встановлених тарифів, яка нараховується в день нарахування процентів по кредиту (п. 2.1.1.12.6.1. Умов та правил надання банківських послуг). Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентах за користування кредитом, пені та штрафів, суд виходив з підстав недоведеності та безпідставності позовних вимог. Суд першої інстанції виходив з того, що в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приват Банку від 10 грудня 2012 року підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена. Крім того, у ній відсутні і умови договору про встановлення відповідальності у вигляді сплати неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. За висновками суду матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву від 10 грудня 2012 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати неустойки (пені, штрафів) та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. У рішенні зазначено, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювались самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Тому, за висновками суду, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору ПАТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Судові витрати у справі суд розподілив пропорційно від задоволених вимог на підставі ст. 141 ЦПК України. З таким висновком погоджується Хмельницький апеляційний суд. Так, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ч.1, 2 статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року №342/180/17. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зробила висновок, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Посилання апелянта на те, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві, є безпідставними, спростовуються обставинами справи, письмовими доказами та недоведеністю позовних вимог в цій частині зі сторони позивача. Твердження апелянта про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами; саме по собі посилання на неознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також непідписання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг та неознайомлення з їх змістом, не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин; Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору, є необґрунтованими. Суд в оскаржуваному рішенні не визнавав неукладеним договір, укладений 10.12.2012 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги, що встановивши, що Банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, не може бути підставою для скасування рішення суду. Суд відмовив у задоволенні цієї частини позову, оскільки позивач не надав доказів, що сторони обговорили при укладенні договору умови про сплату позичальником відсотків, пені, штрафів. Твердження АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що відмовляючи у стягненні відсотків по кредиту місцевий суд допускає грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність Банку, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти у Банку на депозитах, які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки, є загальним висновком і не може бути підставою для скасування конкретно оскаржуваного рішення. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про обґрунтованість позову, а стосуються переоцінки доказів. Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору. Оскільки судове рішення правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення. Заочне рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 6 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення. Повне судове рішення складено 17 лютого 2020 року. Судді А.В. Купельський А.М. Костенко Т.В. Спірідонова