Постанова Донецький апеляційний суд № 227/2368/19

Єдиний унікальний номер 227/2368/19 Номер провадження 22-ц/804/371/20 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 березня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Кішкіної І.В., суддів Азевича В.Б., Новікової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу № 227/2368/19 за позовом управління соціального захисту населення Добропільської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення переплати бюджетних коштів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам за апеляційною скаргою управління соціального захисту населення Добропільської міської ради на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2019 року (суддя Мацишин Л.С.), встановив: 06 червня 2019 року управління соціального захисту населення Добропільської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення переплати бюджетних коштів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, посилаючись на те, що ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 15 жовтня 2014 року звернувся до Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради із заявою про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи. Після цього, 15 жовтня 2014 року відповідачка звернулася до позивача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. У період звернення відповідачка мала наступний склад сім`ї: окрім заявниці, ще чоловік ОСОБА_3 , який не є внутрішньо переміщеною особою, донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням від 16 жовтня 2014 року відповідачці було призначено допомогу як особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України на період з 16 жовтня 2014 року по 15 квітня 2015 року в розмірі 2210 грн.; з 24 квітня 2015 року по 23 жовтня 2015 року в розмірі 2210 грн.; з 24 жовтня 2015 року по 23 квітня 2016 року в розмірі 2210 грн.; з 05 травня 2016 року по 28 жовтня 2016 року в розмірі 2210 грн.; з 29 жовтня 2016 року по 04 листопада 2016 року в розмірі 2210 грн. (розпорядження на подовження допомоги переміщеним особам на проживання на період до 6 місяців); з 07 листопада 2016 року по 06 травня 2017 року в розмірі 2210 грн.; з 11 травня 2017 року по 10 листопада 2017 року в розмірі 2210 грн. Останнє звернення відповідачки із заявою щодо призначення допомоги відбулося 15 листопада 2017 року. При перевірці інформації, наданої відповідачкою в заявах, щодо відсутності у будь-кого з членів сім`ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та районах проведення антитерористичної операції, було з`ясовано, що заявниця ОСОБА_1 є власницею ? квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, в ході перевірки позивачем було встановлено, що на дату подання заяви від 15 листопада 2017 року відповідачка володіла житлом, у зв`язку з чим остання, на підставі п. 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, зміни до якого були внесені Постановою КМУ № 370 від 31 травня 2017 року, який набрав чинності 03 червня 2017 року, з 03 червня 2017 року, втратила право на отримання щомісячної адресної допомоги. Позивачем було зроблено розрахунок надміру виплачених коштів за період з 03 червня 2017 року по 10 листопада 2017 року, розмір якої склав 11639,34 грн. 06 лютого 2018 року відповідачка написала заяву щодо добровільного повернення надміру сплачених коштів по вищевказаній допомозі протягом шести місяців, однак фактично сплатила 200 грн. у березні 2018 року. У зв`язку з тим, що суму надмірно отриманих коштів відповідачкою не було погашено, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 суму надміру сплачених державних коштів за період з 03 червня 2017 року по 10 листопада 2017 року, у розмірі 11439,34 грн. Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2019 року в задоволенні позову управління соціального захисту населення Добропільської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення переплати бюджетних коштів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам відмовлено. З вказаним рішенням не погодився позивач управління соціального захисту населення Добропільської міської ради та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд не врахував положення розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», зі змінами від 02 грудня 2015 року №1276-р. та постанову Кабінету Міністрів України від 31 травня 2017 року №370, яка набула чинності 03 червня 2017 року, якою були внесені зміни до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. З 03 червня 2017 року особи, які мають у власності житлове приміщення, розташоване у районах проведення антитерористичної операції, в тому числі в м.Добропіллі, втратили право на призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам. Наявність у відповідачки у власності житла на території м.Добропілля є причиною виникнення переплати виплачених за період з 03 червня 2017 року по 110 листопада 2017 року суми допомоги. Відповідачка відзив на апеляційну скаргу не надала. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження». Згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів частини 13 статті 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В даній справі ціна позову становить 11439,34 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму, а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та її неповнолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи, фактичне місце мешкання яких АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 09 серпня 2019 року, рішенням про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання від 31 січня 2018 року (а.с.34, 9). Відповідачка ОСОБА_1 зверталася до Управління СЗН із заявами про призначення допомоги як особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, районів проведення АТО та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 16 жовтня 2014 року по 10 листопада 2017 року (а.с.28). Відповідачка, крім іншого, зверталася в Управління з відповідними заявами: від 30 жовтня 2015 року, рішенням позивача від 04 листопада 2015 року допомогу призначено на період з 24 жовтня 2015 року по 23 квітня 2016 року в розмірі 2210 грн. щомісячно (а.с.25); від 05 травня 2016 року (а.с.20), рішенням позивача від 13 травня 2016 року допомогу призначено на період з 05 травня 2016 року по 28 жовтня 2016 року в розмірі 2210 грн. щомісячно (а.с.24); від 07 листопада 2016 року (а.с.23), рішенням позивача від 23 листопада 2016 року допомогу призначено на період з 07 листопада 2016 року по 06 травня 2017 року в розмірі 2210 грн. щомісячно (а.с.22); від 11 травня 2017 року (а.с.26), рішенням позивача від 29 травня 2017 року допомогу призначено на період з 11 травня 2017 року по 10 листопада 2017 року в розмірі 2210 грн. щомісячно (а.с.21). Рішенням Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради про відмову в наданні допомоги переміщеним особам на проживання від 31 січня 2018 року ОСОБА_1 не було призначено допомогу їй та її дітям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як переміщеним особам на проживання, у зв`язку з тим, що сім`я володіє житловим приміщенням не на тимчасово окупованій території України та не в зоні АТО (а.с.9). Згідно розпорядження від 25 січня 2018 року ОСОБА_1 було закрито о/р 602854 з 01 лютого 2018 року, допомогу виплачено включно по 10 листопада 2017 року.(а.с.10). Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 надмірно отриманих коштів державної допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до абз.2 п.6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505, в редакції, що діяла до 03 червня 2017 року, грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім`ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення. Відповідачка має житло в м.Добропіллі, тобто у районі, де проводиться антитерористична операція. Доказів того, що м. Добропілля було виключено з переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, а також те, що м.Добропілля не відноситься до району проведення антитерористичної операції, суду не надано. Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону. Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 січня 2014 року встановлено гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Порядок надання державної допомоги внутрішньо переміщеним особам визначається Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 20014 року №505. Відповідно до пункту 2 сказаного Порядку, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців. Пунктом 6 Порядку №505, редакція якого змінювалася за період виникнення спірних правовідносин визначалися випадки, коли грошова допомога не призначається, зокрема у разі: наявності у будь-кого з членів сім`ї у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення (редакція від 07 жовтня 2015 року). Така редакція діяла до 03 червня 2017 року (дата набрання чинності ПКМУ №370 від 31 травня 2017 року «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505 і від 22 вересня 2016 року №646»). З 03 червня 2017 року абз.2 п.6 викладено в новій редакції: «грошова допомога не призначається, якщо будь-хто із членів сім`ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції), має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану». Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно даного переліку м.Добропілля Донецької області входило до таких населених пунктів. Після набрання чинності змін до пункту 6 Порядку згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2017 року, критерій наявності у членів сім`ї отримувача державної допомоги на праві власності житла по відношенню населеного пункту, де воно розташоване до території проведення АТО перестав враховуватись. З матеріалів справи вбачається, що допомога відповідачці призначалась починаючи з 11 травня 2017 року по 10 листопада 2017 року. Тобто, на час набрання чинності нової редакції 03 червня 2017 року абз.2 пункту 6 Порядку, допомога відповідачці ОСОБА_1 вже була призначена і виплачувалась. В ході перевірки було встановлено наявність у відповідачки на праві власності 1\4 частики квартири у м.Добропіллі, яке не відносилось до категорії населених пунктів, які: розташовані на тимчасово окупованій території України; на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження; які розташовані на лінії зіткнення. Це стало підставою для прийняття УСЗН 31 січня 2018 року рішення про відмову у наданні допомоги (а.с.9). Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Відповідно до пункту 11 Порядку №505 уповноважений представник сім`ї, якому призначено грошову допомогу, зобов`язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин. Суми грошової допомоги, виплачені надміру, внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім`ї на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку. Пунктом 12 Порядку передбачено підстави припинення виплати грошової допомоги з наступного місяця у разі: виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги. Як вбачається з матеріалів справи, останній раз допомога відповідачці була призначена та виплачувалась з 11 травня 2017 року по 10 листопада 2017 року. Звертаючись 11 травня 2017 року із заявою про призначення допомоги та заповнюючи відповідний бланк відповідачкою в графі «Інформація щодо наявності у будь-кого з членів сім`ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції» зазначено «ні». Вказані в бланку заяви дані не несли завідомо неправдивих даних, оскільки на час звернення з даною заявою до позивача, наявність у відповідачки на праві власності частки житлового приміщення в м.Добропіллі не тягнуло правових наслідків щодо вирішення питання про надання допомоги (м.Добропілля віднесено до району проведення АТО) і остання безумовно не могла передбачити подальших змін у діючому законодавстві. На грошову виплату щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, поширюється дія пункту 1 частини першої статті 1212 ЦК України. Вказана грошова сума не підлягає поверненню, якщо особа, яка її сплатила, не доведе, що виплата була здійснена внаслідок рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, апеляційним судом не встановлено факту надання неправдивих відомостей з боку відповідача. Це також підтверджується фактичними обставинами по справі, а саме: продовження позивачем виплат допомоги відповідачці після набрання чинності новою редакцією абз.2 пункту 6 Порядку №505, та відмова у призначенні допомоги вже в подальшому. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка має у власності житлове приміщення, яке розташоване на підконтрольній території України, а тому вона не мала права на отримання грошової допомоги, є необґрунтованими, оскільки це твердження не має правового значення для вирішення даної справи. Зі змісту абзацу 1 пункту 6 Порядку № 505 (у редакціях, які діяли на час призначення виплат відповідачці) вбачається, що підставою невиплати та непризначення грошової допомоги особі є наявність у будь-кого з членів сім`ї житла, що не розташовано на тимчасово окупованій території України, на лінії зіткнення і в районах проведення антитерористичної операції. Оскільки ОСОБА_1 має у власності тільки житлове приміщення, що знаходиться в населеному пункті, де проводилась антитерористична операція, вона мала право на підставі Порядку № 505 отримувати грошову допомогу. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 265/3454/17, провадження № 61-17524 св 18; від 08 серпня 2019 року у справі № 265/3399/17, провадження № 61-24986 св 18; від 04 вересня 2019 року у справі № 265/2614/17, провадження № 61-29645 св 18; від 05 вересня 2019 року у справі № 265/4671/17, провадження № 61-27438 св

18. Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права. Наведені у апеляційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судом постановлено обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги і зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог 367 ЦПК України в межах розгляду справи судом апеляційної інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Добропільської міської ради залишити без задоволення. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 04 березня 2020 року. Судді І.В. Кішкіна В.Б. Азевич Г.В. Новікова