Постанова 4804 № 229/7315/19

Єдиний унікальний номер 229/7315/19 Номер провадження 22-ц/804/2077/20 Єдиний унікальний номер 229/7315/19 Головуючий у 1 інстанції Грубник О.М. Номер провадження 22-ц/804/2077/20 Доповідач Агєєв О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Агєєва О.В., суддів: Мальованого Ю.М., Мірути О.А., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 229/7315/19 за позовом Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених грошових коштів, з апеляційною скаргою позивача Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 28 лютого 2020 року у складі судді Грубника О.М., - ВСТАНОВИВ: У листопаді 2019 року Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради (скорочено УСЗН) звернувся до суду з зазначеним позовом і просив стягнути з відповідача надмірно виплачені кошти щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Позовні вимоги мотивують тим, що з 12 травня 2017 року відповідач ОСОБА_1 була отримувачем вказаної допомоги. Остання значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 . Фактичне місце її проживання: АДРЕСА_2 . При перевірці інформації, наданої відповідачем в заявах, щодо відсутності у будь-кого з членів сім`ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції, було з`ясовано, що чоловік відповідача ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_3 . Таким чином, в ході перевірки позивачем було встановлено, що на дату подання заяви від 12 травня 2017 року чоловік ОСОБА_2 володів житлом, у зв`язку з чим відповідач, на підставі п. 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, зміни до якого були внесені Постановою КМУ № 505 від 01 жовтня 2014 року, ОСОБА_1 втратила право на отримання щомісячної адресної допомоги. Позивачем було зроблено розрахунок надміру виплачених коштів за період з 03 червня 2017 року по 14 травня 2019 року, розмір якої склав 29872,14 грн., яку відповідачем не було погашено, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з ОСОБА_1 суму надміру сплачених державних коштів за період 03 червня 2017 року по 14 травня 2019 року у розмірі 29872,14 грн., а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн. Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 28 лютого 2020 року позовні вимоги Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених грошових коштів залишено без задоволення. Позивач Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального права, вважає, що суд першої інстанції здійснив неправильне тлумачення ст.ст. 1212, 1215 ЦК України та Порядку «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг». Просять оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги управління. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач був отримувачем щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі-грошова допомога) з 12.05.2017 року. Механізм надання щомісячної адресної допомоги визначений Порядком Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 (далі - Порядок) (із змінами на час виникнення обставин). Зазначає, що відповідач вперше звернулась 12.05.2017 до управління із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. На підставі цієї заяви відповідачу, на указаний у заяві склад сім`ї на період з 12.05.2017 року по 11.11.2017 року призначено грошову допомогу в сумі 1326 грн. щомісячно. В заяві, у відповідній графі щодо наявності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та район проведення антитерористичної операції відповідач власноруч зазначив, що ні у нього, ні у членів його сім ї такого житла немає. Заява підписана заявником власноручно. В подальшому відповідач звертався з відповідними заявами про призначення грошової допомоги на наступні шість місяців, в яких повідомляв про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також про відсутність у нього або будь-кого з членів його сім`ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України. На підставі виявлення поданих відповідачем недостовірних відомостей у призначені грошової допомоги відповідачу з 28.05.2019 було відмовлено, а розпорядженням начальника управління від 12.06.2019 №199 розраховано надмірно виплачену адресну допомогу за період з 03.06.2017 по 14.05.2019 у сумі 29872,14 грн., яка утворилась у зв`язку з наявністю квартири у володінні чоловіка відповідача. Звертаємо увагу суду на те, що з часу отримання грошової допомоги відповідач жодного разу не повідомляла управління про наявність житла у її чоловіка на території, підконтрольній українській владі, в термін визначений законодавством, що призвело до надміру виплачених коштів. Управління надсилало відповідачу лист повідомлення (вимогу) б/н від 12.06.2019 про повернення переплачених коштів щомісячної адресного допомоги. На теперішній час надміру виплачені кошти в сумі 29872,14 відповідачем управлінню не повернуті. Вказує, що право стягнення сум грошової допомоги, виплачених надміру, залежить від достовірності відомостей, які зазначаються уповноваженим представником сім`ї у заяві про призначення такої допомоги, та добросовісності його послідуючих дій щодо повідомлення про виникнення обставин, що законодавчо передбачені як підстави для припинення виплати відповідних коштів допомоги. З системного аналізу вказаних положень Порядку слідує, що одержувач грошової допомоги має імперативний обов`язок ставити до відома орган, що її виплачує, про виникнення обставин, які є підставою для припинення виплат (у даному випадку це наявність у члена сім`ї одержувача допомоги права власності на житлове приміщення). Невиконання цього обов`язку, з яким була обізнана відповідач, свідчить про недобросовісність (протиправність) її дій щодо одержання грошової допомоги після виникнення обставин, які є перешкодою для цього. Отже за змістом п.1 ст. 1215 ЦК України за наявності недобросовісності у діях одержувача коштів, вони мають бути повернуті власнику. При цьому управління вважає помилковою вказівку суду першої інстанції на те, що уповноважений орган (позивач) мав право перевірити достовірність відомостей, наданих позивачем, адже існування такого права, як і його фактична реалізація, не усувають у одержувача допомоги обов`язку повідомляти позивача про виникнення відповідних обставин. Звертають увагу, що відповідач замовчувала про такі обставини. Зазначають, що саме після одержання інформації про наявність нерухомого майна у чоловіка відповідача по результатам перевірки відомостей, поданих нею, позивач і припинив виплату відповідної грошової допомоги та подав даний позов про стягнення переплачених коштів. Відзив на апеляційну скаргу позивача відповідачем ОСОБА_1 не надано. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Частиною 3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною 3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Матеріалами справи встановлено, що Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради звернулося з позовом до суду у листопаді 2019 року. Відповідно до статті 7 Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2019 року встановлено у розмірі 1 921 гривня. Визначена позивачем у позові ціна позову складає 29 872,14 грн., менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи, оскільки ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що з 02 червня 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у відділі РАЦС по м. Ясинувата Ясинуватського м/р управління юстиції зареєстрували шлюб. 21 квітня 2017 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 . Згідно з заявою від 21 квітня 2017 року, завіреною приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області Радіоновим Ю.В., ОСОБА_1 надала згоду своєму чоловіку ОСОБА_2 на укладання та підписання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 . Підтвердила, що гроші, які витрачається на придбання об`єкту нерухомості є його особистою власністю, тобто квартира придбається ним за власні кошти, тому вона не заперечила, що квартира буде об`єктом права особисто власності її чоловіка. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа, фактичне місце мешкання: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою № НОМЕР_1 від 11 травня 2017 року. Склад сім`ї: ОСОБА_1 , 1983 року народження, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (донька). Відповідач ОСОБА_1 зверталася до Управління СЗН із заявами про призначення допомоги як особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, районів проведення АТО та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на період з 12 травня 2017 року по 11 листопада 2017 року у розмірі 1326,00 грн. щомісячно. Грошова допомога призначена: з 12 травня 2017 року по 11 листопада 2017 року в сумі 1326,00 грн. Рішенням управління від 16 червня 2017 року було здійснено перерахунок допомоги в межах терміну призначення у зв`язку зі зміною категорії працездатності: з 01 серпня 2017 року по 30 вересня 2017 року в сумі 1326,00 грн.; з 01 жовтня 2017 року по 11 листопада 2017 року в сумі 1105,00 грн. Рішенням управління від 11 грудня 2017 року допомогу призначено з 01 серпня 2017 року по 11 листопада 2017 року в сумі 1326,00 грн. 14 листопада 2017 року заявниця звернулась до управління з заявою про призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, в якій повідомила про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги. Грошова допомога призначена з 14 листопада 2017 року по 13 травня 2018 року в сумі 1326,00 грн. 14 травня 2018 року заявниця звернулась до управління з заявою про призначення грошової допомоги на наступні шість місяців. Грошова допомога призначена з 14 травня 2018 року по 13 листопада 2018 року в сумі 1442,00 грн. Рішенням управління від 25 липня 2018 року було здійснено перерахунок допомоги в межах терміну призначення у зв`язку зі зміною категорії працездатності: з 01 серпня 2018 року по 30 вересня 2018 року в сумі 1442,00 грн., з 01 жовтня 2018 року по 13 листопада 2018 року в сумі 1221,00 грн. Розпорядженням начальника Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання від 12 червня 2019 року № 199 ОСОБА_1 було припинено допомога переміщеним особам на проживання у зв`язку з наявністю житлового приміщення (а.с.11). Згідно Інформації № 87671122 від 22 травня 2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта фізична особа за ідентифікаційним кодом 3066903449, за вказаними параметрами відомості про нерухоме майно відносно ОСОБА_1 відсутні. Управлінням соціального захисту населення Дружківської міської ради було зроблено запит для отримання відомостей щодо наявності відомостей в Державних реєстрах про нерухоме майно, яке перебуває у власності ОСОБА_2 . Згідно Інформації № 169889823 від 10 червня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта фізична особа ОСОБА_2 має у власності 1/1 квартири загальною площею 42,2 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.12, 13). Таким чином, судом встановлено, що у чоловіка відповідача ОСОБА_2 у приватній власності є квартира АДРЕСА_5 . Відповідно до наданої позивачем копії довідки-розрахунку надміру виплачених коштів допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за період з 03 червня 2017 року по 12 червня 2019 року було надмірно виплачено кошти в сумі 29872,14 грн. (а.с.11). Управлінням соціального захисту населення Дружківської міської ради на адресу відповідача ОСОБА_1 були направлені повідомлення про відшкодування надміру виплачених коштів допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (а.с. 10). Проте, як зазначив позивач в позовній заяві, відповідачем добровільно сума в розмірі 29872,14 грн. відшкодована не була. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, звертаючись до Дружківського УСЗН із заявою від 12 травня 2017 року про призначення грошової допомоги пред`явила посадовій особі паспорт громадянина України, однак паспорт відповідним працівником особисто не був перевірений. Тобто діючі добросовісно, позивач повідомила правдиві відомості, що від неї вимагалось при поданні заяви про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання. До того ж судом першої інстанції було встановлено, що представники позивача самі ухвалили рішення від 01 червня 2017 року про призначення допомоги переміщеним особам на проживання, також й за період з 12 травня 2017 року 14 травня 2019 року включно. Таким чином, враховуючи відсутність умислу у ОСОБА_1 на навмисне неповідомлення представників органу соціального захисту про наявність у її чоловіка квартири у м. Дружківка, про що представники позивача повинні були своєчасно виявити (п.5 Положення). З цією метою, державним соціальним інспектором не було проведено вибіркову перевірку особової справи одержувача державної соціальної допомоги Долгопольської Н.О. та не складено відповідний акт, що є порушенням п. 3 Положення про головного державного соціального інспектора та державного інспектора. Тому, виходячи із необхідності дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права відповідача, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для примусового повернення отриманих ОСОБА_1 коштів у вигляді щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за період з 03 червня 2017 року по 14 травня 2019 року в сумі 29872,14 грн., через що у задоволенні наявного позову слід відмовити. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Внутрішньо переміщені особи отримують щомісячну адресну допомогу за правилами, встановленими Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (далі Порядок). Відповідно до пункту 1 Порядку встановлена щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. Згідно із п.3 Порядку №505 надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №505 (далі - Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам), (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї). Згідно з п.5 Порядку №505 надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання грошової допомоги уповноважений представник сім`ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім`ї до уповноваженого органу із письмовою заявою, складеною у довільній формі, про надання грошової допомоги і подає документи, визначені цим пунктом. Уповноважений представник сім`ї пред`являє посадовій особі уповноваженого органу паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а для іноземців та осіб без громадянства - документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус. Згідно з п.11 Порядку уповноважений представник сім`ї, якому призначено грошову допомогу, зобов`язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня виникнення таких обставин. Пунктом 3 Положення про головного державного соціального інспектора та державного соціального інспектора, затвердженого постановою КМУ України від 21 серпня 2001 року № 1091 (зі змінами та доповненнями) Головний державний соціальний інспектор та державний соціальний інспектор: проводять вибіркові перевірки особових справ одержувачів державної соціальної допомоги за рішенням керівника відповідного органу соціального захисту населення або його заступника; складають акти за підсумками перевірки з висновками щодо правильності призначення державної соціальної допомоги. Згідно п.1 ч.1 ст.1215 ЦК не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Натомість правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються. Тому законодавець пов`язує повернення надмірно отриманих коштів, наданих у вигляді щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, саме з недобросовісністю набувача, яку згідно ст. 81 ЦПК має довести позивач. Обов`язок щодо надання достовірної інформації при поданні заяви про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, покладено на отримувача такої допомоги. Механізм повернення надмірно отриманих коштів у виді допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна виплата відбулась з вини отримувача такої допомоги, тобто внаслідок його зловживань, зокрема, шляхом повідомлення недостовірних відомостей. Як вбачається з копії заяви відповідача на адресу Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради від 12.05.2017 року для призначення щомісячної адресної допомоги, остання зазначила адресу свого фактичного місця мешкання АДРЕСА_2 (а.с.20), тобто вказала правдиві відомості. На час звернення з вказаною заявою чоловік відповідача ОСОБА_2 вже мав на праві особистої власності квартиру за вказаною вище адресою, яку він придбав 21.04.2017 року. Відповідно до п.6 Порядку №505 Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №505, грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто із членів сім`ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану. Між тим, на час звернення ОСОБА_1 до позивача з відповідною заявою, Порядок №505 діяв в редакції від 22.12.2016 року. Пункт 6 Порядку також діяв в іншій редакції, зокрема: «грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім`ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення. Згідно Додатку до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року №1275 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція…», м.Дружківка входило до даного переліку населених пунктів на час звернення ОСОБА_1 з заявою до УСЗН. Тобто звертаючись до позивача з заявою про призначення допомоги, відповідач вказала правдиві відомості. Факт призначення адресної допомоги підтверджує наявність у ОСОБА_1 права на отримання такої допомоги на час звернення. Звертаючись в подальшому неодноразово з відповідними заявами відповідач жодним чином не змінювала даних, які підлягають зазначенню в заяві, вказуючи про відсутність змін. Після внесення 03.06.2017 року змін до п.6 Порядку №505, УСЗН не пересвідчилось у наявності права у відповідача на подальше отримання адресної допомоги та продовжило її призначення та виплату. З`ясувавши вищезазначені обставини справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для примусового повернення отриманих ОСОБА_1 коштів у вигляді щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за період з 03 червня 2017 року по 14 травня 2019 року в сумі 29872,14 грн. При цьому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність умислу у ОСОБА_1 на навмисне неповідомлення представників органу соціального захисту про наявність у її чоловіка квартири у м. Дружківка. Працівники УСЗН повинні були своєчасно провести вибіркову перевірку особової справи одержувача державної соціальної допомоги та скласти відповідний акт, що є порушенням п.3 Положення про головного державного соціального інспектора та державного інспектора. За змістом частини першої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщена особа має право, зокрема на єдність родини, безпечні умови життя і здоров`я. Колегія суддів погоджується, що в даному випадку не надання ОСОБА_1 інформації щодо перебування у власності її чоловіка у приватній власності квартири не дає підстав вважати, що виплачена їй грошова допомога за період з 03 червня 2017 року по 14 травня 2019 року у сумі 29 872 грн. 14 коп. підлягає поверненню на вимогу уповноваженого органу, як така що отримана у зв`язку із наданням недостовірної інформації, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими. На підставі вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За своєю формою рішення суду відповідає вимогам ст. 265 ЦПК України. Згідно ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку. Нових доказів, які б давали підстави для задоволенні позовних вимог, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, позивачем не надано. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду по суті вирішення вказаного позову та не дають підстави вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Згідно ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до статті 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, а рішення суду без змін, підстави для зміни розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції відсутні. За подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2881,50 грн. (а.с. 66, 69). Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, підстави для відшкодування позивачу витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відсутні, такі судові витрати покладаються на позивача. Відомості про інші судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, сторонами не надані. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як справа є малозначною, ціна позову складає 29 872 грн. 14 коп., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 28 лютого 2020 року залишити без задоволення. Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 28 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку, як така що ухвалена у малозначній справі, не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 23 червня 2020 року. Судді: