Постанова 4803 № 201/309/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2982/20 Справа № 201/309/19 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Каратаєвої Л.О. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М., за участю секретаря судового засідання Літвінової А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2019 року по справі за позовом Управління соціального захисту населення Соборної районної у м. Дніпрі ради до ОСОБА_1 про стягнення нарахованих сум щомісячної адресної допомоги, - В С Т А Н О В И Л А: 11 січня 2019 року Управління соціального захисту населення Соборної районної у місті Дніпрі ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення нарахованих сум щомісячної адресної допомоги. Просило, з урахуванням уточнень, стягнути з відповідача на свою користь суму в розмірі 15562,68 грн., а також судові витрати (а.с.3-4,65,84). Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2019 року позовну заяву задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Соборної районної у м. Дніпрі ради незаконно отриману щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам за період з 29 листопада 2016 року по 05 червня 2018 року в загальній сумі 15562 грн. 68 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Соборної районної у м. Дніпрі ради судовий збір в сумі 1762 грн. (а.с.87-91). Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі (а.с. 94-99). В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи не взяті до уваги доводи та аргументи, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву, не досліджено питання чинності норм вказаного Порядку на момент виникнення спірних правовідносин, не досліджені додані до позовної заяви у якості доказів бланки заяв про продовження надання матеріальної допомоги, відповідність їх форми та змісту їх нормам Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2016 №505. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до заяв відповідача ОСОБА_1 від 29 листопада 2016 року, 08 червня 2017 року і 06 грудня 2017 року на підставі п. 5 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2016 року № 505, УСЗН Соборної районної у місті Дніпрі ради була призначена ОСОБА_1 щомісячна адресна допомога на періоди: з 29 листопада 2016 року по 28 травня 2017 року у розмірі 1326 грн., з 08 червня 2017 року по 07 грудня 2017 року у розмірі 1326 грн., з 06 грудня 2017 року по 05 червня 2018 року у розмірі 1326 грн. У поданих заявах про призначення щомісячної адресної допомоги, у відповідному розділі ОСОБА_1 було зазначено про відсутність у будь-кого із членів сім`ї у власності житлового приміщення/частини житлового приміщення, розташованого в регіонах інших ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення. 06 червня 2018 року в ході перевірки достовірності інформації, наданої заявниками, управлінням виявлено факт наявності у власності чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_2 частини житлового приміщення, розташованого в регіонах інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення АТО, а саме - 1/3 частка квартири, об`єкт житлової нерухомості за адресою АДРЕСА_1 , свідоцтво про право власності, б/н, від 15 березня 2005 року, видане Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради. Таким чином, неповідомлення про факт наявності у власності ОСОБА_2 житла за межами зони проведення АТО, призвело до незаконного отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 за період з 29 листопада 2016 року по 05 червня 2018 року у розмірі 24 267.91 грн. Управлінням направлено листа за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 від 26 липня 2018 № 4688/01-08-01/10-18 та запропоновано в добровільному порядку повернути надміру виплачені кошти. Проте, до часу розгляду справи судом сума в розмірі 24267,91 грн. на розрахунковий рахунок управління в повному обсязі не надійшла, надійшла лише частина цієї суми 8705,23 грн. і то через притягнення відповідача до кримінальної відповідальності, решта суми не погашено і тому позивач уточнив суму позову, врахувавши надходження вказаної суми. Не можуть бути прийняті судом до уваги заперечення сторони відповідача про те, що начебто в рамках кримінальної справи з цих же питань позивач заявляв вимоги лише на 8705,23 грн., які вона внесла і погасила борг, більше нічого позивачу не винна і виплачувати чи повертати вказані позивачем суми не повинна, тобто позовні вимоги безпідставні з огляду на наступне. За повідомленням позивача про вчинення кримінального правопорушення відповідачем слідчим відділом Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019042640000001 від 11 січня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. 11 січня 2019 року СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, здійснюючим досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оголошено відповідачу підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (шахрайство). Потерпілою стороною визнано УСЗН Соборного району в місті Дніпро. У ході досудового розслідування встановлено, що відповідач після подання заяви до Управління праці та соціального захисту населення Соборної районної у м. Дніпро ради заяв від 08 червня 2017 року, від 06 грудня 2017 року, від 06 червня 2018 року про продовження надання щомісячної адресної допомоги не повідомила протягом трьох робочих днів уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, а саме про наявність у чоловіка ОСОБА_2 частини житлового приміщення, а саме 1/3 частини квартири загальною площею 70.9 кв. м., житловою площею 48.0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ввівши працівників Управління праці га соціального захисту населення Соборної районної у м. Дніпро ради в оману, внаслідок чого незаконно отримала грошові кошти та розпорядилась ними на власний розсуд. Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 діючи умисно, шляхом обману, а саме наданням недостовірних відомостей про відсутність у в будь-кого із членів сім`ї у власності житлового приміщення/частини житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану, послуг та за період з грудня 2017 року по липень 2018 року незаконно заволоділа грошовими коштами у сумі 8705 гривень. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, задовольняючи ухвалою від 27 лютого 2019 року клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 про звільнення її від кримінальної відповідальності, у зв`язку з дійовим каяттям та закриття кримінального провадження № 201/680/19 (пр. № 1-кп/201/500/2019), відомості про яке 11 січня 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019042640000001, стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, зазначив наступне: «...Обвинувачена ОСОБА_1 , діючи умисно, шляхом обману, а саме наданням недостовірних відомостей про відсутність у будь-кого із членів сім`ї у власності житлового приміщення/частини житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану, послуг та за період з грудня 2017 року по червень 2018 року заволоділа грошовими коштами у сумі 8705,23 гривень, якими розпорядилась на власний розсуд. Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 дійсно обвинувачується у вчиненні злочину невеликої тяжкості, раніше до кримінальної відповідальності не притягалась, повністю визнала свою вину у вчиненні кримінального правопорушення і щиро покаялася у його скоєнні, а також активно сприяла розкриттю цього злочину, завдана шкода усунута нею в повному обсязі, будь-якої іншої шкоди не заподіяно, учасники кримінального провадження не заперечували проти задоволення клопотання обвинуваченої про її звільнення від кримінальної відповідальності, у зв`язку з дійовим каяттям, суд вважає, що клопотання останньої підлягає задоволенню...». Таким чином, органом досудового розслідування та судом встановлена вина відповідача в незаконному отриманні грошових коштів щомісячної адресної допомоги лише за період з грудня 2017 року по червень 2018 року у сумі 8705,23 гривень, які відповідно до квитанції № 239 від 15 січня 2019 року сплачені на рахунок позивача. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що відповідач в добровільному порядку не повернула незаконно виплачені кошти у вигляді щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з висновком суду. Згідно п. 2 вказаного Порядку грошова допомога надається внутрішньо переміщенню особам, які перебувають на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців. Грошова допомога виплачується шляхом перерахування на поточний рахунок, відкритий відповідно до цього Порядку безоплатно в установі уповноваженого банку. Грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім`ї. Відповідно до п. 6 Порядку грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім`ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення. Згідно п. 11 вищезазначеного Порядку - уповноважений представник сім`ї, якому призначено грошову допомогу, зобов`язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин. Суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім`ї на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку. Існує вичерпний перелік обставин, які є підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб визначений статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-УІІ від 20.10.2014 року, а саме, п. 5 - особа подала завідомо недостовірні відомості. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог позивача та стягнення з ОСОБА_1 незаконно виплачені кошти у вигляді щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам з листопада 2016 року по 05 червня 2018 року в сумі 15562,68 грн. А тому, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішень. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Керуючись ст. 259, 367, 369, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства. Судді: