Постанова 4824 № 369/7721/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 369/7721/18 Головуючий у суді І інстанції Ковальчук Л.М. Провадження № 22-ц/824/122/2020 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 лютого 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ігнатченко Н.В., суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О., за участю секретаря судового засідання - Войтенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 таДержавного підприємства «Сетам»на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Сетам», Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3 , про визнання електронних торгів недійсними, в с т а н о в и в: У липні 2018 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним вище позовом, обґрунтовуючи його тим, що з інформації, розміщеної на загальнодоступному електронному реєстрі (сайті) Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), їй стало відомо про те, що 25 червня 2018 року відбулися електронні торги за реєстраційним номером лота № 282210 з реалізації належної їй на праві власності квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В наявній на зазначеному ресурсі інформації вказано, що електронні торги за реєстраційним номером лота № 282210 відбулися та за їх результатом визначено переможця «Учасник 8». Позивач вважає, що проведені торги відбулися з порушенням визначеного порядку їх проведення, а також з грубим порушення прав малолітньої дитини (онука). Електронні торги за реєстраційним номером лота № 282210 з реалізації належного ОСОБА_2 на праві власності квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було проведено в межах виконавчого провадження № 54732050, відкритого 19 вересня 2017 року Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - Києво-Святошинський РВ ДВС ГТУЮ у Київській області) з виконання виконавчого листа № 357/6721/17 від 7 вересня 2017 року, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу в розмірі 1 919 180,00 грн. За наявної інформації Києво-Святошинський РВ ДВС ГТУЮ у Київській області 4 грудня 2017 року звертався із письмовим запитом до Софіївсько-Борщагівської сільської ради щодо надання інформації про зареєстрованих осіб із зазначенням дати народження за вказаною адресою, на що листом від 12 грудня 2017 року № 817 йому було повідомлено, що у спірній квартирі зареєстровані: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, незважаючи на пряму заборону передачі на реалізацію нерухомого майна, право користування яким має малолітня дитина ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , не враховуючи наявної та достовірної інформації у сторони продавця, заступником начальника Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Казанцевим Д.О. було передано нерухоме майно на реалізацію, чим було порушено вимоги частини третьої розділу 2 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29 вересня 2016 року. Державний виконавець не повідомляв належним чином боржника ОСОБА_2 про результати визначення вартості арештованого майна. Про оцінку арештованого майна ОСОБА_2 стало відомо за наслідками ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, хоча вказана оцінка майна була проведена 5 березня 2018 року. З інформації за лотом № 282210, розміщеної на загальнодоступному ресурсі ДП «Сетам», були відсутні будь-які дані про наявність зареєстрованих інших осіб, крім боржника (зокрема дитини). На електронні торги до організатора ДП «Сетам» було передано нерухоме майно в межах виконавчого провадження № 54732050 із суттєвими порушеннями визначеного Порядку з реалізації такого майна. Державний виконавець не повідомив в установленому порядку ОСОБА_2 про результати проведеної оцінки, що позбавило її можливості у визначені законодавством строки оскаржити акт оцінки суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У зв`язку з наведеним та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, Законом України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», Законом України «Про охорону дитинства», Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29 вересня 2016 року, ОСОБА_2 просила визнати недійсними електронні торги, проведені ДП «Сетам» 25 червня 2018 року та складений за результатом їх проведення протоколом № 340993 від 25 червня 2018 року про проведення прилюдних торгів з реалізації квартири загальною площею 63,40 кв. м, житловою площею 27,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 жовтня 2019 року позов задоволено. Визнано недійсними електронні торги, проведені ДП «Сетам» від 25 червня 2018 року та складений за результатами їх проведення протокол № 340993 від 25 червня 2018 року про проведення прилюдних торгів з реалізації квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 63,40 кв. м, житловою площею 27,1 кв. м. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що для реалізації спірного нерухомого майна, державний виконавець мав попередньо отримати відповідний дозвіл органу опіки та піклування, а оскільки процедуру щодо реалізації квартири позивача, в якій зареєстрована малолітня дитина, проведено без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування, то наявні підстави для визнання електронних торгів недійсними. Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням, відповідачі: ДП «Сетам» в особі представника Ганчука Г.В. та ОСОБА_1 подали апеляційні скарги, в яких просить його скасувати, з мотивів невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Як на підставу своїх вимог відповідач ОСОБА_1 посилається на те, що він є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки визнаний переможцем електронних торгів, сплатив за нього грошові кошти та на підставі відповідного акту отримав свідоцтво про право власності на квартиру, а тому оскаржуваним рішенням суду порушено його права, як законного та добросовісного власника майна. На даний час ОСОБА_1 , будучи власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , несе витрати по її утриманню, вчасно сплачує усі платежі по комунальним послугам, підтримує квартиру у належному стані та проживає у ній разом зі своєю сім`єю. У липні 2019 року уповноваженим органом було знято з реєстрації місця проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за заявою нового власника, у зв`язку з втратою права користування в порядку пункту 26 Постанови КМУ від 2 березня 2016 №

207. У випадку, якби у вказаній квартирі дійсно проживав малолітній ОСОБА_7 , його законний представник ОСОБА_5 (мати) мала можливість звернутися за захистом прав своєї дитини ще після примусового проникнення державним виконавцем до квартири, проте вони там ніколи не проживали, а з моменту примусового проникнення та опечатування у квартирі взагалі ніхто не проживав. Позивач вказувала на необхідність визнання торгів недійсними у зв`язку з необхідністю захисту прав малолітньої дитини (онука), однак суд першої інстанції не встановив який статус має ця дитина, її законного представника, хто має право представляти інтереси в суді і в чому саме полягає порушення прав дитини. Обов`язок щодо забезпечення малолітніх дітей житлом, покладається на їх батьків, а не на боржника у виконавчому провадженні - ОСОБА_2 Реєстрація місця проживання надає зареєстрованим особам право проживати у квартирі, проте не надає права власності на неї, а зміна власника житлового приміщення є наслідком втрати права користування цим приміщення членів сім`ї колишнього власника. Апелянт звертає увагу на те, що місце проживаннм ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано лише 29 листопада 2017 року, тобто вже після відкриття виконавчого провадження та під час дії постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16 листопада 2017 року. Таким чином відповідач вважає, що позивач умисно зареєструвала місце проживання сторонніх осіб в арештованій квартирі з метою невиконання рішення суду, що набрало законної сили або перешкоджання його виконанню. Більше того, ані ОСОБА_5 , ані її представник чи законний представник малолітнього ОСОБА_6 не звертались до суду за захистом своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, а позивачем не доведено порушення її прав чи законних інтересів, оскільки вона зареєстрована та проживає за іншою адресою, не оскаржувала рішення суду про стягнення боргу, не оскаржувала жодних дій державного виконавця в межах виконавчого провадження, натомість намагалась створити перешкоди для ускладнення виконання рішення суду шляхом реєстрації місця проживання сторонніх осіб у квартирі без наміру їх реального проживання та користування вказаним майном. Додатково апелянт звертає увагу суду на те, що ОСОБА_2 не є законним представником і не уповноважена представляти інтереси ОСОБА_5 та її сина ОСОБА_6 , вказані особи також не є учасниками даної справи. Крім того, не отримання дозволу органу опіки та піклування не є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, а може бути предметом окремого оскарження таких дій державного виконавця в судовому порядку. Головною умовою, яку повинен був встановити суд, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. В апеляційній скарзі відповідач ДП «Сетам» в особі представника Ганчука Г.В. як на підставу своїх вимог посилається на те, що за змістом статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», статтей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України, дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків, а сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним. При розгляді даного спору необхідно було виходити з того, чи мала дитина право власності на нерухоме майно чи право користування нерухомим майно на момент його передачі на реалізацію. Разом з тим, судом першої інстанції не встановлено факту наявності права користування спірною квартирою у малолітньої дитини та не досліджувалося питання, чи є малолітня дитина ОСОБА_6 членом сім`ї власника майна - боржника ОСОБА_2 . Малолітня особа має право на проживання за місцем проживання кожного з батьків, а тому її житлові права реалізацією квартири, що не належить її батькам чи одному з них, не порушені, а відтак попередній дозвіл органу опіки та піклування на реалізацію спірної квартири не потрібен. ДП «Сетам» розміщує інформацію в системі електронних торгів на підставі заявки на реалізацію арештованого майна, наданої відповідним органом державної виконавчої служби чи приватним виконавцем, при цьому жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов`язку організатора торгів перевіряти законність дій виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна. Відповідач вказує, що для визнання електронних торгів недійсними, які є правочином в розумінні статей 203, 215 ЦК України, необхідно встановити порушення саме норм Порядку реалізації арештованого майна, а дії виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Суд першої інстанції якраз обгрунтував своє рішення порушеннями, допущеними державним виконавцем, однак не встановив чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, яка оспорює результати електронних торгів. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 представник позивача ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Як на підставу своїх заперечень посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм процесуального права та у повній відповідності із вимогами норм матеріального права. Місцевий суд вірно визначив предмет спору та, правильно застосувавши норми матеріального права, встановив порушення проведення прилюдних електронних торгів за реєстраційним номером лота 282210 з реалізації належної ОСОБА_2 на праві приватної власності квартири. Не дивлячись на пряму заборону передачі на реалізацію нерухомого майна, право користування яким має малолітня дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не враховуючи наявної та достовірної інформації у сторони продавця державним виконавцем було передано нерухоме майно на реалізацію. ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 в розумінні частини другої статті 388 ЦПК України, адже як на час проведення електронних торгів так і вже безпосередньо на етапі реєстраційних дій з перереєстрації права власності на квартиру він знав про відсутність у продавця прав відчуження майна, а оскарження в судовому порядку проведення електронних торгів проводилось до моменту складання та видачі ОСОБА_1 акту про проведені електронні торги. Відзиви інших учасників на апеляційні скарги до суду не надходили. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, що з`явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. За правилом частин першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі виконавчого листа № 357/6721/17, виданого 7 вересня 2017 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу в розмірі 1 919 180,00 грн, 19 вересня 2017 року заступником начальника Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Казанцевим Д.О. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 54732050. Боржник ОСОБА_2 , згідно договору купівлі-пролажу від 31 січня 2014 року, була одноосібним власником двокімнатної квартири № 139, загальною площею 63,4 кв. м, житловою площею 27,1 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку проведенням виконавчих дій у вказаному виконавчому провадженні 4 грудня 2017 року державним виконавцем було направлено запит № 24179 до Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в якому він просив надати інформацію із зазначенням дати народження про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 . На запит державного виконавця довідкою сільської ради за підписом сільського голови Кудрика О.Т. № 817 від 12 грудня 2017 року було повідомлено, що за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановлено, що в межах виконавчого провадження № 54732050 суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Приватна експертна служба» - оцінювачем ОСОБА_9 було проведено оцінку квартири № 139, загальною площею 63,4 кв. м, житловою площею 27,1 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за результатом якої складено відповідний звіт від 5 березня 2018 року, за яким вартість об`єкта оцінки становить 1 098 590,00 грн.а.с.16 т.1). Відповідно до протоколу № 340993 про проведення електронних торгів, які відбулися 25 червня 2018 року з проваджу вказаного вище об`єкту нерухомості, реєстраційний номер лота 282210, переможцем електронних торгів було визнано «Учасника 8» з ціновою пропозицією 1 098 590,00 грн. В акті державного виконавця про проведені електронні торги від 16 жовтня 2018 року, затвердженого начальником Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Кравчук М.В., визначено, що відповідно до протоколу про проведені електронні торги від 25 червня 2018 року № 340993 лот 282210 ДП «Сетам» проведено електронні торги з реалізації двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , переможцем визнано ОСОБА_1 . Акт про проведені електронні торги від 16 жовтня 2018 року є підставою для подальшого оформлення права власності на продану квартиру та є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. Судовим розглядом встановлено, що на підставі зазначеного вище акта 23 січня 2019 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грицюк П.В. було видано свідоцтво про право власності на майно за реєстровим № 185 ОСОБА_1 . Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що при здійсненні процесуальних дій у виконавчому провадженні № 54732050, відкритого 19 вересня 2017 року РВ ДВС ГТУЮ у Київській області з виконання виконавчого листа № 357/6721/17 від 7 вересня 2017 року, державним виконавцем було порушено вимоги частини третьої розділу 2 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29 вересня 2016 року, оскільки, володіючи інформацією про те, що у спірній квартирі зареєстрована малолітня особа, державний виконавець не звернувся до відповідних органів опіки та піклування для отримання дозволу на реалізацію нерухомого майна. Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду з огляду на наступне. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах З урахуванням цього правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 , зокрема посилалась на те, що всупереч отриманим відомостям про те, що в спірній квартирі зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , державний виконавець, незважаючи на пряму заборону передачі на реалізацію нерухомого майна, передав нерухоме майно на реалізацію до ДП «Сетам». Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентується Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII(який набрав чинності з 5 жовтня 2016 року) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства. Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їх суті. Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України в постанові від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15. Крім того, у вказаній постанові зазначено про необхідність дослідження судом обставини щодо того, чи впливають порушення, допущені при підготовці та проведенні прилюдних торгів, на права позивача. Частиною першою - третьою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону. Згідно з частиною першою, третьою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 було затверджено Порядок реалізації арештованого майна (далі - Порядок), яким визначено правила та особливості проведення прилюдних (електронних) торгів. У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 викладено правовий висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц, провадження № 6-231цс17, також викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Отже, головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, які могли вплинути на результати торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України: від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, наведеного не врахував, визнав недійсними електронні торги та складений за результатом їх проведення протокол про проведення електронних торгів, встановивши виключно єдину обставину, саме що державним виконавцем не було отримано дозвіл органів опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, натомість не дослідив питання порушення прав та законних інтересів саме позивача ОСОБА_2 як особи, яка оспорює результати проведення електронних торгів. Крім того, порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», вчинені до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону) підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статтями 55, 85). Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року № 6-370цс16. Дійсно, пунктом 28 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, зі змінами згідно з Наказом Міністерства юстиції від 21 березня 2018 року № 855/5 (далі - Інструкція) передбачено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону. Разом з тим, вирішуючи спори щодо захисту прав дітей під час укладення договорів купівлі-продажу, суди повинні в кожному конкретному випадку перевіряти право користування житловим приміщенням дитиною, яке може ґрунтуватися на документальній підставі (довідка про наявність зареєстрованих осіб на житловий площі, серед яких зазначена й дитина) та на законі (стаття 405 ЦК України). Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Для підтвердження проживання однією сім`єю необхідно підтвердити факт ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, піклування та підтримку один одного морально і матеріально. Частиною першою статті 405 ЦК України визначено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Разом із тим, передбачене статтею 177 СК України, статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» та статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» положення про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямоване на захист майнових прав дітей, тому підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом її батьків є порушення майнових прав дитини внаслідок укладення такого договору, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору. Зазначений правовий висновок висловлений в постановах Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2940цс15 та від 10 лютого 2016 року № 6-3005цс15. Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 09 жовтня 1979 року в справі «Ейрі проти Ірландії» (пункт 24), рішення від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних. У зв`язку з наведеним суд повинен був виходити з того, чи мала малолітня дитина право користування спірною квартирою на момент проведення електронних торгів та чи порушено внаслідок відчуження обтяженої квартири її немайнові права (право користування зазначеним житлом). При цьому статтею 242 ЦК України встановлено, що законними представниками малолітніх та неповнолітніх дітей є саме їх батьки (усиновлювачі), опікуни або інша особа, встановлені законом. Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. За змістом зазначених норм матеріального права за умови встановлення місця проживання батьків (усиновлювачів) або одного з них місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце їх проживання, а відсутність або наявність факту реєстрації за цим місцем проживання сама по собі не впливає на реалізацію права на свободу вибору місця проживання. Розглядаючи позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції не звернув уваги на те, що даний спір ініційований на захист інтересів малолітньої дитини не одним із батьків цієї малолітньої особи, а боржником у виконавчому провадженні, яка не є законним представником дитини, у зв`язку з цим дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними електронних торгів у зв`язку з відсутністю згоди органу опіки та піклування на відчуження майна. Крім того, суд першої інстанції всупереч положенням статті 29 ЦК України не врахував, що матеріали справи не містять доказів того, що саме спірна квартира була місцем постійного проживання дитини, зокрема із матір`ю. У матеріалах справи наявна копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 6 грудня 2016 року Одеським міським ВДРАЦС ГТУЮ В Одеській області, згідно якого батьками малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_11 та ОСОБА_5 , які не є учасниками даної справи (а.с. 9, т. 1). Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 7 лютого 2019 року № 155405917, доданої до матеріалів справи відповідачем ОСОБА_1 до закриття підготовчого провадження, ОСОБА_5 є власником однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 35,3 кв. м, житловою площею 21,0 кв. м (а.с. 184, 185, т. 1). Згідно із копією акту депутата Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Гах Р.В., складеного за участю сусідів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , затвердженого сільським головою, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 2014 року до першої половини 2018 року проживав тільки громадянин на ім'я ОСОБА_14 , інших проживаючих осіб в даній квартирі сусіди не бачили (а.с. 186, т. 1). Окрім того, відповідно до наданого суду витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_5 є однією із засновників громадської організації «Котячий будинок», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 187-189, т. 1). Зазначені докази судом першої інстанції в цілому виявилися не дослідженими, що є істотним порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Таким чином, суд першої інстанції не з'ясував всіх фактичних обставин справи, зокрема, чи мала малолітня дитина, яка не є членом сім'ї позивача, право на користування спірним житлом, не встановив місце фактичного проживання та дату реєстрації малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у реалізованій відповідачами квартирі, а тому дійшов безпідставного висновку про наявність у дитини права користування цим житлом, яке належало на праві власності позивачу та було предметом оспорюваних електронних торгів. На переконання колегії суддів, сам лише факт проведення торгів ДП «Сетам» без отриманого заступником начальника Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Казанцевим Д.О. відповідного попереднього дозволу органів опіки та піклування є формальним і не може бути безумовною підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, оскільки підставою для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Сукупність цих обставин позивачем під час розгляду справи не доведено. Колегія суддів вважає обгрунтованими посилання відповідача ОСОБА_1 про те, що місце проживання ОСОБА_5 та її малолітнього сина ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано лише 29 листопада 2017 року (а.с. 183, т. 1), тобто вже після відкриття виконавчого провадження та під час дії постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16 листопада 2017 року (а.с. 10, 14, т. 1). Вищенаведене дає підстави вважати, що дії позивача, як боржника у виконавчому провадженні, щодо надання дозволу на реєстрацію місця проживання інших осіб, в тому числі малолітньої особи, в обтяженому помешканні могли бути спрямовані на невиконання рішення суду, що набрало законної сили або перешкоджання його ефективного виконання. При розгляді даної справи не доведено, що наведені в позові порушення вимог Закону № 1404-VIII, Порядку чи Інструкціївплинуло на результати торгів, а також, що внаслідок проведення електронних торгів були порушені права і законні інтереси саме позивача, яка оспорює результати торгів, а дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Натомість позивач такі дії не оскаржувала, її доводи щодо порушень в частині несвоєчасного повідомлення про оцінку майна, допущені посадовою особою державної виконавчої служби до початку торгів, не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними, оскільки суд першої оцінив надані докази та виходив з того, що в цій частині не доведено існування суттєвих порушень її прав та законних інтересів. Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим, суд повинен був неухильно додержуватися вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі, втім зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що розглядаючи вказаний позов, суд першої інстанції належним чином не визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, не дослідив наявні у справі докази та не надав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 376 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання електронних торгів недійсними. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. На підставі викладеного та у відповідності до вимог статті 382 ЦПК України з позивача стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені відповідачами у межах даної справи, а саме по 1 057,20 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги. Водночас, подаючи апеляційну скаргу на рішення суду, ДП «Сетам» відповідно до платіжного доручення № 22557 від 24 грудня 2019 року сплатило 1 152,60 грн судового збору, а тому на підставі положень статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI йому необхідно повернути різницю надміру сплачений судовий збір в розмірі 95,40 грн за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державного підприємства «Сетам»задовольнити. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 057,20 грн (одну тисячу п'ятдесят сім гривень 20 копійок) сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного підприємства «Сетам»1 057,20 грн (одну тисячу п'ятдесят сім гривень 20 копійок) сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги. Повернути Державному підприємству «Сетам»за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, надміру сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 95,40 грн (дев'ятносто п`ять гривень 40 копійок). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, крім випадків, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України. Головуючий Н.В. Ігнатченко Судді: С.А. Голуб Д.О. Таргоній