Постанова 4857 № 460/1601/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1601/19 пров. № А/857/1374/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Пліша М.А., за участю секретаря судового засідання: Гнідець Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року, головуючий суддя Волдінер Ф.А., ухвалене о 16:25 год. у м. Луцьку, повний текст якого складено 12.12.2019 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування рішень в частині,- В С Т А Н О В И В: В липні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому просив визнати протиправним та скасувати абзац 1 пункту 1 та пункту 5 рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 26.04.2019 року № 1247 про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_2 Василем ОСОБА_3 , суддею, Головою Рівненського окружного адміністративного суду; абзац 1 пункту 1 та пункту 5 рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 26.04.2019 року № 1248 про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік (після звільнення), поданої ОСОБА_2 Василем Миколайовичем, суддею, Головою Рівненського окружного адміністративного суду; абзац 1 пункту 1 та пункту 5 рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 26.04.2019 року № 1249 про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , суддею Верховного Суду. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що перевірка поданих позивачем декларацій, недостовірні висновки якої стали підставою для прийняття відповідних рішень, проведена відповідачем з порушенням порядку її проведення. Крім того, твердження відповідача щодо недостовірності даних, зазначених у відповідних деклараціях є безпідставним так як у відповідності до норм Цивільного кодексу України та Сімейного кодексу України позивачем правомірно зазначено тип права щодо об`єктів декларування - спільна сумісна власність. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними та скасовано абзац перший пункту 1 та пункту 5 рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 26.04.2019 року №1247 про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_2 Василем ОСОБА_3 , суддею, Головою Рівненського окружного адміністративного суду; абзац перший пункту 1 та пункту 5 рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 26.04.2019 року № 1248 про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік (після звільнення), поданої ОСОБА_2 Василем Миколайовичем, суддею, Головою Рівненського окружного адміністративного суду; абзац перший пункту 1 та пункту 5 рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 26.04.2019 року № 1249 про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Верховного Суду. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року виправлено допущену в рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 у справі № 460/1601/19 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування рішень в частині описку, а саме резолютивну частину рішення викладено в такій редакції: «Адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування рішень в частині, задовольнити повністю. Визнати протиправними та скасувати: абзац перший пункту 1 та пункт 5 рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 26.04.2019 № 1247 про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_2 Василем ОСОБА_3 , суддею, Головою Рівненського окружного адміністративного суду; абзац перший пункту 1 та пункт 5 рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 26.04.2019 № 1248 про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (після звільнення), поданої ОСОБА_2 Василем Миколайовичем, суддею, Головою Рівненського окружного адміністративного суду; абзац перший пункту 1 та пункт 5 рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 26.04.2019 № 1249 про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Верховного Суду.» Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Національне агентство з питань запобігання корупції оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що помилковим є висновок суду попередньої інстанції про те, що повна перевірка декларацій розпочинається рішенням про її проведення і закінчується рішенням про результати перевірки, оскільки прийняття рішення про результати перевірки не відноситься до переліку дій повної перевірки. Крім того, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що будь-яке майно крім речей індивідуального користування набуте подружжям під час щлюбу є їхньою спільною сумісною власністю. В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі. Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 26.10.2016 року подав до Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік (виправлену). Рішенням НАЗК від 29.12.2018 року № 3265 «Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , суддею, Головою Рівненського окружного адміністративного суду» доручено уповноваженим особам відповідача провести повну перевірку декларації позивача за 2015 рік (виправленої). У подальшому, рішенням відповідача від 15.02.2019 року №464 «Про продовження строку повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , суддею, Головою Рівненського окружного адміністративного суду» продовжено строк проведення повної перевірки декларації на 30 календарних днів. На вимоги працівників Національного агентства, позивачем надано письмові пояснення по декларації за 2015 рік та на їх підтвердження відповідні документи. За результатами здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , суддею, Головою Рівненського окружного адміністративного суду, прийнято рішення від 26.04.2019 року №1247, відповідно до пункту 1 якого: суб`єкт декларування при складанні та поданні декларації за 2015 рік зазначив недостовірні відомості про: власника земельної ділянки, яка належить йому на праві власності, власника житлового будинку, який належить на праві власності члену сім`ї (дружині) та господарську будівлю, яка не зареєстрована в якості окремого об`єкта нерухомості, дату набуття права та власника транспортного засобу, який належить йому на праві власності; право власності на доходи, отримані ним та членом сім`ї (дружиною), чим не дотримав вимоги пунктів 2, 3 та 7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції». Ознак правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 366-1 Кримінального кодексу України, не виявлено. 08.02.2017 року ОСОБА_1 подав до Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік (після звільнення). Рішенням НАЗК від 29.12.2018 року №3266 «Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік (після звільнення), поданої ОСОБА_1 , суддею, Головою Рівненського окружного адміністративного суду» доручено уповноваженим особам відповідача провести повну перевірку декларації позивача за 2016 рік (після звільнення). В подальшому, рішенням відповідача від 15.02.2019 року № 465 «Про продовження строку повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік (після звільнення), поданої ОСОБА_1 , суддею, Головою Рівненського окружного адміністративного суду продовжено строк проведення повної перевірки декларації на 30 календарних днів. На вимоги працівників Національного агентства, позивачем надано письмові пояснення по декларації за 2016 рік та на їх підтвердження відповідні документи. За результатами здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік (після звільнення), поданої ОСОБА_1 , суддею, Головою Рівненського окружного адміністративного суду, прийнято рішення від 26.04.2019 року № 1248, відповідно до пункту 1 якого: суб`єкт декларування при складанні та поданні декларації за 2016 рік (після звільнення) зазначив недостовірні відомості про: власника земельної ділянки, яка належить йому на праві власності, власника житлового будинку, який належить на праві власності члену сім`ї (дружині) та господарську будівлю, яка не зареєстрована в якості окремого об`єкта нерухомості, дату набуття права та власника транспортного засобу, який належить йому на праві власності; право власності на доходи, отримані ним та членом сім`ї (дружиною), чим не дотримав вимоги пунктів 2, 3 та 7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції». Ознак правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 366-1 Кримінального кодексу України, не виявлено. 29.03.2018 року ОСОБА_1 подав до Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік (щорічну). Рішенням НАЗК від 29.12.2018 року № 3267 «Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Верховного суду» доручено уповноваженим особам відповідача провести повну перевірку декларації позивача за 2017 рік. У подальшому, рішенням відповідача від 15.02.2019 року № 466 «Про продовження строку повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Верховного суду» продовжено строк проведення повної перевірки декларації на 30 календарних днів. На вимоги працівників Національного агентства, позивачем надано письмові пояснення по декларації за 2017 рік та на їх підтвердження відповідні документи. За результатами здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Верховного суду, прийнято рішення від 26.04.2019 року № 1249, відповідно до пункту 1 якого: суб`єкт декларування при складанні та поданні декларації за 2017 рік зазначив недостовірні відомості про: власника земельної ділянки, як;а належить йому на праві власності, власника житлового будинку, який належить на праві власності члену сім`ї (дружині) та господарську будівлю, яка не зареєстрована в якості окремого об`єкта нерухомості, дату набуття права та власника транспортного засобу, який належить йому на праві власності; право власності на доходи, отримані ним та членом сім`ї (дружиною), чим не дотримав вимоги пунктів 2, 3 та 7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції». Ознак правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 366-1 Кримінального кодексу України, не виявлено. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що недотримання розумних строків при проведенні певних процедур суб`єктом владних повноважень порушує законні очікування особи на прийняття рішення у визначений законом строк, порушує принципи правової визначеності, викликає у особи сумніви щодо прозорості та відкритості проведення перевірки, прийняття за її наслідками безстороннього, законного рішення, а також позбавляє позивача можливості передбачати наслідки, а у випадку необхідності та з належною допомогою, узгоджувати свою поведінку, орієнтуватися на певний та своєчасний результат. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Закон України «Про запобігання корупції» (далі - Закон ) визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень. Підпунктом «ґ» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону передбачено, що суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є судді, судді Конституційного Суду України, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої ради правосуддя, посадові особи секретаріату Вищої ради правосуддя, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадові особи секретаріату цієї Комісії, посадові особи Державної судової адміністрації України, присяжні (під час виконання ними обов`язків у суді) Відповідно до частини1 статті 45 Закону особи, зазначені у п.1, пп."а" і "в" п. 2, п. 5 ч. 1 статті 3 цього Закону зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Згідно із ч. 4 ст. 45 Закону упродовж семи днів після подання декларації суб`єкт декларування має право подати виправлену декларацію. Статтею 50 Закону встановлено, що повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності. Обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством. Обов`язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб`єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю. Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім`ї суб`єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону. Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей. У разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування, та спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції. Порядок проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений рішенням Національного агентства від 10 лютого 2017 року № 56 в редакції, чинній на момент проведення перевірки (далі - Порядок №56). Пункт 14 Розділ ІІІ. Повна перевірка декларації може проводитися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності і полягає, зокрема, у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей. Повна перевірка декларації здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття рішення про проведення перевірки. У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів. Початком здійснення повної перевірки декларації є день, наступний за днем прийняття рішення про проведення перевірки. Крім цього, п. 1 Розділу IV Порядку №56 встановлено, що за результатами проведення повної перевірки декларації Національним агентством приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації. З наведеного слід дійти висновку, що повна перевірка декларацій розпочинається рішенням про її проведення і закінчується рішенням про результати перевірки, оскільки останнє приймається за результатами проведення такої перевірки. Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права від 4 квітня 2011 року № 512/2009 зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ «Христов проти України» від 19 лютого 2009 року, заява № 24465/04, Суд дійшов висновку, що «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав..» Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що дана стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Крім того, даний принцип є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), Зокрема, у справі «Олександр Волков проти України» (OleksandrVolkov v. Ukraine) від 9 січня 2013 року, заява № 21722/11, порушення принципу юридичної визначеності було констатоване Європейським судом з прав людини з огляду на відсутність у законодавстві України положень щодо строків давності притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в контексті дотримання вимог «якості закону» при перевірці виправданості втручання у права, гарантовані статтею 8 Конвенції. Аналізуючи дотримання вимог «якості закону», ЄСПЛ зазначив, зокрема, таке: «Відсутність будь-яких строків давності, що розглядалася вище за статтею 6 Конвенції, давала дисциплінарним органам повну свободу дій та порушила принцип юридичної визначеності. Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «"Дія-97" проти України» ("Diya 97" v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями). Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для звільнення заявника з посади, включаючи процес ухвалення рішення на пленарному засіданні парламенту […];» Таким чином, принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи. Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 10 квітня 2019 року у справі №826/16495/17. Як видно з матеріалів справи, рішення № 3265 «Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , суддею, Головою Рівненського окружного адміністративного суду» Національним агентством з питань запобігання корупції прийнято 29.12.2018 року, враховуючи встановлені обставини справи щодо продовження терміну проведення повної перевірки декларації, суд вважає, що повна перевірка декларації, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_1 за 2015 рік (виправленої) підлягала закінченню 29.03.2019 року. Оскаржене рішення № 1247 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , суддею, Головою Рівненського окружного адміністративного суду» Національним агентством прийнято 26.04.2019 року, тобто поза межами граничного 90-денного строку, встановленого для проведення повної перевірки. Рішення №3266 «Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік (після звільнення), поданої ОСОБА_1 , суддею, Головою Рівненського окружного адміністративного суду» Національним агентством з питань запобігання корупції прийнято 29.12.2018 року, враховуючи встановлені обставини справи щодо продовження терміну проведення повної перевірки декларації, суд вважає, що повна перевірка декларації, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_1 за 2016 рік (після звільнення) підлягала закінченню 29.03.2019 року. Однак, оскаржене рішення № 1248 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік (після звільнення), поданої ОСОБА_1 , суддею, Головою Рівненського окружного адміністративного суду» Національним агентством прийнято 26.04.2019 року, тобто поза межами граничного 90-денного строку, встановленого для проведення повної перевірки. Рішення № 3267 «Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Верховного суду» Національним агентством з питань запобігання корупції прийнято 29.12.2018 року, враховуючи встановлені обставини справи щодо продовження терміну проведення повної перевірки декларації, суд вважає, що повна перевірка декларації, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_1 за 2017 рік підлягала закінченню 29.03.2019 року. Однак, оскаржене рішення № 1249 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , суддею Верховного Суду» Національним агентством прийнято 26.04.2019 року, тобто поза межами граничного 90-денного строку, встановленого для проведення повної перевірки. З урахуванням наведеного, рішення «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_2 Василем Миколайовичем, суддею, Головою Рівненського окружного адміністративного суду», «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік (після звільнення), поданої ОСОБА_2 Василем Миколайовичем, суддею, Головою Рівненського окружного адміністративного суду», «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , суддею Верховного Суду» прийняті, однак поза межами строків, передбачених для проведення такої перевірки позивача, тобто лише на 117 день з дня прийняття рішення про проведення повної перевірки, відтак висновки суду попередньої інстанції про те, що відповідачем порушено строки проведення перевірки декларацій, передбачені Порядку №56 є підставними та обґрунтованими. Беручи до уваги покликання апелянта про те, що з 15.01.2019 року процедура здійснення перевірки зазнала змін, згідно з якими прийняття рішення про результати перевірки не відноситься до переліку дій повної перевірки, колегія суддів зазначає наступне. Так, рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 21.12.2018 року №3206 внесено зміни до Порядку №56, відповідно до яких, зокрема п. 5 Розділу ІІІ повна перевірка декларації передбачає такі дії: 1) аналіз відомостей про об`єкти декларування (об`єкти нерухомості; об`єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов`язання; видатки та правочини суб`єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб`єкта декларування; членство суб`єкта декларування в об`єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб`єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які мають відображатися в декларації; 2) створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8-11 цього розділу; 3) направлення Національним агентством відповідному суб`єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу. Однак, як уже зазначалось вище судом, згідно із п. 1 Розділу IV за результатами проведення повної перевірки декларації Національним агентством приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації. Таким чином, саме рішення про результати здійснення повної перевірки декларації свідчить про закінчення проведення повної перевірки декларації Національним агентством. Покликання апелянта в цій частині є помилковими, оскільки в даному випадку підлягає дослідженню сам строк проведення перевірки, який закінчується прийняттям рішення про результати здійснення повної перевірки, а не підстави його прийняття. Колегія суддів бере до уваги покликання апелянта щодо помилковості застосування судом першої інстанції норм Цивільного та Сімейного кодексів України при зазначенні позивачем власності нерухомого майна, транспортного засобу та заробітної плати, як спільна сумісна, у поданих деклараціях, однак наведені обставини не впливають на результат розгляду даного спору, з урахуванням наведених вище підстав. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про визнання протиправними та скасування оскаржених рішень НАЗК в частині. Згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96). Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France" № 17862/91), у справі "Вєренцов проти України"№ 20372/11). Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року у справі №460/1601/19 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов М. А. Пліш Повний текст постанови складено 26.02.2020 року.