Постанова 4855 № 640/18438/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18438/18 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І. За участю секретаря: Ткаченко В.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національного агенства з питань запобігання корупції на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2020 року, суддя Скочок Т.О., в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агенства з питань запобігання корупції про визнання протиправними дії та бездіяльності протиправним та скасування рішення від 04.05.2018 року №890,- У С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому просив: - визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції з проведення в період з 22.06.2017 по 19.04.2018 повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання; - визнати протиправною бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції щодо не направлення ОСОБА_1 в період повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ним, листа з посиланням на конкретні відомості у декларації, щодо яких пропонується надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів, та відомостями про підстави проведення перевірки таких конкретних відомостей; - визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 04.05.2018 року №890 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання». Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки наведені в ньому висновки не відповідають дійсності, а сама перевірка здійснена з порушенням порядку її проведення та з пропуском гранично допустимого строку. Розмір дивідендів, отриманих позивачем від ТОВ «Група Компаній «Інвестиційні Партнери», становив у 2015 році 9 628 467,00 грн. (замість заявлених відповідачем 8 686 538,62 грн.), що підтверджується податковою декларацією про майновий стан і доходи ОСОБА_1 за 2015 рік, довідкою про суму виплаченого доходу у вигляді дивідендів, видану ТОВ «Група Компаній «Інвестиційні Партнери», від 08.06.2018 року №000000025, витягом з програми « 1С: УПП» від 05.11.2018, протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Група Компаній «Інвестиційні Партнери» від 31.10.2014 №13/2014. У 2015 році ОСОБА_1 задекларовав дохід у вигляді заробітної плати його дружини, отриманої від ТОВ «КУА «Інвестиційні Партнери», у розмірі 1 821 139,00 грн, проте, дійсний розмір заробітної плати дружини ОСОБА_2 складає 1 693 764,12 грн, що стало відомо лише зі змісту листа ТОВ «КУА «Інвестиційні Партнери» від 11.06.2018 року №11/06-2018-1. Окрім того, позивач зазначив, що в нього немає безпосереднього доступу до інформації про розмір отриманих його дружиною доходів, а тому він не може нести відповідальність за недостовірність такої інформації. Щодо інших порушень позивачем підтверджено про помилковість останніх (окрім дати набуття права власності на машиномісце, що належить члену сім`ї, оскільки згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, датою державної реєстрації є саме 31.05.2013, як зазначено у декларації, а не 27.12.2012, що є датою укладення договору міни). Проте, такі помилки є виключно технічними і не свідчать про подачу недостовірних відомостей на суму понад 250 прожиткових мінімумів. Граничний строк проведення перевірки декларації ОСОБА_1 сплив 21.06.2017, що виключає можливість прийняття оскаржуваного рішення лише 04.05.2018, з урахуванням того, що Національне агентство з питань запобігання корупції повинно було звернутись до ОСОБА_1 з проханням надати пояснення, натомість, відповідачем було надіслано лише заг альний лист від 23.05.2017 року. Згідно ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року відкрито спрощене провадження у справі та розгляд справи призначено без повідомлення учасників справи ( у письмовому провадженні). Відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 04.05.2018 №890 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання». У задовленні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішення суду першої інстанції Національне агенство з питань запобігання корупції подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2020 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. 06.10.2020 року від Національного агенства з питань запобігання корупції надійшла заява у якій представник відповідача зазначає, що заперечує проти розгляду апеляційної скарги в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та просить постановити ухвалу про розгляд апеляційної скарги у справі з повідомленням учасників справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Окрім того, колегія суддів зазначає, що у поданій заяві представник відповідача не навів жодних вагомих доводів, які б свідчили про необхідність розгляду справи за участю сторін і, окрім того, не надав нових доказів або ж повідомив про необхідність їх витребування. Та обставина, що позивач, який на момент проведення повної перевірки декларації був народним депутатом України, не свідчить, що даний спір не може розглядатися за правилами, передбаченими ст. 257 КАС України. Також колегія судідв вважає за необхідне звернути увагу, що у прохальній частині заяви позивач не просить суд розглядати справу у відкритому судовому засіданні за участі представника відповідача, а лише просить суд постановити ухвалу про розгляд апеляційної скарги з повідомленням учасників справи. Судом усі учасники справи були повідомлені про розгляд справи, який призначено у порядку письмового провадження. За змістом п.10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як убачається з наявної у матеріалах справи копії рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 23.03.2017 року №104 «Про проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік» вирішено, зокрема, доручити члену Національного агентства з питань запобігання корупції - заступнику голови Радецькому Р.С. провести повну перевірку декларацій осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, згідно з переліком, що додається. У п. 1 вказаного додатку зазначено ОСОБА_1 (народний депутат України). Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 18.05.2017 №210 продовжено строк проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік на 30 календарних днів за списком, що додається. У п. 12 вказаного додатку зазначено ОСОБА_1 (народний депутат України). У межах даної перевірки засобами електронного зв`язку посадовою особою Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_1 12.05.2017 направлено лист з проханням надати пояснення та/або копії підтверджуючих документів щодо власності, оренди чи іншого права користування, а саме: розділу 3 «Об`єкти нерухомості», розділу 5 «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)», розділу 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби», розділу 8 «Корпоративні права», розділу 9 «Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї», розділу 11 «Доходи, у тому числі подарунки», готівкові кошти, відомості про які зазначено у розділі 12 «Грошові активи», розділу 14 «Видатки та правочини суб`єкта декларування» декларації за 2015 рік. Відповідь на вказаний запит позивачем надано листом від 18.05.2017 року, направленим засобами електронного зв`язку. Також, 23.05.2017 року засобами електронного зв`язку посадовою особою Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_1 направлено лист з проханням надати пояснення та/або копії підтверджуючих документів, що підтверджують достовірність інформації, зазначеної у декларації, а саме: наявності цінного рухомого майна, зазначеного у розділі 5 «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)», легкового автомобіля Lexus GS 350 AWD, дата набуття права 31.05.2012, зазначеного у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби», на праві власності, доходів, зазначених у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки», залишків коштів на рахунках у банках (в т.ч. депозитних) та інших фінансових установах та готівкових коштів, відомості про які зазначено у розділі 12 «Грошові активи», видатки та правочини суб`єкта декларування, зазначені у розділі 14 «Видатки та правочини суб`єкта декларування» декларації за 2015 рік. За результатами здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання, Національним агентством з питань запобігання корупції прийнято рішення від 04.05.2018 року №890, яким вирішено, що суб`єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої) не дотримав вимоги п.п. 2, 3, 5, 7 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції»; суб`єкт декларування подав недостовірні відомості у декларації, що відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів, у чому вбачається наявність можливої ознаки правопорушення, передбаченого ст. 366-1 Кримінального кодексу України (подання суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування). Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року №1700 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №1700). Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону №1700, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Положеннями ч. 1 ст. 46 Закону №1700 визначено відомості, які зазначаються у декларації. Відповідно до ст. 50 Закону №1700, повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності. Обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством. Обов`язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб`єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю. Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім`ї суб`єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону. Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей. У разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування, та спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції. Відповідно до п. 2 розділу І Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.02.2017 року №56 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок), достовірність задекларованих відомостей - відповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб`єкта декларування, у разі невстановлення Національним агентством недостовірності задекларованих відомостей у встановленому Законом порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації. Недостовірність задекларованих відомостей - невідповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб`єкта декларування, що встановлюється на підставі відомостей, отриманих Національним агентством у встановленому Законом порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації. Приписами п. 1 розділу ІІІ Порядку визначено, що повна перевірка декларацій (декларації) проводиться за рішенням Національного агентства, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) (далі - Рішення про проведення перевірки) через працівників структурного підрозділу його апарату, діяльність яких пов`язана зі здійсненням такої функції Національного агентства. Рішення про проведення перевірки повинно містити інформацію, яка дає змогу ідентифікувати декларацію (декларації), щодо якої (яких) проводиться повна перевірка, та суб`єкта (суб`єктів) декларування, який (які) подав (подали) таку (такі) декларацію (декларації), якщо інше не передбачено цим Порядком. Національне агентство при проведенні повної перевірки декларації проводить перевірку всіх відомостей, що відображені в декларації, відповідно до пункту 1 цього розділу, якщо інше не визначено цим Порядком (п. 5 Розділу ІІІ Порядку). Відповідно до п. 8 Порядку під час повної перевірки декларацій Національне агентство використовує такі джерела інформації: 1) відомості, отримані з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, баз даних іноземних держав, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації; 2) відомості, надані суб`єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей; 3) відомості, що надходять (отримані) від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань, а також від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав; 4) відомості із засобів масової інформації, мережі Інтернет, які стосуються конкретного суб`єкта декларування та містять фактичні дані, що можуть бути перевірені. При цьому, згідно з п. 9 Порядку, у разі необхідності з метою здійснення повної перевірки декларації Національне агентство має право направляти запити про надання документів чи інформації до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань. Зазначені суб`єкти зобов`язані надавати запитувані Національним агентством документи чи інформацію упродовж десяти робочих днів з дня одержання запиту. Для перевірки інформації про об`єкти декларування, що зазначені у декларації, Національне агентство має право отримувати інформацію з відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, у тому числі після внесення плати за отримання відповідної інформації відповідно до законодавства, якщо така плата вимагається для доступу до інформації. У силу п. 12 Порядку, у разі виявлення Національним агентством протягом повної перевірки декларації ознак недостовірності задекларованих відомостей, неточності оцінки задекларованих активів, конфлікту інтересів, незаконного збагачення Національне агентство направляє відповідному суб`єкту декларування відповідний лист з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів. Такий лист повинен містити посилання на конкретні відомості у декларації, щодо яких пропонується надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів, а також відомості про підстави проведення перевірки декларації та таких конкретних відомостей. Такий лист може містити конкретні запитання Національного агентства щодо відомостей, зазначених у декларації. Надані суб`єктом декларування письмові пояснення та/або копії підтвердних документів є обов`язковими до розгляду та врахування Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації та вирішення питання щодо дотримання суб`єктом декларування вимог Закону при складанні та поданні декларації. Із листів посадових осіб Національного агентства з питань запобігання корупції, направлених ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку 12.05.2017 та 23.05.2017 не вбачається посилання на конкретні відомості у декларації, щодо яких пропонується надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів, а зміст самих листів містить лише загальні посилання на розділи декларації, щодо яких відповідач просить надати пояснення та/або копії підтверджуючих документів, тобто без деталізації того, що підлягає уточненню. Крім того, згідно з п. 14 Порядку, повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки. У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів. Відповідно до п.6 Порядку, повна перевірка декларації передбачає такі дії: 1) прийняття Рішення про проведення перевірки; 2) аналіз відомостей про об`єкти декларування (об`єкти нерухомості; об`єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов`язання; видатки та правочини суб`єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб`єкта декларування; членство суб`єкта декларування в об`єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб`єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які мають відображатися в декларації; 3) створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8 - 11 цього розділу; 4) направлення Національним агентством відповідному суб`єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу; 5) прийняття Національним агентством Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації. Отже, повна перевірка повинна тривати не більше 60 календарних днів, а у виняткових випадках не більше 90 календарних днів. При цьому, строк такої перевірки обраховується з дня прийняття рішення про проведення перевірки та закінчується днем прийняття Національним агентством з питань запобігання корупції рішення про результати здійснення повної перевірки декларації. Як встановлено судом, рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 23.03.2017 року №104 призначено перевірку декларації позивача за 2015 рік, а рішенням від 18.05.2017 року №210 вказану перевірку продовжено на 30 календарних днів. Відтак, останнім днем, яким могло бути прийняте рішення про результати здійснення повної перевірки декларації позивача є 20.06.2017 року. Натомість, оскаржуване рішення прийнято лише 04.05.2018 року, тобто майже з річним пропуском законодавчо встановленого строку. Доводи відповідача про відсутність граничних термінів для опрацювання отриманих у рамках повної перевірки матеріалів та для прийняття відповідного рішення суд не приймає до уваги, оскільки п. 6 Порядку передбачено, що аналіз отриманих відомостей та прийняття рішення про результати здійснення повної перевірки декларації не є окремими процедурами, а входять до складу дій, що здійснюються в межах повної перевірки. На підставі викладеного суд дійшов до висновку, що Національним агентством з питань запобігання корупції порушено строки винесення рішення від 04.05.2018 року №890 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання», що є самостійною підставою для визнання останнього протиправним та, відповідно, його скасування. В оскаржуваному рішенні Національним агентством з питань запобігання корупції вказано, що у відповідності до витягу з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів, нарахованих фізичним особам податковими агентами, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, позивачем за 2015 рік отримано дохід на загальну суму 8 686 538,62 грн у вигляді «дивідендів, крім тих, що не змінюють участь», джерело доходу ТОВ «Група компаній «Інвестиційні Партнери» (замість вказаних декларантом 9 628 467,00 грн). У своїх поясненнях позивач зазначив, що декларування вказаного розміру дивідендів здійснено на підставі довідки, виданої ТОВ «Група компаній «Інвестиційні партнери», згідно з якою сума виплаченого доходу у вигляді дивідендів у 2015 році ОСОБА_1 становить 9 628 466,99 грн. Крім того, вказаний розмір дивідендів було включено позивачем до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, поданої до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, копія якої наявна у матеріалах справи. Аналогічні дані стосуються декларування позивачем розміру заробітної плати його дружини - ОСОБА_2 - від ТОВ «КУА «Інвестиційні партнери», оскільки у відповідності до довідки про доходи, виданої ТОВ «КУА «Інвестиційні партнери» від 22.01.2016 №1, дохід останньої за 2015 рік склав 1 821 139,12 грн, який і декларований позивачем. Проте, згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, розмір доходів ОСОБА_3 складав 2 076 089,12 грн як заробітна плата, отримана від ТОВ «КУА «Інвестиційні партнери» за 2015 рік. Згідно з п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент. За змістом пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. Відповідно до пп.пп. 168.1.1 та 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Таким чином, у даному випадку виплати дивідендів та заробітної плати ТОВ «Група компаній «Інвестиційні Партнери» та ТОВ «КУА «Інвестиційні партнери» виступають в якості податкових агентів по відношенню до позивача та його дружини, а тому саме на ТОВ «Група компаній «Інвестиційні Партнери» та ТОВ «КУА «Інвестиційні партнери» покладається обов`язок щодо визначення розміру та декларування податку на доходи вказаних осіб у контексті наведених виплат. Отже, відповідальність за розходження сум виплачених позивачу та його дружині дивідендів та заробітної плати, які вказано як у довідках, виданих позивачу та його дружині, так і у податкових розрахунках, поданих контролюючому органу, покладається саме на вказаних податкових агентів. Доказів іншого, зокрема вини позивача щодо наведеного, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано, а з матеріалів справи не вбачається. Із відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно убачається, що датою державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на машиномісце № НОМЕР_1 , загальною площею 14,2 кв.м., є 31.05.2013, як і задекларовано позивачем, натомість, 27.12.2012 є датою укладення договору міни, на підставі якого виникло право власності на даний об`єкт нерухомого майна. Відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Таким чином, ОСОБА_1 правомірно вказав про набуття ОСОБА_2 права приватної власності на машиномісце № НОМЕР_1 , загальною площею 14,2 кв.м. 31.05.2013 року, а не 27.12.2012 року. Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що інші помилки, допущені позивачем під час заповнення декларації за 2015 рік, які полягають у невірному зазначені дати набуття прав на відповідні об`єкти нерухомого майна, площі об`єктів нерухомого майна та ідентифікаційних номерів транспортних засобів, не заперечувались позивачем. Проте, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено того, що наведені порушення призводять до декларування таких недостовірних відомостей, що відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів, у чому вбачається наявність можливої ознаки правопорушення, передбаченого ст. 366-1 Кримінального кодексу України. Колегія суддів враховує, що ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності, відтак, притягнення позивача до відповідальності у разі відсутності та/ або ненадання останньому даних, які підлягають декларуванню, порушує наведений конституційний принцип. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про законність і обгрунтованість висновків суду першої інстанції щодо протиправності рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 04.05.2018 року №890 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання» та скасування останнього. Що стосується рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то колегія суддів враховує, що в цій частині рішення суду є правильним та законним і підстав для його скасування не має. Колегія суддів враховує викладені в оскаржуваному рішенні доводи суду першої інстанції в цій частини про те, що факти порушення відповідачем строку на проведення перевірки та прийняття вказаного рішення, а також не направлення позивачу запиту (листа) з посиланням на конкретні відомості у декларації, щодо яких пропонується надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів, та відомостями про підстави проведення перевірки таких конкретних відомостей, визначено судом як підставу для скасування рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 04.05.2018 року №890, а окреме задоволення даних позовних вимог не призведе до реального відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2020 року. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Національного агенства з питань запобігання корупції залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Судя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Кобаль М.І.