Ухвала КАС ВС № 460/1601/19

УХВАЛА 10 червня 2020 року Київ справа №460/1601/19 адміністративне провадження №К/9901/14031/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Загороднюка А.Г., суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування рішень в частин, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасувати: - абзац 1 пункт 1 та пункт 5 рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 26 квітня 2019 року № 1247 про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , суддею, Головою Рівненського окружного адміністративного суду; ·- абзац 1 пункту 1 та пункт 5 рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 26 квітня 2019 року № 1248 про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (після звільнення), поданої ОСОБА_1 , суддею, Головою Рівненського окружного адміністративного суду; ·- абзац 1 пункт 1 та пункт 5 рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 26 квітня 2019 року № 1249 про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , суддею Верховного Суду. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін. 01 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Однак, вказана касаційна скарга не відповідає вимогам, встановленим частиною 4 статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору. Одночасно із касаційною скаргою заявлено клопотання про звільнення скаржника, як учасника бойових дій від сплати судового збору. Приймаючи до уваги наведені підстави звільнення скаржника від сплати судового збору необхідно зазначити наступне. За статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до статті 131 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Законом України «Про судовий збір» визначено правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. За статтями 1, 2 цього Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом. У контексті вищенаведених законодавчих норм Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що «гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D). Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України. Так, за висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37). Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" № 28249/95). Однак, якщо держава передбачає апеляційне оскарження до суду вищої інстанції, вона має право встановлювати умови такої апеляції, як матеріально-правові, так і процесуальні, як-от: судові збори, часові обмеження, обов`язкове представництво тощо (рішення Європейського суду з прав людини від 12 червня 2006 року у справі "Степенська проти України" (Stepenska v. Ukraine). Статтею 5 Закону № 3674-VI передбачені пільги щодо сплати судового збору. Зокрема, відповідно до пункту 13 частини першої зазначеної норми від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Статус, права, пільги учасників бойових дій встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Відповідно до частини другої статті 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону "Про сплату судовий збір" в сукупності з частиною другою статті 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу. Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів. За матеріалами даної касаційної скарги вбачається, що вимоги скаржника не пов`язані з порушенням його права на соціальний захист, саме, як учасника бойових дій, а оскаржуване рішення Національного агентства з питань запобігання корупції стосується проходження скаржником публічної служби у розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України. На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору Питання, пов`язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - "Закон № 3674-VI"). Відповідно до підпункту 7 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Згідно з підпукту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання фізичною особою адміністративного суду позову немайнового характеру, судовий збір справляється у розмірі 0,4 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. З матеріалів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивач є фізичною особою, звернувся до суду в 2019 році та заявив одну позовну вимогу немайнового характеру. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року розміром 1921,00 грн. В порушення зазначених правових норм, скаржником не надано доказів сплати судового збору у розмірі 1 536 грн. 80 коп. ((1921,00х0,4)х200%=1536,80.) Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA678999980000031219207026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055"); призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа). Також касаційна скарга подана з порушенням статті 329 КАС України якою передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувана постанову суду апеляційної інстанції ухвалена 25 лютого 2020 року, а касаційну скаргу подано 01 червня 2020 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження. Заявник у касаційні скарзі заявляє клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не направляв йому повний текс оскаржуваної постанови, з зв`язку з чим його було отримано позивачем лише 30 квітня 2020 року. До касаційній скарзі заявником додано копію супровідного листа Волинського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року № 460/1601/19. Водночас суд звертає увагу скаржника, що відсутність конверта, яким направлялась копія постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року або довідки відділення поштового зв`язку ПАТ «Укрпошта» про дату вручення такого поштового відправлення, унеможливлює з`ясувати дату отримання позивачем оскаржуваної постанови. Також необхідно зазначити, що п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України щодо продовження процесуальних строків на строк дії карантину набув чинності 02 квітня 2020 року, тоді як строк на касаційне оскарження закінчився 27 березня 2020 року. Враховуючи вищенаведене, оцінивши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску скаржником строку на касаційне оскарження. Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку та документом про сплату судового збору. Оскільки вищевказані обставини перешкоджають прийняттю касаційної скарги до провадження суду касаційної інстанції, тому відповідно до ст.ст.169, 332, 330 КАС України скарга підлягає залишенню без руху з наданням необхідного строку для усунення недоліків. Керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ: В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити. Визнати неповажними причини пропуску строку ОСОБА_1 на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування рішень в частин залишити без руху. Встановити для усунення зазначених в ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, шляхом надання документу про сплату судового збору та заяви про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Роз`яснити, що в разі неусунення недоліків касаційної скарги в установлений судом строк її буде повернуто скаржнику. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк Судді: Л.О. Єресько В.М. Соколов