Постанова 4851 № 480/1856/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2020 р.Справа № 480/1856/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Сіренко О.І., Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, повний текст складено 21.10.19 року по справі № 480/1856/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛА ІНТЕРНЕШНЛ" до Головного управління ДФС у Сумській області, Головного управління ДПС у Сумській області, Державної податкової служби України про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ала Інтернешнл", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області Державної фіскальної служби України, Головного управління ДПС у Сумській області, Державної фіскальної служби України, в якому просить суд: - визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області зі зменшення суми податку на додану вартість, на яку ТОВ "Ала Інтернешнл" має право зареєструвати податкові накладні незаконними та зобов`язати внести зміни в СЕА до показника "Загальна сума податку, заявлена платником податку до бюджетного відшкодування", зменшивши його на 1 476 985,00 грн., збільшити показник "Сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" на 1 476 985,00 грн. В обґрунтування позовних вимог стверджує, що внаслідок неправомірного збільшення відповідачем суми бюджетного відшкодування, отриманого позивачем, ІПК останнього містить недостовірні дані інформаційної системи, оскільки первинні показники, не відповідають даним, помилково внесеним позивачем при поданні звітності з ПДВ. Отже, з викладених підстав вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. 09 жовтня 2019 року рішенням Сумського окружного адміністративного суду адміністративний позов ТОВ "АЛА ІНТЕРНЕШНЛ" до ГУ ДФС у Сумській області Державної фіскальної служби України, ГУ ДПС у Сумській області, Державної фіскальної служби України про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії ДФС України зі зменшення суми податку на додану вартість, на яку ТОВ "АЛА ШТЕРНЕШНЛ" має право зареєструвати податкові накладні. Зобов`язати ДФСУ внести зміни в СЕА ПДВ до показника "Загальна сума податку, заявлена платником податку до бюджетного відшкодування", зменшивши його на 1 476 985,00 грн., збільшити показник "Сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" на 1 476 985,00 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто на користь ТОВ "АЛА ІНТЕРНЕШНЛ" за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України суму судового збору в розмірі 1 921,00 грн. Відповідач, Державна фіскальна служба України, не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року в частині визнання дій Державної фіскальної служби України із зменшення суми податку на додану вартість, на яку ТОВ «АЛА ІНТЕРНЕШНЛ» має право зареєструвати податкові накладні протиправними та зобов`язання «внести зміни в СЕА 11ДВ до показника «Загальна сума податку, заявлена платником податку до бюджетного відшкодування», зменшивши його на 1 476 985,00 гри., збільшити показник «Сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» на 1476 985,00 грн.» та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «АЛА ІНТЕРНЕШНЛ» повністю. Також, апелянт просить замінити відповідача Державну фіскальну службу України на її правонаступника - Державну податкову службу України області. В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказав на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що система електронного адміністрування ПДВ працює виключно в автоматичному режимі та на підставі алгоритмів, розроблених відповідно до статті 200-1 Податкового кодексу та Порядку N 569 і не допускає ручного втручання в її роботу, при цьому електронне адміністрування податку на додану вартість здійснюється ДФС України. Вважає, що визнання протиправними дій ДФС України та зобов`язання ДФСУ внести зміни в СЕА ПДВ до показника "Загальна сума податку, заявлена платником податку до бюджетного відшкодування", зменшивши його на 1 476 985,00 грн., збільшити показник "Сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" на 1 476 985,00 грн. суперечить порядку електронного адміністрування ПДВ, визначену законом, оскільки система електронного адміністрування ПДВ не допускає ручного втручання в її роботу та жодних протиправних дій із зменшення суми податку на додану вартість, на яку ТОВ "АЛА ІНТЕРНЕШНЛ" має право зареєструвати податкові накладні, ДФС України не здійснювалось. Представник позивача у надісланому відзив на апеляційну скаргу, посилаючись на викладені доводи, вважає апеляційну скаргу необгрунтованою та просить відмовити у її задоволенні Протокольною ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 року замінено відповідача Державну фіскальну службу України на належного її правонаступника - Державну податкову службу України. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що позивач, ТОВ "Ала Інтернешнл" зареєстровано платником податку на додаткову вартість з 01.07.2016 року, ідентифікаційний номер платника ПДВ № 403166020356. 20 жовтня 2017 року позивачем через систему електронного адміністрування ПДВ (далі СЕА) подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2017 року з відміткою "звітна нова", в якій в рядку 9 Розділу 1 (усього податкових зобов`язань) сума податку на додану вартість (колонка Б) дорівнює 0, згідно рядка 17 Розділу II (усього податкового кредиту) задекларовано податковий кредит (колонка Б) у сумі 1 810 000 грн. Згідно рядка 19 Розділу III, від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду становить 1 810 000 грн. Згідно рядка 20.3 Розділу III, сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19- рядок 19.1), яка зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду становить 1810000 грн. Згідно рядка 21 Розділу III, сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1+рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду, становить 1810 000 грн. (а.с. 9 - 12). 16 листопада 2017 р. позивачем за допомогою СЕА ПДВ подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, звітний період, що уточнюється - вересень №9243260457 (а.с. 13 - 16). Згідно вказаного уточнюючого розрахунку, зменшено податковий кредит, самостійно донараховано (рядок 18) позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету у розмірі 1 512 460,00 грн., визначено суму штрафу, нараховану платником самостійно у зв`язку з виправленням помилки (рядок 18.1) у розмірі 45 374,00 грн., а також внесені зміни в частині від`ємного значення з ПДВ, зменшивши його до 0 - рядки 19, 20, 20.3 та 21. 17 листопада 2017 року позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2017 року (звітна) № 9244563959, в якій в рядку 16 Розділі II задекларовано від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 3 567 528 грн., в тому числі: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду в сумі 1 810 000 грн. (рядок 16.1). Також в рядку 20.1, сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19- рядок 19.1), яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, відображено суму 1 476 984 грн. (а.с. 17 - 20). У зв`язку із самостійним декларуванням платником в податкової декларації з ПДВ за жовтень 2017 в рядку 20.1 "Зарахування у зменшення суми податкового боргу з ПДВ" суми 1 476 984 грн., в СЕА ПДВ 20.11.2017 відображено запис "Реєстрація суми податку, заявленої платником до відшкодування" на підставі податкової декларації з ПДВ за жовтень 2017 від 17.11.2017 № 9244563959 на суму 1 476 984 грн. (а.с. 46). 05 жовтня 2018 року відповідачем проведено камеральну перевірку, у зв`язку з поданням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість від 17.11.2017 №9243260457, про що складено Акт про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість ТОВ "Ала Інтернешнл" від 05.10.2018 р. №6782/18-28-52-12/40316603 (а.с. 22, далі - Акт). Згідно Акту встановлено несвоєчасну сплату до бюджету податкового зобов`язання з ПДВ згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість від 17.11.2017 №9243260457, чим порушено вимоги п.50.1. ст. 50 ПК. Перевіркою встановлено, що податкове зобов`язання з ПДВ, що було самостійно визначено платником в уточнюючому розрахунку від 17.11.2017 №9243260457, погашено за рахунок від`ємного значення з ПДВ відповідно до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2017 № 9244563959. На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення від 25.10.2018 №0001615212, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 143 161,08 грн. (а.с.23). В зв`язку із погашенням податкового боргу за рахунок від`ємного значення з ПДВ відповідно до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2017 № 9244563959, в СЕА ПДВ позивачу було збільшено показник "Загальна сума податку, заявлена платником податку до бюджетного відшкодування" на 1 476 985,00 грн. та зменшено показник "Сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" на 1 476 985,00 грн. Позивач, не погодившись із зазначеним, 31 жовтня 2018 року звернувся до ГУ ДФС у Сумській області з заявою про виправлення відомостей в СЕА щодо розміру отриманого бюджетного відшкодування ПДВ шляхом зменшення суми на 1 476 985,00 грн. (а.с. 24). 29 листопада 2018 року відповідач надав позивачу відповідь (вих. №21381/10/18- 28-52-12-025), в якій роз`яснено, що якщо підприємством самостійно не сплачується сума ПДВ в рахунок погашення наявного податкового боргу, а здійснюється погашення за рахунок від`ємного значення з ПДВ, то сума, задекларована у рядку 20.1. декларації з ПДВ, зменшує реєстраційну суму, згідно з вимогами діючого законодавства, та вважається відшкодованою в рахунок погашення податкового боргу (а.с. 25). Вважаючи протиправними дії ГУ ДФСУ у Сумській області зі зменшення суми податку на додану вартість, на яку ТОВ "Ала Інтернешнл" має право зареєструвати податкові накладні незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині позовних вимог до ГУ ДФС у Сумській області, суд першої інстанції виходив з того, що територіальні підрозділи ДФС не наділені відповідними повноваженнями. В цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій ДФС України зі зменшення суми податку на додану вартість, на яку ТОВ "АЛА ШТЕРНЕШНЛ" має право зареєструвати податкові накладні та зобов`язання ДФСУ внести зміни в СЕА ПДВ до показника "Загальна сума податку, заявлена платником податку до бюджетного відшкодування", зменшивши його на 1 476 985,00 грн., збільшити показник "Сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" на 1 476 985,00 грн., суд першої інстанції виходив з безпідставного збільшення в СЕА ПДВ суми податку, заявленої платником податку до бюджетного відшкодування на 1 476 985,00 грн. та зменшення суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на 1 476 985,00 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно п. 200-1.1 ст. 200-1 Податкового кодексу України, система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку, зокрема: - суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; - суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (ЕНакл), обчислену за такою формулою: ЕНакл = ЕНаклОтр + ЕМитн + ЕПопРах + ЕОвердрафт - ЕНаклВид - ЕВідшкод - ЕПеревищ, де, зокрема: ЕВідшкод - загальна сума податку, заявлена платником до бюджетного відшкодування з урахуванням сум коригувань та результатів перевірок, що проводяться відповідно до цього Кодексу. Отже, сума податку на додану вартість заявлена платником до бюджетного відшкодування фактично зменшує суму податку яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 (далі - Порядок №569). Відповідно до п.9 зазначеного Порядку №569, ЕВідшкод - загальна сума податку, заявлена платником податку до бюджетного відшкодування, що визначається на підставі задекларованих до відшкодування сум від`ємного значення податку, розрахованих за операціями, здійсненими після 1 липня 2015 р., згідно з податковими деклараціями з податку та уточнюючими розрахунками до них, поданими контролюючому органу, починаючи з податкової звітності за: липень 2015 р. - для платників податку, що застосовують місячний звітний період; III квартал 2015 р. - для платників податку, що застосовують квартальний звітний період. Показник ЕВідшкод підлягає коригуванню за результатами перевірок, що проводяться відповідно до Кодексу. Пунктом 200.1. ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Згідно п.200.7. ст.200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.. Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок. (п.200.17.) Таким чином, суд зазначає, що податковим законодавством передбачено три напрямки використання від`ємного значення з податку на додану вартість, одним з яких є бюджетне відшкодування податку на додану вартість. При цьому право вибору напрямку використання від`ємного значення з податку на додану вартість, належить платнику податку. Право платника на використання від`ємного значення з податку на додану вартість шляхом бюджетного відшкодування реалізується поданням відповідної заяви, яка є додатком до декларації з ПДВ. Колегія суддів вказує на те, що врахування задекларованого платником від`ємного значення з податку на додану вартість у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні періоди не є, в розумінні податкового законодавства, бюджетним відшкодуванням, відтак не повинно впливати на розрахунок показника ЕВідшкод, що зменшує суму податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунків коригування в ЄРПН та відповідно збільшувати в СЕА ПДВ суму податку, заявлену платником податку до бюджетного відшкодування. При цьому суд враховує, що позивачем в зазначеному періоді не декларувалася сума ПДВ до бюджетного відшкодування та відповідно заява про бюджетне відшкодування податку на додану вартість не подавалася. Таким чином, відбулось безпідставне збільшення в СЕА ПДВ суми податку, заявленої платником податку до бюджетного відшкодування на 1 476 985,00 грн. та зменшення суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на 1 476 985,00 грн. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстнації про те, що ДФС України, зменшуючи суми податку на додану вартість, на яку ТОВ "АЛА ШТЕРНЕШНЛ" має право зареєструвати податкові накладні, діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та чинним законодавством, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Так, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав належних доказів правомірності своїх дій у спірних правовідносинах. Доводи апелянта з приводу автоматичного режиму роботи СЕА ПДВ та неможливість втручання в його роботу ручним коригуванням, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне. Так, згідно п. 200-1.1 ст. 200-1 ПК України, СЕА ПДВ забезпечує, а не здійснює автоматичний облік визначених статтею сум та показників, та не містить прямої вказівки на неможливість внесення змін до обліковуваних показників та сум в ручному режимі. Не містить такої вказівки і Порядок №569, який визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі СЕА ПДВ, особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків. Відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України, Евідшкод - загальна сума податку, заявлена платником податку до бюджетного відшкодування з урахуванням сум коригувань та результатів перевірок, що проводяться відповідно до цього Кодексу, а п. 9 Порядку №569 передбачено, що Евідшкод - загальна сума податку, заявлена платником податку до бюджетного відшкодування, що визначається на підставі задекларованих до відшкодування сум від`ємного значення податку, розрахованих за операціями, здійсненими після 01.07.2015 року, згідно з податковими деклараціями з ПДВ та уточнюючими розрахунками до них. Показник Евідкод підлягає коригуванню за результатами перевірок, що проводяться відповідно до кодексу. Так, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначений показник саме визначається, а не автоматично обраховується, зокрема, в Порядку №569 не зазначено, що коригування показника здійснюється в автоматичному режимі. Крім того, сума від`ємного значення, що спрямовується на погашення податкового боргу з ПДВ згідно рядка 20.1. декларації з ПДВ, не відповідає ознакам бюджетного відшкодування, а отже не повинна включатися при визначенні показника Евідшкод. Таким чином, TOB «АЛА ІНТЕРНЕШНЛ» не заявляло та не отримало бюджетне відшкодування ПДВ в розмірі 1 476 984,00 грн., а тому включення цієї суми до показника Евідшкод не грунтується на вимогах чинного законодавства України. За змістом п.

30. РішенняЄвропейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaariv. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішеннясудівповиннідостатнім чином міститимотиви, на яких вони базуються для того, щобзасвідчити, щосторонибулизаслухані, та для того, щобзабезпечитинаглядгромадськості за здійсненнямправосуддя . Однак, згідно з п. 29 РішенняЄвропейського Суду з прав людини у справі "RuizTorijav. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можнарозуміти як таку, щовимагаєпоясненьдетальноївідповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чидотримався суд свогообов`язкуобґрунтовуватирішенняможерозглядатисялише в світліобставинкожноїсправи. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій ДФС України зі зменшення суми податку на додану вартість, на яку ТОВ "АЛА ШТЕРНЕШНЛ" має право зареєструвати податкові накладні. Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Згідно з ч.1ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96). Таким чином, враховуючи встановлення протиправності дій ДФС України зі зменшення суми податку на додану вартість, на яку ТОВ "АЛА ШТЕРНЕШНЛ" має право зареєструвати податкові накладні, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов`язати ДФСУ внести зміни в СЕА ПДВ до показника "Загальна сума податку, заявлена платником податку до бюджетного відшкодування", зменшивши його на 1 476 985,00 грн., збільшити показник "Сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" на 1 476 985,00 грн. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вказує на обґрунтованість задоволених судом першої інстанції позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Ала Інтернешнл". Згідно з ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року по справі № 480/1856/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)О.І. Сіренко Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 02.03.2020 року